Рішення № 83643449, 11.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Справа № 160/9690/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника відповідача Никитенко Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935022-1319-0464/1;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935023-1319-0464/1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що документом, що підтверджує базу оподаткування при нарахуванні земельного податку та відповідає вимогам ст. 23 Податкового кодексу України є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Визначення земельного податку, виходячи з самостійно розрахованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки без отримання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам ст. 23 Податкового кодексу України.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено та направлено позивачу:

податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935022-1319-0464/1 з орендної плати з фізичних осіб на суму 76270,37 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935023-1319-0464/1 з орендної плати з фізичних осіб на суму 41454,23 грн.

Так 18.11.2004 року між Дніпровською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем укладено договір оренди земельних ділянок, що розташовані по вул. Курсантська. 1-К, (Самарський район) м. Дніпропетровську (м. Дніпро), а саме:

- кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,0918 га кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 0.3378 га площа частки за яку справляється оренда плата становить 50% або 0,1689 га на п`ятнадцять років, на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна (державна реєстрація договору оренди проведена 09.12.2004 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі листа Держгеокадастру від 28.04.2016 р. № 8-411-0.2-1542/2-16, де нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки визначена в розмірі 1 303 592,29 грн. та 4796878,80 грн. відповідно.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, відповідно до пункту 288.5. цієї статті розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статей 18 та 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п.1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 № 213 (далі - Методика) Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку земель".

Таким чином, з аналізу наведених нормативних актів вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі проведеної з урахуванням положень Методики вповноваженим на це органом зі складанням відповідної технічної документації яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З пояснень відповідача вбачається, що ДФС визначено розмір грошового зобов`язання Товариства на підставі листа Держгеокадастру від 28.04.2016 р. № 8-411-0.2-1542/2-16, де нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки визначена в розмірі 1303592,29 грн. та 4796878,80 грн. відповідно.

Таким чином відповідач діяв не в межах та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав докази того, що розмір нормативної грошової оцінки землі, яку ДФС використала при визначенні грошового зобов`язання позивача, визначено з урахуванням Методики; що складена за наслідками грошової оцінки технічна документація затверджена відповідним органом місцевого самоврядування; що дані про нормативну грошову оцінку спірної землі підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року по справі № 821/54/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935022-1319-0464/1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №935023-1319-0464/1.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 липня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова