Рішення № 8364709, 25.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/3725.12.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Світ-Інвест”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестлайн”

Простягнення 74024,55 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаСингаївський С.М. —представник за довіреністю від 01.12.2009 р.

Від відповідача Кондратюк О.В. —представник за довіреністю від 21.07.2009 р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Світ-Інвест” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестлайн” 70000,00 грн. заборгованості за договором безвідсоткової позики від 25.04.2008 р. № 9-ФД, 2770,30 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 1254,25 грн. 3 % річних.

Провадження за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. № 46/37, яку призначено до розгляду на 25.12.2009 р.

У судове засідання, призначене на 25.12.2009 р., з’явилися представники позивача та відповідача, які надали для залучення до матеріалів справи додаткові документи.

Під час розгляду спору представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача позичені кошти та визначені законодавством суми за прострочення виконання грошового зобов’язання. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ-Інвест” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з повернення грошової позики у сумі 70000,00 грн. відповідно до умов договору від 25.04.2008 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копію договору, платіжного доручення на підтвердження перерахування наданих у позику коштів та документи, якими стверджуються факти вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Представник відповідача підтримав поданий відзив, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестлайн” підтверджує факт невиконання зобов’язання за договором безвідсоткової позики від 25.04.2008 р. № 9-ФД, але посилається не неможливість погашення заборгованості перед позивачем у зв’язку з відсутністю коштів для сплати боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Світ-Інвест” в якості позикодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестлайн” в якості позичальника укладено договір безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець зобов’язався передати у власність позичальника на безвідсотковій основі грошові кошти в сумі 70000,00 грн., а позичальник зобов’язався повернути позику у визначений договором строк.

Позика за цим договором передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника і вважається переданою в момент їх зарахування (п. 3.2, п. 3.3).

Відповідно до п. 4.1 та п. 5.2 вказаної угоди позичальник прийняв на себе зобов’язання повернути позику не пізніше 24 квітня 2009 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

З матеріалів справи слідує, що позивач виконав взяті на себе договором від 25.04.2008 р. зобов’язання, а саме: перерахував відповідачу 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 25.04.2008 р.

Натомість, відповідач не повернув отримані у позику кошти в обумовлені договором строки, чим порушив умови договору та положення діючого законодавства, що регулює правовідносини господарюючих суб’єктів.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з нормами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Нормами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вище зазначалося відповідач був зобов’язаний повернути позивачеві позику не пізніше 24.04.2009 р.

У відповідності з п. 6.2 договору від 25.04.2008 р. строк його дії закінчується в момент виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, наявність простроченої заборгованості підтвердив.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 р. позивач звертався до відповідача з претензією про повернення отриманих у позику сум. Вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

На підставі встановлених судом обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 70000,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 1254,30 грн. 3 % річних та 2770,30 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 24.04.2009 р. по 01.12.2009 р.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги в даній частині є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок —здійснено правильно, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестлайн” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького / І. Франка, 31/27, ідентифікаційний код 33240447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ-Інвест” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького / І. Франка, 31/27, ідентифікаційний код 32961593) 70000 (сімдесят тисяч) грн. боргу, 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 30 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1 254 (одну тисячу двісті п’ятдесят чотири) грн. 25 коп. 3 % річних, 740 (сімсот сорок) грн. 25 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко