Рішення № 8364018, 20.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/43220.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про стягнення 79 487,44 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Свіщ О.А., за дов. № 16/11 від 16.11.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 20.11.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 67 450,25 грн. основного боргу, 5 530,92 грн. інфляційних втрат, 1 568,91 грн. процентів річних та 4 937,36 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором № 3685 К від 24.09.2007 р.

Ухвалою суду від 19.10.2009 р. порушено провадження у справі № 54/432, розгляд справи призначено на 20.11.2009 р.

Разом з позовними вимогами позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах заявленого позову. Розглянувши заявлене клопотання по суті, суд відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів в подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання 20.11.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав. Через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує необхідність відкладення розгляду справи.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" був укладений договір поставки № 3685К, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати товари у власність відповідача на умовах і в строки, визначені у замовленнях на поставку, а відповідач, як покупець, в порядку і на умовах, встановлених договором, зобов’язався прийняти і оплатити товар (п. 1. розділу І договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору в період з 18.07.2008 р. по 25.11.2008 р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 67 483,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та скріпленими відбитками печаток (штампів) позивача і відповідача.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 розділу VIII договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару постачальнику за поставлені товари через 30 днів з дня передачі товару.

Отже, відповідач повинен був повністю оплатити товар у строк до 25.12.2008 р.

Відповідач не надав доказів оплати поставленого товару.

Згідно з підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 67 450,25 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 67 450,25 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню у розмірі 4937,36 грн. за 183 дні прострочення, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 1. розділу Х договору, яким передбачено, що покупець, який не оплатив товари в установлений строк, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% від суми затриманої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

З 30.04.2008 р. по 14.06.2009 р. облікова ставка НБУ становила 12 %, а з 15.06.2009 р. –11 % (Постанова НБУ № 107 від 21.04.2008 р., Лист НБУ № 14-011/778-2395 від 16.02.2009 р., Постанова НБУ № 343 від 12.06.2009 р.). Таким чином, пеня у розмірі 0,04% (0,04% х 365 = 14,6%) не перевищує подвійну облікову ставку НБУ (2 х 12% = 24%, 2 х 11% = 22%) за період розрахунку.

Таким чином, розмір пені за період з 26.12.2008 р. по 26.06.2009 р. (за 183 дні) становить 4937,36 грн. (67 450,25 грн. х 0,04/100 х 183 = 4 937,36 грн.)

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 530,92 грн. інфляційних втрат та 1 568,91 грн. процентів річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість. За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 79 487,44 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача 8 375,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Як зазначено у п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК. Відшкодування витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що ним фактично були понесені витрати на оплату послуг адвоката, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 8 375,00 грн. витрат, пов’язаних із наданням юридичних послуг.

Як передбачено ст. 55 ГПК України, у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, –суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Ціна позову, вказана позивачем, становить 87 862,44 грн. До ціни позову позивачем включена сума 8 375,00 грн., яку позивач просить стягнути як витрати на оплату юридичних послуг.

Оскільки в ціну позову не включаються суми судових витрат, ціна позову повинна становити 79 487,44 грн.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно з п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначена суддею ціна позову становить 79 487,44 грн., сума державного мита з якої складає 794,87 грн. Позивачем при поданні позову сплачено державне мито в розмірі 922,00 грн., а тому сума в розмірі 127,12 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03045, м. Київ, просп. Науки, буд. 8, ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 16-А, кв. 19, ідентифікаційний код 25587561) 67 450 (шістдесят сім тисяч чотириста п’ятдесят) гривень 25 коп. основного боргу, 4 937 (чотири тисячі дев’ятсот тридцять сім) гривень 36 коп. пені, 5 530 (п’ять тисяч п’ятсот тридцять) гривень 92 коп. інфляційних втрат, 1568 (одну тисячу п’ятсот шістдесят вісім) гривень 91 коп. процентів річних, 794 (сімсот дев’яносто чотири) гривні 87 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 01.02.2010 р.