Рішення № 8362636, 18.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" лютого 2010 р. Справа № 15/1813

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Вікторіа" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанівське" (с. СтепанівкаЛугинського району)

про стягнення 1 500,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1500,00грн., із яких 1000,00грн. заборгованості, 500,00грн. штрафних санкцій.

Представник позивача в судові засідання 14.01.2010р. та 18.02.2010р. не з'явився. До суду 14.01.2010р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Приватного підприємства "Вікторіа".

11.02.2010р. до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 500,00грн. та здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача повноважного представника в судові засідання 14.01.2010р. та 18.02.2010р. не направив, вимоги ухвал суду 08.12.2009р., 14.01.2010р. та 03.02.2010р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2009р. між Приватним підприємством "Вікторіа" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степанівське" (покупець, відповідач) було укладено договір №28/04-1, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах визначених договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (cт. 655 ЦК України).

На виконання умов договору №28/04-1 від 28.04.2009р., згідно з видатковою накладною №02/05 від 05.05.2009р. та на підставі довіреності серії ЯОЮ №251627 від 05.05.2009р., відповідачем було отримано від позивача товар на суму 4335,00грн. (а.с. 10,11).

Пунктами 3.1., 3.2. договору №28/04-1 від 28.04.2009р. сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання товару, покупець сплачує 100% оплату. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 4.3. договору №28/04-1 від 28.04.2009р. передбачено, що приймання товару покупцем від продавця по кількості та якості здійснюється за адресою поставки товару. Датою отримання товару є дата, що зазначена в кожній окремій накладній на приймання-передачу товару відповідного асортименту та кількості.

Як вбачається з видаткової накладної №02/05 від 05.05.2009р. та товарно-транспортної накладної №13223 від 05.05.2009р., товар був отриманий представником відповідача 05.05.2009р. (а.с. 10,12).

Таким чином, за отриманий по видатковій накладній товар, відповідач мав провести оплату в строк до 08.05.2009р.

Проте, у встановлений строк, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав. Відповідачем в рахунок оплати товару отриманого по видатковій накладній №02/05 від 05.05.2009р. на суму 4335,00грн. до порушення провадження у справі було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 3335,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача від 11.06.2009р. на суму 1000,00грн., від 12.08.2009р. на суму 1000,00грн., від 13.09.2009р. на суму 1335,00грн. (а.с.35-37).

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по договору №28/04-1 від 28.04.2009р. товар на суму 1000,00грн.

Після звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 1000,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку від 12.01.2010р. (а.с. 38).

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанівське" заборгованості в сумі 1000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 500,00грн.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу, господарський суд враховує таке.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору №28/04-1 від 28.04.2009р. сторони погодили, що за порушення строків платежу передбачених цим договором покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості за затримку платежу на строк більше п'яти робочих днів.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті отриманого по видатковій накладній №02/05 від 05.05.2009р. товару, у відповідності до п.5.2. договору №28/04-1 від 28.04.2009р., позивачем на залишок суми боргу (1000,00грн.) відповідачу нараховано штраф в сумі 500,00грн., вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару на строк більш ніж п'ять робочих днів.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 500,00грн. штрафу, суд, водночас, враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що відповідачем на час розгляду справи повністю погашена заборгованість по видатковій накладній №02/05 від 05.05.2009р. на суму 4335,00грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача від 11.06.2009р. на суму 1000,00грн., від 12.08.2009р. на суму 1000,00грн., від 13.09.2009р. на суму 1335,00грн., від 12.01.2010р. на суму 1000,00грн. (а.с. 35-38).

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 50%, а саме до 250,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 250,00грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з вини відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 3 ст. 551, ст. ст. 610, 612 ЦК України, ч.1 ст.193, ст. 233 ГК України та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Степанівське" (11322, Житомирська область, Лугинський район, с.Степанівка, ідентифікаційний код 02782320)

на користь Приватного підприємства "Вікторіа" (02121, м.Київ, вул.Вірменська, 11, оф.163, ідентифікаційний код 35576088)

- 250,00 грн. штрафу;

- 102,00 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1000,00грн. припинити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам.