Рішення № 8364704, 28.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/33828.12.09 За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя"

доДержавного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

простягнення 41316,58 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: від позивача:Волохіна Я.О. від відповідача:Полегка К.Р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (надалі –ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (надалі –ДП "УАТК") про стягнення 39111,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору про надання комплексу послуг по забезпеченню прийому, стоянці, обслуговуванню та випуску повітряних суден № 26.8/03-056 від 21.05.2003 р. ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" протягом березня 2009 року надало комплекс послуг на загальну суму 33 320,60 грн., проте відповідачем в порушення умов договору оплата наданих позивачем послуг не здійснена.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2009 р. розгляд справи відкладено до 14.12.2009 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання 14.12.2009 р. представники сторін з'явилися, вимоги ухвал суду від 16.11.2009 р. та від 25.11.2009 р. виконали.

Представником позивача подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог з урахуванням якого, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 33 320,60 грн., пеню у розмірі 5 005,01 грн., 3% річних у розмірі 824,65 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 2166,32 грн., всього 41 316,58 грн.

Суд зобов’язав позивача надати докази оплати державного мита з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, у зв’язку із чим в судовому засіданні оголошено перерву до 28.12.2009 р.

В судове засідання 28.12.2009 р. представники сторін з'явилися, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надав докази часткової сплати основного боргу у розмірі 4213,44 грн., а в решті позовні вимоги (в т.ч. пеню, 3% річних та інфляційні нарахування) визнає.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2003 р. між ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (аеропорт) та ДП "УАТК" (перевізник) було укладено договір про надання комплексу послуг по забезпеченню прийому, стоянці, обслуговуванню та випуску повітряних суден №26.8/03-056 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є надання аеропортом комплексу послуг по забезпеченню прийому, стоянці, обслуговуванню та випуску повітряних суден відповідно до повітряного законодавства України в аеропортах м. Запоріжжя та м. Бердянськ.

Статтею 2 Договору визначені зобов’язання сторін за Договором, до яких в т.ч. згідно п. 2.2.1 Договору віднесено зобов’язання перевізника оплачувати аеропорту всі види наданих послуг, згідно із додатками до Договору.

Додатками до Договору сторони погодили ставки аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден.

Договір №26.8/03-056 від 21.05.2003 р. є договором про надання послуг, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із п. 3.4 Договору підставою для оплати послуг є акти на обслуговування повітряного транспорту, підписані представниками аеропорту та перевізника.

На виконання умов Договору у березні 2009 р. позивачем були надані та передані відповідачу послуги на загальну суму 33 320,60 грн., що підтверджується актами на обслуговування повітряного судна: №090235 від 18.03.2009 р. на суму 8 426,88 грн., №090259 від 20.03.2009 р. на суму 4 213,44 грн., №090292 від 30.03.2009 р. на суму 20680,28грн., а також рахунками на аеропортове обслуговування №091111 від 24.03.2009 р., №091107 від 19.03.2009 р., №091171 від 31.03.2009 р., які підписані сторонами.

Відповідач не заперечує факту надання послуг та їх вартості, проте посилається на необхідність виплати заробітної плати працівникам, що унеможливлює проведення розрахунків із позивачем.

Частина 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що замовник здійснює передоплату наданих виконавцем послуг за кожний рейс, згідно додатків №1 та №2. Оплата здійснюється не пізніше трьох днів до здійснення рейсу. Дозволяється оплата готівкою перед здійсненням рейсу.

Судом встановлено, що попередня оплата послуг не здійснювалася.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник здійснює кінцеву оплату за всі види послуг наданих фактично виконавцем в місяці, наступному за звітним, згідно виставленого рахунку протягом п’яти днів з моменту його отримання.

Рахунки та акти на обслуговування повітряного судна були направлені відповідачу простою кореспонденцією, що підтверджується реєстрами ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" про відправлення простої кореспонденції за березень та квітень 2009 р.

На момент звернення позивача до суду послуги на загальну суму 33 320,60 грн. відповідачем не оплачені, а строк виконання грошового зобов’язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено надання відповідачу послуг на загальну суму 33 320,60 грн., а відповідачем надано докази оплати таких послуг на суму 4 213,44 грн. згідно рахунку №91111 від 24.03.2009 р. (платіжне доручення №740 від 21.12.2009 р.).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4 213,44грн. підлягає припиненню, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Доказів погашення відповідачем заборгованості в частині 29 107,16 грн. суду не подано, представник відповідача вказану суму заборгованості визнає.

Таким чином, заборгованість відповідача в сумі 29 107,16 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню на користь позивача.

Стосовно заявлених до стягнення вимог про стягнення пені, суд виходить із наступного.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 5 005,01 грн., яка нарахована за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 27.03.2009 р. по 10.12.2009 р. (по рахунку №91107 від 19.03.2009 р. на суму 8 426,88 грн.), з 31.03.2009 р. по 10.12.2009 р. (по рахунку №91111 від 24.03.2009 р. на суму 4 213,44 грн.) та у період з 08.04.2009 р. по 10.12.2009 р. (по рахунку №91171 від 31.03.2009 р. на суму 20 680,28 грн.)

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання якщо це встановлено договором або законом може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 3.3 Договору при несплаті у встановлений строк платежів перевізнику нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, в якому оплачується пеня), включаючи день оплати.

Позивач розраховує пеню за ставкою, яка дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги, що грошове зобов’язання по оплаті товару згідно п. 3.2 Договору повинно було виконане протягом 5 днів з моменту одержання рахунку, то пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за Договором нараховується за періоди, які визначені в таблиці:

РахунокСума по рахунку, грн.Дата передачі рахунку День, коли зобов’язання мало бути виконанеПеріод нарахування пені

Рахунок №91107 від 19.03.2009 р. 8 426,8823.03.2009 р.28.03.2009 р.29.03.2009 р. –28.09.2009 р.

Рахунок №91111 від 24.03.2009 р. 4 213,4426.03.2009 р.31.03.2009 р.01.04.2009 р. –30.09.2009 р.

Рахунок №91171 від 31.03.2009 р. 20 680,2802.04.2009 р.07.04.2009 р.08.04.2009 р. –07.10.2009 р.

Сума пені за перерахунком суду (з урахуванням встановлених Національним банком України облікових ставок) становить 953,97 грн. (по рахунку №91107), 473,41 грн. (по рахунку №91111) та 2 309,68 грн. (по рахунку №91171), а всього 3 737,06 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені не задовольняються, оскільки заявлені за період, в якому пеня згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України не нараховувалася.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 824,65 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 2166,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за періоди, вказані для стягнення пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у визначений судом період грошові зобов’язання не виконав, і таке зобов’язання не було виконане до 10.12.2009 р. (дата по яку розраховуються 3% річних та інфляційні). Часткове погашення боргу мало місце після 10.12.2009 р., а саме: 21.12.2009 р.

Суд відзначає, що при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року, які мають від’ємне значення, а тому розрахований судом сукупний індекс інфляції за період прострочення є меншим, ніж вказаний позивачем.

Розмір 3% річних за прострочення оплати послуг по рахунку №91107 розраховується за період прострочення з 29.03.2009 р. по 10.12.2009 р., а не з 27.03.2009 р., як вказує позивач.

Крім того, позивачем не доведено правомірності нарахування податку на додану вартість на суми інфляційних нарахувань і 3% річних та стягнення цієї суми з відповідача.

За перерахунком суду, розмір інфляційних нарахувань становить 1 699,71 грн., а розмір 3% річних –685,80 грн.

Отже, в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 466,61 грн. та 3% річних в сумі 138,85 грн., що становить різницю між сумами, які заявлені позивачем до стягнення та перераховані судом, необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення із ДП Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ДП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" заборгованості у розмірі 29 107,16 грн., пені у розмірі 3 737,06 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1 699,71 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 685,80 грн.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4 213,44 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із відсутністю предмету спору.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1 267,95 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 466,61 грн. та 3% річних у розмірі 138,85 грн. необхідно відмовити із викладених підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому суд враховує, що часткове погашення заборгованості мало місце після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" задовольнити частково.

2.           Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 24964464) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, аеропорт; ідентифікаційний код 01130561) заборгованість у розмірі 29 107,16 грн., пеню у розмірі 3 737,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 699,71 грн., три відсотки річних у розмірі 685,80 грн., державне мито у розмірі 394,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225,30 грн. Видати наказ.

3.          Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 4213,44грн. припинити.

4.           В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяР.В. Бойко