Рішення № 8364635, 28.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/32228.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмегаметал"

про стягнення 196 307,66 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:Андросова Н.М. - пред. за дов. відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бекас" (надалі –ТОВ "Бекас") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмегаметал" (надалі –ТОВ "Київмегаметал") про стягнення 196 307,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2008 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №83 за яким позивач передавав відповідачеві металопродукцію, а відповідач приймав та оплачував її вартість. Товар, переданий у вересні 2008 року відповідачем в повному обсязі не оплачений, у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі 151 971,05 грн. Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 16 479,48 грн. за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 06.05.2009 р. по 03.11.2009 р., інфляційні витрати у розмірі 22 664,58 грн. та 3% річних у розмірі 5 192,55 грн. за період прострочення з жовтня 2008 року по листопад 2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.11.2009 р.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2009 р. у зв’язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 14.12.2009 р., зобов’язано позивача надати додаткові докази.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2009 р. у зв’язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 28.12.2009 р., зобов’язано позивача надати додаткові докази.

В судове засідання 28.12.2009 р. представник позивача з'явився, витребувані ухвалами суду від 23.11.2009 р. та від 14.12.2009 р. документи надав, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.12.2009 р. не з’явився, вимог ухвал суду від 11.11.2009 р., 23.11.2009 р., 14.12.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 08738282, яке отримане відповідачем 18.11.2009 р., а також відмітками на звороті ухвал суду про відкладення розгляду справи.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, на яку було відправлено ухвали суду від 11.11.2009 р., 23.11.2009 р. та 14.12.2009 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/8302-2 від 26.11.2009 р., виданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бекас" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмегаметал" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №83 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов’язується продати, а покупець зобов’язується отримати та оплатити металопродукцію (продукція), відповідно з даним договором та рахунками фактурами, які є невід'ємною частиною даного договору. Рахунок-фактура оформлюється на кожну партію відвантаженою продукції.

Згідно п.2.1 Договору кількість та номенклатура кожної партії відвантаженої продукції визначається на підставі відповідного рахунку-фактури.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що ціна на кожну партію продукції є договірною ціною між покупцем та продавцем і вказується в відповідному рахунку-фактурі на кожну партію продукцію. Ціна на продукцію може біти змінена тільки за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бекас" передало на користь ТОВ "Київмегаметал" металопродукцію на загальну суму 1 194 456,31 грн., а ТОВ "Київмегаметал" перерахувало на користь ТОВ "Бекас" 1 042 485,25 грн.

Спір у справі виник через невиконання відповідачем в повному обсязі грошового зобов’язання по оплаті отриманої згідно Договору та видаткових накладних №ДН-5294 від 03.09.2008 р., №ДН-5611 від 17.09.2008 р., №ДН-5612 від 17.09.2008 р., №ДН-5615 від 17.09.2008 р., №ДН-5882 від 30.09.2008 р. металопродукції, у зв’язку із чим позивач вказує на наявність заборгованості відповідача у розмірі 151 971,05 грн.

За видатковими накладними №ДН-5294 від 03.09.2008 р., №ДН-5611 від 17.09.2008 р., №ДН-5612 від 17.09.2008 р., №ДН-5615 від 17.09.2008 р. та №ДН-5882 від 30.09.2008 р. позивача передав на користь відповідача металопродукцію на загальну суму 318 490,41 грн. Позивачем до вказаних накладних виписані рахунки-фактури.

Видаткові накладні згідно положень п. 2.1, 4.1 Договору містять погоджену сторонами кількість, номенклатуру та ціну металопродукції.

Продукцію за вказаними накладними від імені відповідача прийнято Шевчуком В.Г. на підставі довіреностей НБИ №650704 від 02.09.2008 р., НБИ №650710 від 17.09.2008 р., НБИ №650712 від 30.09.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки довіреності, на підставі яких одержувалася продукція за вказаними накладними, в графі підстава отримання цінностей містять посилання на договір №83 від 15.05.2008 р., то суд приходить до висновку, що передача металопродукції здійснювалася саме на виконання Договору, а відтак підлягають застосуванню положення Договору (в т.ч. щодо визначення строку виконання грошового зобов’язання).

Відповідно до п.5.2 Договору допускається наступні умови оплати за відвантажену продукцію: 100% оплата вартості кожної партії продукції протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати відвантаження зі складу продавця.

Альтернативних умов проведення розрахунків положення Договору не містять, а тому при визначенні строку виконання відповідачем грошового зобов’язання суд виходить із положень п.5.2 Договору.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був розрахуватися за поставлену згідно видаткової накладної №ДН-5294 від 03.09.2008 р. продукцію до 10.09.2008 р., №ДН-5611 від 17.09.2008 р. - до 24.09.2008 р., №ДН-5612 від 17.09.2008 р. –до 24.09.2008 р., №ДН-5615 від 17.09.2008 р. –до 24.09.2008 р., №ДН-5882 від 30.09.2008 р. –до 07.10.2008 р.

Грошові кошти відповідачем сплачено не в повному обсязі, що підтверджується актом звіряння розрахунків за станом на 11.03.2009 р., відповідно до якого заборгованість відповідача становить 167 971,06 грн. Зазначений акт підписано представниками та скріплено печатками сторін.

У період з 11.03.2009 р. по 28.12.2009 р. відповідач перерахував на користь позивача 16000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1447 від 25.05.2009 р., №1452 від 28.05.2009 р., №1481 від 18.06.2009 р., №1528 від 20.07.2009 р., а також випискою з рахунку позивача за період з 01.05.2008 р. по 21.10.2009 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену згідно Договору та наведених видаткових накладних металопродукцію становить 151 971,06 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 151 971,06 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію у розмірі, визначеному позивачем в позовній заяві –151971,05 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення вимог про стягнення пені, суд виходить із наступного.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 16 479,48 грн., яка нарахована за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 06.05.2009 р. по 03.11.2009 р.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання якщо це встановлено договором або законом може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 8.1 Договору сторони визначили, що при простроченні строків оплати, відповідно з п.5.2 Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги, що грошове зобов’язання по оплаті товару згідно п. 5.2 Договору повинно було виконане протягом 5 банківських днів з моменту його одержання, то пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за Договором та видатковими накладними нараховується за періоди, які визначені в таблиці:

НакладнаСума неоплаченого товару, який передано за накладною, грн.День, коли зобов’язання мало бути виконанеПеріод нарахування пені

Видаткова накладна №ДН-5294 від 03.09.2008 р. 122 592,3310.09.2008 р.11.09.2008 р. –10.04.2009 р.

Видаткові накладні №ДН-5611, №ДН-5612, №ДН-5615 від 17.09.2008 р. 860,93

18315,40

3400,8024.09.2008 р.25.09.2008 р. –24.04.2009 р.

Видаткова накладна №ДН-5882 від 30.09.2008 р. 6 801,6007.10.2008 р.08.10.2008 р. –07.05.2009 р.

З урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені та визначеного позивачем в розрахунку періоду, пеня за порушення грошового зобов’язання підлягає стягненню за такі періоди:

- Видаткова накладна №ДН-5294 від 03.09.2008 р. –не підлягає, оскільки позивач просить стягнути пеню за період в якому не нараховувалася пеня;

- Видаткові накладні №ДН-5611, №ДН-5612, №ДН-5615 від 17.09.2008 р. –не підлягає, оскільки позивач просить стягнути пеню за період в якому не нараховувалася пеня;

- Видаткова накладна №ДН-5882 від 30.09.2008 р. –за період з 06 по 07 травня 2008 р., тобто за 2 календарні дні.

Сума пені за перерахунком суду (151 971,06 грн.*2 дні*0,24/365 днів) становить 199,85 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в іншій частині, а саме в сумі 16 279,63 грн., немає, оскільки у вказаний період нарахування пені не здійснювалося.

Суд не має правових підстав для виходу за межі позовних підстав та стягнення з відповідача пені за інший період, ніж визначений позивачем в позовній заяві, проте зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про стягнення пені за інший період, ніж заявлено до стягнення в межах даної справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з вересня-жовтня 2008 року по 04.11.2009 р. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 11.09.2008 р., 25.09.2008 р., 08.10.2008 р. (відповідно, в залежності від видаткової накладної) по 04.11.2009 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у визначений позивачем період, з якого розраховуються інфляційні втрати та 3% річних за кожною накладною, грошові зобов’язання не виконав, і таке зобов’язання не було виконане до 04.11.2009 р.

Позивач здійснює розрахунок за прострочення оплати заборгованості за товар, переданий згідно видаткової накладної №ДН-5294 від 03.09.2008 р., з урахуванням проведених у травні-липні 2008 р. оплат.

Таким чином, за визначений позивачем період з урахуванням заявлених позовних вимог з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 22 664,58 грн. та 3% річних у розмірі 5 192,55 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення із ТОВ "Київмегаметал" на користь ТОВ "Бекас" заборгованості у розмірі 151 971,05 грн., пені у розмірі 199,85 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 22 664,58 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 5 192,55 грн. В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 16 279,63 грн. необхідно відмовити із викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас" задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київмегаметал" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33751369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекас" (03127, м. Київ, пр-кт. 40-річчя Жовтня, 100/2; ідентифікаційний код 21571801) заборгованість у розмірі 151 971,05 грн., пеню у розмірі 199,85 грн., інфляційні нарахування у розмірі 22 664,58 грн., три відсотки річних у розмірі 5 192,55 грн., державне мито у розмірі 1800,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 216,43 грн. Видати наказ.

3.           В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко