Рішення № 8363312, 23.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/15823.01.09 За позовом Приватного підприємства "І-ДІ-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

           Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія "Ватвік" ЛТД

про стягнення 36 007,52 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Филипів А.М., за дов. б/н від 09.12.2008 р.

від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія "Ватвік" ЛТД про стягнення 24 500,14 грн. основного боргу, 2 131,31 грн. пені, 1 430,87 грн. трьох процентів річних та 7 945,20 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив товар, поставлений позивачем за договором від 05.11.2004 р.

Ухвалою суду від 22.12.2008 р. порушено провадження у справі № 54/158, розгляд справи призначено на 23.01.2008 р.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження направлялася на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2008 р.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2004 р. між Приватним підприємством "І-ДІ-С" та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія "Ватвік" ЛТД було укладено договір, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати у зумовлені строки у власність відповідачу товар, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти замовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору).

У період з 01.06.2006 р. по 02.12.2006 р. позивач за видатковими накладними № 2579 від 01.06.2006 р., № 2602 від 02.06.2006 р., № 2657 від 06.06.2006 р., № 2658 від 06.06.2006 р., № 2688 від 08.06.2006 р., № 2714 від 09.06.2006 р., № 2770 від 13.06.2006 р., № 2771 від 13.06.2006 р., № 2842 від 16.06.2006 р., № 2871 від 19.06.2006 р., № 2952 від 24.06.2006 р., № 2958 від 26.06.2006 р., № 3148 від 11.07.2006 р., № 3149 від 11.07.2006 р., № 3236 від 18.07.2006 р., № 3291 від 20.07.2006 р., № 3335 від 25.07.2006 р., № 3336 від 25.07.2006 р., № 3870 від 22.08.2006 р., № 4020 від 29.08.2006 р., № 3869 від 22.08.2006 р., № 5260 від 07.11.2006 р., № 5261 від 07.11.2006 р., № 5310 від 10.11.2006 р., № 5337 від 13.11.2006 р. , № 5402 від 17.11.2006 р., № 5628 від 02.12.2006 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 27 676,64 грн.

Товар було отримано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними, підписаними уповноваженими особами відповідача та скріпленими печатками юридичної особи відповідача.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

При укладанні договору сторонами було дотримані вимоги щодо письмової форми правочину, передбачені ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Водночас, судом відхиляються твердження відповідача про застосування до поставок товару за вищевказаними накладними умов договору від 05.11.2004 р. Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2005 р. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Оскільки матеріали справи не містять документальних підтверджень продовження сторонами строку дії договору, суд дійшов висновку, що строк дії договору закінчився 31.12.2005 р. Таким чином, до відносин сторін, пов’язаних з поставками товару, застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства, які регулюють зазначені відносини.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначалося вище, позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 27 676,64 грн.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач частково оплатив поставлений товар. Актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами, підтверджується, що станом на 31.12.2006 р. неоплаченим залишився товар на суму 26 335,16 грн.

20.02.2007 р. та 12.06.2007 р. відповідач сплатив позивачеві 1 835,02 грн., і станом на 26.08.2007 р. неоплаченим залишився товар на суму 24 500,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.09.2007 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка була отримана відповідачем 20.09.2007 р., що підтверджується підписом відповідача, скріпленим його печаткою, з відміткою про дату отримання вимоги.

Виходячи з цього, відповідач повинен був оплатити товар у строк до 27.09.2007 р., проте така оплата здійснена не була.           

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 24 500,14 грн. належним чином доведений та документально підтверджений. За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 131,31 грн. пені за період прострочення, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені виходячи з наступного. Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи із зазначеного, пеня застосовується лише у випадку, коли її застосування погоджено сторонами у відповідному договорі. Оскільки сторонами не визначено наслідків порушення зобов’язання у вигляді сплати пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 131,31 грн. пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 871,93 грн.

Позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 7 007,04 грн.

Строк оплатиСума боргу, грн.ПеріодКількість днів

прострочення%Індекс інфляціїСума %, грн.Інфляційні втрати, грн.

27.09.0724 500,1428.09.0703.12.084333128,6871,937 007,04 Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав, своїм правом на судовий захист не скористався.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 32 379,11 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія "Ватвік" ЛТД (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 19132566, п/р № 26004002873001 у Шевченківській філії ВАТ КБ "Надра", м. Київ, МФО 320973, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "І-ДІ-С" (03126, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 25288137, п/р 26008002800 у ВАТ "Банк "Український Капітал", м. Київ, МФО 320371) 24 500 (двадцять чотири тисячі п’ятсот) гривень 14 коп. основного боргу, 871 (вісімсот сімдесят одну) гривню 93 коп. процентів річних, 7 007 (сім тисяч сім) гривень 04 коп. збитків від інфляції, 323 (триста двадцять три) гривні 80 коп. державного мита та 106 (сто шість) гривень 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко