Рішення № 8366955, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/54420.01.10 За позовом          Концерну радіомовлення, радізв"язку та телебачення (Концерн РРТ)в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведекон"

про                    стягнення 2065,38грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радізв"язку та телебачення (Концерн РРТ)в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведекон" на користь позивача 2065,38 грн.(1972,98грн-основного боргу, 78,08грн.- інфляційне збільшення суми боргу, 14,32грн.-пені). заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання №15/07 від 31.08.2007.

Позовну заяву 11.12.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/544.

11.01.2010 позивач надав суду докази оплати відповідачем основного боргу та заявив про стягення с останнього 92,40грн (78,08 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 14,32грн.-пені)

Сторони у судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, відзив на позов відповідач не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радізв"язку та телебачення (Концерн РРТ)в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ведекон"(далі-Відповідач) уклали Договір про надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання №15/07 від 31.08.2007 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)).

Відповідно до п.3.1 Договору вартість договору визначається Протоколом узгодження договірної ціни, який є Додатком №1 до даного Договору. Як зазначено у Протоколі узгодження договірної ціни, вартість послуг з технічного обслуговування обладнання за перший місяць надання послуг складає 2500,00грн.

Згідно з п.3.2 Договору оплата за надані послуги перераховується Замовником (Відповідачем) до 10 (десятого) числа кожного місяця, що йде за звітним, на підставі підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт та наданих рахунків.

Відповідачем порушені умови п.3.2 Договору у частині строків оплати за надані послуги, а саме неоплачений рахунок №107 від 28.02.2009 на суму 1972,98грн.

На момент вирішення спору відповідач сплатив основний борг у розмірі 1972,98грн.,про що свідчить платіжне доручення №1184від 19.12.2009 року (копія наявна у матеріалах справи).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

У відповідндості до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня. Згідно п.4.2. Договору за несвоєчасну оплату рахунку Виконавця (Позивача) Замовник (Відповідач) сплачує пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 14,32 грн.

Проте при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених вимог кількість календарних днів прострочки буде складати у 2009 році 182 дні( з 11.03.2009-09.09.2009).

Таким чином, розрахунок пені необхідно здійснювати наступним чином:

1972,98грн.*1%/365дн.*182дн.=9,84 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наданим позивачем розрахунком, сума інфляційного збільшення суми боргу складає 78,08грн.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9,84грн-пені та 78,08 грн.- інфляційне збільшення суми боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,614, 629,Цивільного кодексу України, ст. 193,230,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі №15/544 в частині стягнення основного боргу.

2. Позов Концерну радіомовлення, радізв"язку та телебачення (Концерн РРТ)в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведекон" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,12 А, код ЄДРПОУ 32162049 р/р 26005901327340 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Концерну радіомовлення, радізв"язку та телебачення (Концерн РРТ)в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна,3, код ЄДРПОУ 34965381, р/р 26008060145621 в Жовтневому відділенні КБ "Приватбанк", МФО 305299) 9 (дев"ять)грн.84коп. -пені,78 (сімдесят вісім)грн. 08коп- інфляційне збільшення суми боргу,102(сто дві)грн.00коп.- витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 26.01.2010