Рішення № 8363961, 06.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/39506.11.09 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Деа Груп"

про стягнення 17 834,76 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Можаєва О.О., за дов. б/н від 26.10.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 06.11.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шико" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деа Груп" про стягнення 13169,16 грн. основного боргу, 1 735,70 грн. інфляційних втрат, 287,24 грн. процентів річних та 2 642,66 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором поставки № 21 від 02.04.2008 р.

Ухвалою суду від 23.09.2009 р. порушено провадження у справі № 54/395, розгляд справи призначено на 06.11.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2009 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/7379-2 від 21.10.2009 р., була завчасно ним отримана 16.10.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 08539352.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шико" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деа Груп" був укладений договір поставки № 21, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставляти відповідачеві визначений договором товар, а відповідач, як покупець, зобов’язався приймати та оплачувати поставлений товар (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору найменування, асортимент, одиниці виміру, строки поставки, ціна, строки оплати та загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у специфікаціях, які є оформляються як додатки до договору і є його невід’ємною частиною.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник зобов’язується поставляти товар на умовах EXW Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 р.).

Сторонами була підписана специфікація № 1 до договору на поставку товару на суму 13213,30 грн.

За видатковою накладною № ШИ-0000557 від 02.09.2008 р. позивач поставив відповідачу товар, визначений договором та специфікацією № 1, на суму 13 213,32 грн.

Вказана накладна підписана представником відповідача та скріплена відбитком його печатки, а тому приймається судом як належний доказ прийняття товару відповідачем.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору і специфікації № 1 відповідачеві надана відстрочка платежу на 60 днів від дати видаткової накладної. Отже, відповідач повинен був здійснити оплату товару у строк до 01.11.2008 р.

У ході розгляду справи позивач пояснив, що в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ШИ-0000557 від 02.09.2008 р., позивачем було зараховано 44,16 грн. з оплат, здійснених відповідачем у період з 16.04.2008 р. по 22.04.2008 р.

Відповідач не надав доказів оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ШИ-0000557 від 02.09.2008 р.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 13 169,16 грн. (13213,32 –44,16 грн. = 13169,16 грн.).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 642,66 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 7.6. договору, яким передбачено, що у випадку прострочення виконання покупцем своїх зобов’язань щодо оплати товару понад 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 відсотків від вартості товару, що підлягає поставці згідно договору.

Таким чином, розмір штрафу становить 2 642,66 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком:

13 213,30 грн. х 20% = 2 642,66 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 735,70 грн. інфляційних втрат та 287,24 грн. процентів річних за період з 31.10.2008 р. по 24.08.2009 р.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 1 606,64 грн., розмір процентів річних становить 320,39 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

02.11.2008 - 24.08.200913169,162963 %320,391,1221606,64

Оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України суд не наділений правом виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у сумі 287,24 грн. за розрахунком позивача.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 606,64 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 17 705,70 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деа Груп" (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6, ідентифікаційний код 32343585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико" (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 6, ідентифікаційний код 23744507) 13 169 (тринадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) гривень 16 коп. основного боргу, 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) гривні 66 коп. штрафу, 1 606 (одну тисячу шістсот шість) гривень 64 коп. інфляційних втрат, 287 (двісті вісімдесят сім) гривень 24 коп. процентів річних, 177 (сто сімдесят сім) гривень 05 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) гривні 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 01.02.2010 р.