Рішення № 8363512, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/18113.10.09 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Третя особа Державне підприємство «Київпассервіс»

про стягнення заборгованості у розмірі 17047,45 грн., розірвання договору та зобовязання передати майно за атом приймання-передавання,

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

Позивач: Аніщенко С.О. за довіреністю від 03.11.08 №46

Відповідач: ОСОБА_3 за довіреністю від 21.09.09

Третя особа: Севостіяненко Н.В. за довіреністю від 15.05.09 №1/06-14/509

Брали участь у судовому засіданні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Відповідача до державного бюджету орендну плату, яка становить 15264,28 грн., пеню 256,75 грн., штраф 1526,42 грн.; розірвання договору оренди від 24.11.08, що укладений між Позивачем та Відповідачем та зобовязання Відповідача звільнити обєкт оренди - асфальтований майданчик площею 50,0 кв.м., що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 15-а і передати його балансоутримувачу за актом приймання-передавання.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач, порушуючи вимоги Договору оренди від 24.11.08, не сплачує орендну плату відповідним чином, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди, вимогою повернення орендованого майна та стягнення збитків у відповідній сумі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на норми ст.ст. 629, 651, 762 ЦК України, ст.188 ГК України, ст.ст. 10,18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою суду від 18.05.09 року порушено провадження у справі №40/181, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.06.09.

У звязку з неявкою у судове засідання 16.06.09 Відповідача, суд відклав слухання у справі до 09.07.08.

У судове засідання 09.07.09 зявився представник Позивача, а Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, витребуваних судом документів та відзиву на позов не надав, через службу діловодства подав клопотання про відкладення слухання у справі.

Суд, з підстав, визначених ст. 77 ГПК України, беручи до уваги клопотання Відповідача, вирішив слухання у справі відкласти до 11.08.09.

Ухвалою від 11.08.09. суд, керуючись ст. 27 ГП України, залучив до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача, ДП «Київпассервіс»та відклав розгляд справи на 03.09.09.

03.09.09 у судове засідання зявились представники усіх учасників судового процесу. Подали спільну заяву про продовження строку вирішення спору у справі №40/181.

Суд у відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України прийняв ухвалу про продовження строку вирішення спору у справі №40/181.

У судовому засіданні 03.09.09 оголошувалась перерва до 22.09.09.

У судовому засіданні 22.09.09 представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач подав письмові пояснення по суті спору, у яких зазначає, що виникнення заборгованості має обєктивні причини, які просить, щоб суд врахував при винесенні рішення. Зокрема, повідомляє, що позивач прострочував надання відповідачу документів, необхідних для сплати відповідачем орендної плати. З цих підстав просить суд про відстрочку сплати орендної плати до грудня поточного року та відмовити позивачу у задоволенні позову про розірвання договору оренди.

Представник Третьої особи просив суд розглядати справу на наявними у ній матеріалами .

22.09.09 суд оголосив перерву до 13.10.09 для виготовлення повного тексту рішення.

Судом заслухані пояснення представника Позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

24 листопада 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди індивідуально-визначеного майна, що належить до держаної власності (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець (Позивач) передає, а орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування державне індивідуально-визначене майно асфальтований майданчик площею 50,0 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 15-а, що перебуває на балансі ДП «Київпасервіс». Майно передається в оренду з метою розташування закусочної (п. 1.2 Договору).

Договір укладено строком на 1 рік 364 дні, що діє з 24.11.08 по 24.11.09 включно (п. 10.1 Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору орендодавець (Позивач) зобовязався передати орендарю в оренду Майно згідно з Договором по акту приймання - передачі майна.

27.01.2009 уповноважені представники Сторін уклали акт приймання-передавання Майна, відповідно до якого Відповідач прийняв у в строкове платне користування Майно відповідно до Договору оренди. Зазначений Акт засвідчив факт належного виконання Позивачем взятих на себе зобовязань за Договором оренди.

Сторони домовились, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна., затвердженої Кабінетом Міністрів України за №786 і становить без ПДВ за перший місяць оренди 9 000,0 грн.. (п. 3.1 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 Договору).

Орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця із врахуванням індексу інфляції: 70 відсотків до державного бюджету, 30 відсотків - балансоутримувачу (п. 3.6 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору орендар (Відповідач у справі) зобовязався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, за твердженням Позивача, Відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо сплати орендних платежів, оскільки відповідно до умов Договору не сплачує оренду плату, у звязку з чим у Відповідача перед державним бюджетом виникла заборгованість, яка на момент звернення до суду складає 15264,28 грн.

01.04.09 Позивач звернувся до Відповідача з листом №14-13-14-601 стосовно негайної сплати заборгованості за оренду згідно умов Договору від 24.11.08.

Зазначена вимога залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача, оскільки заборгованість залишилась непогашеною.

Таким чином, спір по справі виник з причини порушення Відповідачем договірних зобовязань, що передбачені п. п. 3.1, 5.3 Договору, та необхідності стягнення у звязку з цим штрафних санкцій, що передбачені Цивільним кодексом України. Це стало підставою для звернення Позивача до суду з вимогою розірвання Договору оренди та повернення орендованого майна у порядку, що передбачений Договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є вільними в укладенні Договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач згідно з п.5.3 Договору зобовязався вносити орендні платежі своєчасно і у повному обсязі.

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, та беручи до уваги відзив та пояснення Відповідача, який не заперечує наявність заборгованості за спірний період, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобовязання по сплаті орендних платежів за користування майном згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості не сплатив.

У разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені Договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Що стосується вимог Позивача про розірвання Договору та повернення орендованого майна, то вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на такі обставини.

Сторони, укладаючи Договір, у п. 10.3 передбачили, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін.

Для досягнення такої згоди, сторони повинні здійснити зустрічні дії, вчиненнях яких передбачене чинним законодавством.

За правилами статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Лише у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи міститься лист №14-13-14-601 від 01.04.09, адресований Позивачем на адресу Відповідачу, у якому викладене попередження Позивача про можливе звернення до суду з ініціативою про розірвання договору оренди. Судом встановлено, що у тексті листа не міститься пропозицій про дострокове розірвання договору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені у листі №14-13-14-601 від 01.04.09 обставини, останній не береться судом до уваги як доказ надіслання пропозиції про розірвання Договору в розумінні ст. 188 ГКУ.

Позивач не забезпечив суду належні докази направлення Відповідачу пропозиції про розірвання Договору як і не довів суду обставин недосягнення згоди щодо розірвання договору, що є безумовною обставиною розірвання договору, тому беручи до уваги, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються (ч. ст. 188 ГКУ) суд прийшов до висновку, що предявлені Позивачем вимоги про розірвання договору заявлені ним передчасно.

Крім того, посилання позивача на норми ст. 651 ЦКУ в обґрунтування позову також не знаходить свого підтвердження, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. В той же час Позивач не наводить належного обґрунтування обставин істотного порушення Відповідачем зобовязань за Договором.

Чинність договору, відповідно до п. 10.6, може бути достроково припинена за взаємною згодою сторін або рішенням суду.

Тому беручи до уваги норми ч.2, 3 ст. 653 ЦКУ, чинність спірного Договору може бути припинена лише як наслідок розірвання договору з моменту досягнення домовленості сторін чи набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для дострокового розірвання Договору, а відтак, для задоволення вимог про зобовязання Відповідача повернути орендоване за спірним Договором Майно, та приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позову у цій частині, а тому позов у зазначеному не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати в даному випадку відшкодовуються за рахунок позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ст. 49 ГПК України).

Керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02097, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України (р/р 31119094700001, одержувач ГУДКУ у Київській області МФО 821018, код установи 24074109 призначення платежу: код доходу 22080300 символ звітності банку 094) суму основного боргу у розмірі 15 264,28 грн. (пятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири грн. двадцять вісім коп.), пеню у розмірі 256,75 грн. (двісті пятдесят шість грн. сімдесят пять коп.), штраф у розмірі 1 526,42 грн. (одна тисяча пятсот двадцять шість грн. сорок дві коп.).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02097, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, до Державного бюджету України державне мито у розмірі 170,47 (сто сімдесят грн. сорок сім коп.) грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. (триста дванадцять грн. пятдесят коп.).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.