Рішення № 8363291, 15.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 33/36315.12.08 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олтан»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про 19129,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Браташ Ю.П. представник за довіреністю № б/н від 27.10.2008 року;

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтан»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19129,97 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.06.2003 року між ним та відповідачем був укладений договір доручення № 62, за умовами якого відповідач зобовязується від імені і за рахунок клієнта здійснювати наступні юридичні дії для позивача: надавати клієнтські послуги по пошуку замовників транспорту; вивчати конюнктуру ринку по внутрішніх та міжнародних грузових перевезеннях; вести пошук партнерів, ділову переддоговірну переписку; укладати договори з третіми особами на грузові перевезення по Україні і за межами митного кордону України, а також отримувати на свій розрахунковий рахунок винагороду, керуючись діючими умовами Міжнародних угод стосовно транспортно-експедиційних послуг і діючих нормативних актів України.

Згідно п. 3.1. вищезазначеного договору, замовлення оформляються письмовим звітом по кожному з них. П. 3.2. цього ж договору передбачено, що умови по кожному окремому перевезенню вказуються в транспортній заявці, який є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 договору № 62 від 01.06.2003 р. відповідач оплачує позивачеві вартість транспортних послуг протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання оригіналів документів CMR, якщо інше не передбачене в заявці.

Заявкою № 27/06 від 27.06.2007 року відповідач замовив послуги на перевезення вантажу в міжнародному сполученні по маршруту м. Коппенбрюгге (Німеччина) з датою завантаження 02.07.2007-03.07.2007 р. , до м. Запоріжжя (Україна) із уточненням, що адреса вивантаження згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), яка видана 03.07.2007 р. позивач погодився з умовами заявки. Сторони досягли домовленості про те, що вартість послуг з перевезення вантажу становить 2500 євро, які будуть перераховані за офіційним курсом НБУ на рахунок позивача після отримання оригіналу накладної CMR протягом 8 (восьми) банківських днів.

На виконання умов договору позивач виконав послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, підтвердженням цього факту є акт здачі-прийомки виконаних робіт № 334 від 16.07.2007 року, підписаний та скріплений печатками сторін, де вказано що вартість робіт складає 16931,00 грн., та відмітка, що сторони взаємних претензій не мають.

Рекомендованим листом № 95090 від 17.07.2007 року позивач направив відповідачеві оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), акт здачі-прийомки виконаних робіт № 334 від 16.07.2007 року, рахунок № 36 від 16.07.2007 року, який отримано відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 95090.

01.10.2007 року позивач направив відповідачеві претензію № 572 з проханням, оплатити суму заборгованості до 19.10.2007 року. Відповідач направив позивачеві лист № 1/10 від 02.10.2007 року, в якому гарантує оплату та просить проводити оплату частково до 15.12.2007 року.

08.10.2007 року відповідач частково виконав свої зобовязання, оплативши 995,00 грн. таким чином, сума основного боргу відповідача становить 16136,00 грн.

Позивачем нарахований індекс інфляції в сумі 2694,47 грн. та 3 % річних у сумі 305,5 грн.

У судове засідання 28.10.2008 року представник позивача зявився, частково виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/363 від 13.10.2008 року. Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті та необхідністю витребування доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 11.11.2008 р.

11.11.2008 року представник позивача в судове засідання зявився, частково виконав вимоги ухвали суду від 13.10.2008 року, через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення позовних вимог та пояснення по страві з додатками.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 13.10.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті та необхідністю витребування доказів по справі, суд відклав розгляд справи на 01.12.2008 р.

У судове засідання 01.12.2008 року представники сторін не зявились, вимоги ухвали суду від 11.11.2008 року не виконали. Про поважні причини неявки судне повідомили.

Керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України суд відклав розгляд справи на 15.12.2008 р.

15.12.2008 року представник позивача в судове засідання зявився, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16136,00 грн., індекс інфляції у сумі 8054,76 грн., 3 % річних у сумі 878,44 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 250,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 13.10.2008 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та перерахуванням судом штрафних санкцій.

01.06.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення № 62, за умовами якого відповідач зобовязується від імені і за рахунок клієнта здійснювати наступні юридичні дії для позивача: надавати клієнтські послуги по пошуку замовників транспорту; вивчати конюнктуру ринку по внутрішніх та міжнародних грузових перевезеннях; вести пошук партнерів, ділову переддоговірну переписку; укладати договори з третіми особами на грузові перевезення по Україні і за межами митного кордону України, а також отримувати на свій розрахунковий рахунок винагороду, керуючись діючими умовами Міжнародних угод стосовно транспортно-експедиційних послуг і діючих нормативних актів України.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно п. 3.1. вищезазначеного договору, замовлення оформляються письмовим звітом по кожному з них. П. 3.2. цього ж договору передбачено, що умови по кожному окремому перевезенню вказуються в транспортній заявці, який є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобовязаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, які видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків у розумний строк.

Відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Заявкою № 27/06 від 27.06.2007 року відповідач замовив послуги на перевезення вантажу в міжнародному сполученні по маршруту м. Коппенбрюгге (Німеччина) з датою завантаження 02.07.2007-03.07.2007 р. , до м. Запоріжжя (Україна) із уточненням, що адреса вивантаження згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), яка видана 03.07.2007 р. позивач погодився з умовами заявки. Сторони досягли домовленості про те, що вартість послуг з перевезення вантажу становить 2500 євро, які будуть перераховані за офіційним курсом НБУ на рахунок позивача після отримання оригіналу накладної CMR протягом 8 (восьми) банківських днів.

На виконання умов договору позивач виконав послуги з перевезення вантажу в повному обсязі, на підтвердження цього факту в матеріалах справи наявний акт здачі-прийомки виконаних робіт № 334 від 16.07.2007 року, підписаний та скріплений печатками сторін, де вказано що вартість робіт складає 16931,00 грн., та відмітка, що сторони взаємних претензій не мають.

Рекомендованим листом № 95090 від 17.07.2007 року позивач направив відповідачеві оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), акт здачі-прийомки виконаних робіт № 334 від 16.07.2007 року, рахунок № 36 від 16.07.2007 року, який отримано відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 95090.

01.10.2007 року позивач направив відповідачеві претензію № 572 з проханням, оплатити суму заборгованості до 19.10.2007 року. Відповідач направив позивачеві лист № 1/10 від 02.10.2007 року, в якому гарантує оплату та просить проводити оплату частково до 15.12.2007 року.

08.10.2007 року відповідач частково виконав свої зобовязання, оплативши 995,00 грн. таким чином, сума основного боргу відповідача становить 16136,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 16136,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахунок індексу інфляції:

17131,00 * 100,6 (серпень 2007 р.) * 102,2 (вересень 2007 р.) = 17612,92 грн.

17612,92 -17131,00 = 481,92 грн.

16131,00 * 102,9*102,2*102,1*102,9*102,7*103,8*103,1*101,3*100,8*99,5*99,9*101,1 (з жовтня 2007 р. по вересень 2008 р.) = 20106,64 грн.

20106,64-16136,00=3970,64 грн.

Індекс інфляції: 481,92+3970,64 = 4452,56 грн.

Перерахунок 3% річних:

Період з серпня 2007 р. по 08.10.2007 р. 17131,00*3%/365*69 днів = 97,15 грн.

Період з 9.10.2007 р. по 31.12.2007 р. 16136,00*3%/365*84 дні = 111,40 грн.

Період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. 16136,00*3%/365*274 дні = 363,39 грн.

3% річних: 97,15+111,40+363,39 = 571,94 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних за перерахунком суду становить 571,94 грн. та індексу інфляції за перерахунком суду становить 4452,56 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.2 договору № 62 01.06.2003 року, у випадку затримки оплати з вище зазначеного терміну, відповідач сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 581,50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 237,42 грн.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02099, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер з ДРФО - НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олтан»(юридична адреса: 39600, м. Кременчук Полтавської області, вул. Халаменюка, 6, к.103; код ЄДРПОУ 21056692) суму основного боргу 16136 (шістнадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 00 коп., індекс інфляції в сумі 4452 (чотири тисячі пятдесят дві) грн. 56 коп., 3 % річних у сумі 571 (пятсот сімдесят одна) грн. 94 коп., штрафу в сумі 2 581 (дві тисячі пятсот вісімдесят одна) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 237 (двісті тридцять сім) грн. 42 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олтан»(юридична адреса: 39600, м. Кременчук Полтавської області, вул. Халаменюка, 6, к.103; код ЄДРПОУ 21056692) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, в дохід Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 20 (двадцять) грн. 67 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий