Рішення № 8362651, 11.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" лютого 2010 р. Справа № 12/1911

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Крук Г.В.- дов. № 103 від 10.02.10р.

від відповідача Вірьовкін О.І. - дов. б/н від 04.01.10р.

розглянув справу за позовом Комунального підприємства "Санаторій матері і дитини "Пролісок" (с. Грем'яче Ківерцівського району Волинської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" (м. Житомир)

про стягнення 38 104 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 38104,00 грн., з яких: 35000,00грн. основний борг, 3104,64грн. 3% річних та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову із вказаних у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 46) мотивів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Санаторій матері і дитини "Пролісок" (позивач) та ТОВ "Торговий дім "Крігер" (відповідач) 26.07.06р. було укладено договір поставки № ТД-90, за умовами якого відповідач зобов'язався продати позивачу котел водогрійний КВм(а)-0,3 сип вартістю 70075,00 грн. та котел водогрійний КВм(А) -0,5 сип вартістю 102333,33 грн. на загальну суму 194476,00грн., а позивач - прийняти продукцію та сплатити відповідачу його вартість (а.с. 8-10).

Згідно п. 4.1 Договору покупець (позивач) проводить попередню оплату продукції двома траншами на рахунок продавця (відповідача): перший транш в сумі 58342,80 грн. до 31.07.06р. та другий транш в сумі 1346133,80 грн. до 15.08.06р.

За п. 2.1 Договору, продавець зобов'язався поставити замовлення 18.08.06р. за умови отримання оплати згідно з розділом 4 даного Договору.

На виконання умов договору № ТД-90 від 26.07.06р. позивачем чотирма траншами була здійснена часткова передоплата вартості водонагрівного котла КВм-05сип на загальну суму 88342,80 грн, а саме: 11.08.06р. - на суму 29000,00 грн., 14.08.06р. - на суму 29342,80 грн., 30.08.06р. - на суму 10000,00грн. та 25.09.06р. - на суму 20000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 29-32).

У зв'язку з тим, що встановлення вказаного котла у позивача, виявилося неможливим з технічних причин, 18.12.06р. останній звернувся до відповідача з листом № 137 про повернення перерахованих коштів за котел, поставку якого відповідачем станом на 18.12.06р. не було здійснено (а.с. 11).

Платіжними дорученнями від 02.10.07р., 05.10.07р., 06.11.07р., 24.12.07р. та 26.12.07р. відповідач повернув позивачу 53342,80 грн. (а.с. 39-43), заборгувавши 35000,00 грн.

На неодноразові звернення позивача (а.с. 12-14), відповідач у відповіді від 05.06.09р. (а.с.6) визнав існування за ним боргу в сумі 35000,00 грн., запропонувавши в рахунок його погашення продаж іншого котла за умови проведення доплати в сумі 140556,00 грн., з яких 52778,00 грн. необхідно було перерахувати до його отримання.

Позивач не прийняв вказану пропозицію та у листі від 29.10.08р. (а.с.15) знову вимагав повернення йому коштів.

Враховуючи, що відповідач, на вимогу позивача, не повернув 35000,00 грн., останній нарахував до стягнення з ТОВ "Торговий дім "Крігер" за період з 18.12.06р. по 30.11.09р. 3% річних від боргу в сумі 35000,00 грн., що склали 3104,64 грн.

На день звернення до суду та на день вирішення спору, доказів додаткового погашення боргу в сумі 35000,00 грн. відповідачем не надано.

Свої вимоги позивач грунтує на нормах ст. ст.1212, 1214 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. У письмовому відзиві від 10.02.10р. (а.с.46) пояснив, що здійснював часткове повернення коштів за умови укладання нового договору поставки №19 від 21.07.09р., підписувати який позивач відмовився.

Свої заперечення обгрунтував також тим, що згідно п. 7.3 договору поставки №ТД-90 від 26.03.06р., у випадку відмови покупця від прийняття поставленої для нього продукції, якщо така відмова не обумовлена тривалою дією форс-мажорних обставин, або порушення продавцем п.п. 3.1.1 - 3.1.2 Договору, покупець відшкодовує усі затрати, понесені продавцем при виконанні умов цього Договору, а також штраф у розмірі 10% від вартості усього замовлення, тобто позивач повинен сплатити штраф у розмірі 20138,06 грн.

Посилаючись на ст. 692 ЦК України, відповідач зазначив, що продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Так, згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме з відносин, що грунтуються на договорі поставки.

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки укладеним сторонами Договором передбачено поставку товару за умови здійснення попередньої оплати, при вирішенні спору необхідно керуватися положеннями ст. 693 ЦК України.

Так, ч.1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України.

Зокрема, ч.3 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що часткова передоплата вартості товару, яка, згідно п. 4.1 Договору мала бути здійснена до 31.07.06р. в сумі 58342,80 грн. та при умові своєчасної здійснення якої, згідно п. 2.1 Договору продавець зобов'язався виконати поставку 18.08.06р., була здійснена несвоєчасно, а саме: 11.08.06р. - на суму 29000,00 грн. та 14.08.06р. - на суму 29342,80 грн., що тягне застосування наслідків, передбачених ч.3 ст. 538 ЦК України.

Однак відповідач не ініціював застосування вказаних наслідків, а подальші взаємовідносини сторін з приводу виконання зобов'язань за Договором в частині строків проведення розрахунків та поставки товару вийшли за межі його регулювання.

За вказаних обставин, кошти в сумі 88342,80 грн. перераховані позивачем не за умовами договору, тобто були набуті відповідачем без належної правової підстави.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що до звернення позивача до суду, на підставі листів останнього з 02.10.07р. по 26.12.07р. відповідач провів часткове повернення попередньої оплати на суму 53342,80 грн. (а.с. 39-43), заборгованість ТОВ "Торговий дім "Крігер" становить 35000,00 грн., що не заперечується останнім.

Оскільки порядок повернення вищевказаної заборгованості не убумовлений Договором, для визначення виникнення у відповідача зобов'язань щодо погашення боргу, слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, грошове зобов'язання у відповідача в сумі 35000,00 виникло з 13.10.07р. (01.10.07р. - дата відправлення листа, згідно якого початково здійснювалося повернення коштів та який вказано відповідачем як підставу їх повернення (а.с. 41-43) + 7 пільгових днів + 5 днів на поштовий обіг). Посилання позивача на лист від 18.12.06р. при обрахуванні указаного строку не беруться судом до уваги, оскільки докази його направлення чи вручення відповідачу у матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, враховуючи, що ні договором між сторонами, ні положеннями Цивільного кодексу України, на яких грунтує свої вимоги позивач, не передбачено стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами, в частині стягнення річних у сумі 3104,00 грн. слід відмовити.

Що стосується заперечень відповідача, суд вважає їх безпідставними, оскільки наведені ним положення Договору стосуються відмови від прийняття уже поставленої продукції, при здійсненні оплати згідно умов останнього. Оскільки з вищевказаного вбачається, що як своєчасної часткової передоплати так і самого факту поставки по Договору не відбулося, положення п. 7.3 Договору не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Слід зазначити, що норми ч.4 ст. 692 ЦК України не можуть бути підтвердженням правомірності позиції відповідача, оскільки не стосуються поставки товару на умовах попередньої оплати.

Посилання відповідача на відмову позивача укласти інший договір також є безпідставним, оскільки такий обов'язок не випливає з умов договору №ТД-90, а за положеннями ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволеннюв сумі 35000,00 грн. В частині стягнення 3104,00 грн. 3% річних суд відмовляє, оскільки їх нараховано до стягнення безпідставно.

Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Торговий дім "Крігер", 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Щорса, 81, код 32885870

на користь Комунального підприємства "Санаторій матері і дитини "Пролісок", 42235, Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Грем'яче, код 20140252

- 35000,00 грн. заборгованості;

- 350,00 грн. витрат по сплаті держмита;

- 216,80 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті суми позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Датапідписання: 24 лютого 2009 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам