Ухвала суду № 83655091, 13.08.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 13.08.2019

ЄУ № 420/1326/19

Провадження №2/420/656/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 серпня 2019 року смт. Новопсков

Луганська область

Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Пронька В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним як спадкоємцем за заповітом та законом право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_2 згідно з сертифікатом серії НОМЕР_1 від 07.04.1997 на землях Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області розміром 10,29 умовних кадастрових гектари по колишньому КСП «Україна», вартістю на момент смерті спадкодавця 28385,16 грн. без визначення цієї земельної ділянки в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Стаття 177 ЦК України визначає, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За змістом ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються зокрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм вбачається, що право на земельну частку (пай) є майновим правом.

Про майнову природу права на земельну частку (пай) свідчить також Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі.

Отже, вимоги позивача про визнання за ним права на земельну частку (пай) є вимогами майнового характеру.

У позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає ціну позову у сумі 28385,16 грн., визначену станом на 01.07.1995, що не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Таким чином, позивачу в позовній заяві слід зазначити ціну позову, виходячи з вартості земельної частки (паю) в колишньому КСП «Україна», визначеної станом на момент пред`явлення позову та надати докази на підтвердження ціни позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До позовної заяви додана квитанції про сплату судового збору на загальну суму 768,40 грн., однак без зазначення реальної ціни позову неможливо визначити чи сплачений такий в належному розмірі.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту права, який він просить визначити у рішенні, суперечить викладу обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги. Зокрема, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на заповіт, складений ОСОБА_3 на його ім`я, в той же час в прохальній частині позову просить визнати за ним право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та законом, при цьому, взагалі не зазначає спадкодавця.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають уточненню із зазначенням виду спадкування та спадкодавця.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши йому строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в іншому випадку позовна заява вважається неподаною і повертається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: В. В. Пронька