Рішення № 8362658, 18.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" лютого 2010 р. Справа № 15/1880

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача Кондрацького В.В. - представника за дорученням №53 від 18.11.09.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедія" (м. Київ) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир) про стягнення 52 249,79 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 16.02.2010р. оголошувалась перерва до 18.02.2010р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 52249,79грн., із яких: 44383,66грн. основного боргу, 6269,69грн. інфляційних нарахувань та 1596,44грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Копія ухвали господарського суду Житомирської про порушення провадження у справі від 18.12.2009р., яку було надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, повернулася до суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі місцезнаходження юридичної особи та перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У даній справі відповідачем є суб'єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.11.2009р., місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

Отже, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 26.01.2010р., яка направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області від 27.01.2010р. (а.с.41), на час розгляду справи, до суду не повернулась.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телемедія" (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір поставки №ФР-11 від 29.05.2008р.

Відповідно до п.1 договору №ФР-11 від 29.05.2008р. ТОВ "Телемедія" (сторона-1) зобов'язується передати (поставляти) на умовах даного договору Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (сторона-2) товар, передбачений в специфікаціях до даного договору, а Сторона-2 зобов'язується прийняти і оплатити товар.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦПК України).

На виконання умов договору №ФР-11 від 29.05.2008р., згідно видатковими накладними: №РР-0015398 від 30.05.2008р. на суму 21724,25грн., №РР-0022913 від 01.09.2008р. на суму 8191,61грн., №РР-0024220 від 08.09.2008р. на суму 6958,63грн., №РР-0025821 від 22.09.2008р. на суму 7509,17грн. (а.с. 10-13) та на підставі довіреностей серії ЯПН №014001 від 30.05.2008р., серії ЯПН №014002 від 01.09.2008р., серії ЯПН №014003 від 08.09.2008р. (а.с.35-37) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44383,66грн.

Пунктом 2 договору №ФР-11 від 29.05.2008р. сторони погодили, що товар передається з відстрочкою платежу на два місяці на основі специфікації зі знижкою 25% від ціни вказаної в додатку №1 до договору, який є невід'ємною його частиною. Ціною даного договору являється сума вартості поставленого за цим договором товару.

Згідно з наданими в судовому засіданні 18.02.2010р. представником позивача поясненнями додатки до договору №ФР-11 від 29.05.2008р. не укладались.

Таким чином, за отриманий по видатковим накладним товар, відповідач мав провести оплату в наступні строки:

по видатковій накладній № РР-0015398 від 30.05.2008р. на суму 21724,25грн. в строк до 30.07.2008р.;

по видатковій накладній № РР-0022913 від 01.09.2008р. на суму 8191,61грн. в строк до 01.11.2008р.;

по видатковій накладній № РР-0024220 від 08.09.2008р. на суму 6958,63грн. в строк до 08.11.2008р.;

по видатковій накладній № РР-0025821 від 22.09.2008р. на суму 7509,17грн. в строк до 22.11.2008р.

Проте, відповідач своє зобов'язання за договором № ФР-11 від 29.05.2008р. не виконав, за отриманий від позивача товар не розрахувався.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 44383,66грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 44383,66грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 6269,69грн. інфляційних та 1596,44грн. - 3 % річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1596,44грн. та інфляційні в сумі 6269,69грн. Розрахунок інфляційних та 3% річних наведено в додатку до позовної заяви (а.с.6,7).

Перевіривши проведенні позивачем нарахування 3% річних, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 1557,99грн., нарахованих за наступні періоди:

з 31.07.2008р. по 22.11.2009р. на суму заборгованості 21724,25грн.,

з 02.11.2008р. по 22.11.2009р. на суму заборгованості 8191,61грн.,

з 09.11.2008р. по 22.11.2009р. на суму заборгованості 6958,63грн.,

з 23.11.2008р. по 22.11.2009р. на суму заборгованості 7509,17грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1557,99грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 38,45грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6269,69грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.6), з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків оплати поставленого товару, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 6802,51грн., нарахованих за період з серпня 2008р. по жовтень 2009р. на суму боргу в розмірі 21724,25грн., за період з листопада 2008р. по жовтень 2009р. на суму боргу в розмірі 8191,61грн., за період з листопада 2008р. по жовтень 2009р. на суму боргу в розмірі 6958,63грн., за період з грудня 2008р. по жовтень 2009р. на суму боргу в розмірі 7509,17грн. При цьому, згідно розрахунку позивача до стягнення з відповідача заявлено 6269,69грн.

Враховуючи вищевикладене, а також положення Господарського процесуального кодексу України щодо ціни позову та межі позовних вимог, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню в сумі 6269,69грн. (в межах заявлених вимог), оскільки зазначена сума є меншою, ніж обґрунтовано нарахована.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 44383,66грн. основної заборгованості, 1557,99грн. - 3 % річних, 6269,69грн. інфляційних нарахувань. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедія" (04080, м.Київ, вул. Чорноморська, 1, ідентифікаційний код 33937699)

- 44383,66 грн. основної заборгованості;

- 1557,99 грн. - 3 % річних;

- 6269,69 грн. інфляційних;

- 522,11 грн. державного мита;

- 235,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних в сумі 38,45грн.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедія" (04080, м.Київ, вул. Чорноморська, 1, ідентифікаційний код 33937699) суму зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 76,50 грн., сплачених згідно з платіжним дорученням №645 від 29.05.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Датапідписання: "24" лютого 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам.