Рішення № 8363542, 07.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/37607.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб’юшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"

про стягнення 14 949,82 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача Гончаренко В.В. (за дов. № 7 від 20.05.09)

від відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб’юшн" (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (далі –відповідач) про стягнення 14 949,82 грн. заборгованості ( 13 655,56 грн.- основного боргу, 1 294,56 -пені) за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2009 порушено провадження у справі № 15/376.

Ухвалою суду від 05.08.2009 у зв’язку з невиконанням у повному обсязі сторонами ухвали про порушення провадження у справі розгляд справи відкладено на 07.10.2009 та задоволено клопотання представника позивача – продовжено строк розгляду спору у справі № 15/376.

У судовому засіданні 07.10.2009 представник позивача надала копії документів, витребуваних судом, пояснення по суті справи та повністю підтримала позовні вимоги і просить суд його задовольнити.

У судові засідання представники відповідача не з’являлися, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез’явлення представників відповідача суд не повідомлений, витребувані судом документи відповідачем не надано, заявлені позивачем вимоги відповідачем не спростовано.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими належним чином про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Клопотань та заяв від представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 425/55 (далі –Договір), згідно з яким постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) –прийняти та оплатити товар (продукти харчування).

На виконання умов Договору позивач у грудні 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 13 655,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1/26928 від 05.12.08 на суму 1 170,72грн., № 1/27762 від 17.12.2008 на суму 4 224,10грн.,№1/27756 від 17.12.08 на суму 469,15грн., № 1/28063 від 23.12.2008 на суму 1 982,27грн., №1/28066 від 23.12.08 на суму 5 809,32грн.(копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору покупець зобов'язаний був оплатити вартість товару на протязі 14 днів з дати його отримання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає їз суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отримавши вказану кількість Товару Відповідач порушив свої обов’язки, передбачені п.1.1 Договору, не провівши розрахунків з Позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного Кодексум України ,якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Таким чином, на день вирішення спору сума основного боргу відповідача складає 13 655,56 грн..

У відповідності з п. 6.6. Протоколу розбіжностей до Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу, та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України ,за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У зв"язку із простроченням оплати за відпущений Товар, позивачем було нараховано пеню за період з 19.12.2008 - 31.12.2008 , з 31.12.2008 - 06.01.2009, 06.01.2009-26.05.2009 на загальну суму 1 294,56грн..

Згідно розрахунку суду, та враховуючи, що блікова ставка Національного банку України у зазначені періоди складала 12%, розрахунок розміру пені необхідно здійснювати наступним чином:

За період з 19.12.2008-31.12.2008:

1170,72грн.(сума боргу згідно видаткової накладної №1/26928 ) х 12 днів х (12%х2)/365 днів = 9,24грн.;

За період з 31.12.2008-06.01.2009:

4693,25грн (сукупна сума згідно видаткових накладних №1/27762 на суму 4 224,10грн. та №1/27756 на суму 469,15грн.) х6 днів х (12%х2)/365 днів = 18,51 грн;

За період з 06.01.2009-26.05.2009:

13 655,56(сукупна сума згідно видаткових накладних № 1/26928 на суму 1 170,72грн., № 1/27762 на суму 4 224,10грн.,№1/27756 на суму 469,15грн., № 1/28063 на суму 1 982,27грн., №1/28066 на суму 5 809,32грн.) х 140 днів х (12%х2)/365 днів = 1257,05грн.

Отже, згідно з даним розрахунком з відповідача підлягає стягненню 1284,80грн. пені.

У відповідності зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На день винесення рішення сума основного боргу складає 13655,56грн., пені - 1 284,80грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тощо.

Отже, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 150,00грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 549, 551, 610, Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, 1, код ЄДРПОУ 31168778, р/р 26008301000808 у Філії № 1 АКБ "Трансбанк", МФО 322896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб’юшн" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, ідент. код. 30468065, р/р 26005380676081 у Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 13 655 (тринадцять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 56 коп.- основного боргу, 1 284 (одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 80 коп. -пені, 150 (сто п’ятдесят) грн.00 коп.- сплаченого державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн.,00 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                             М.Г. Хоменко

Дата підписання : 19.10.2009