Рішення № 8362629, 18.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" лютого 2010 р.Справа № 17/27

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача Могильницький В.Ю., дор. від 19.08.2009р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся- Продукт" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 2337,52грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на його користь з відповідача 2337,52грн., з яких: 2266,39грн. заборгованості, 20,40грн. інфляційних нарахувань, 5,03грн. 3% річних, 34,37грн. пені та 11,33грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №7338/3205 від 05.03.2008р. щодо оплати отриманого товару у встановлений договором строк.

Представник позивача у судовому засіданні надав довідку №84 від 17.02.2010р., у якій вказав, що на день розгляду справи відповідач погасив основну суму боргу і що рахується заборгованість по сплаті 34,37грн. пені, 11,33грн. штрафу, 5,03грн. 3% річних та 20,40грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно на належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №7338/3205, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти товар та оплатити його, в термін зазначений у договорі або в рахунку - фактурі чи видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 8 - 9 ).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 2415,49 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН - 0321403 від 24.11.2009р., №РН - 0321400 від 24.11.2009р. (а.с. 10 - 11).

Згідно п. 3.3 договору, відповідач зобов'язаний перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства позивача не пізніше 21 днів з часу прийомки товару.

Відповідач свої зобов'язання за договорами щодо оплати вартості товару не виконав вчасно, в результаті чого на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2266,39грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, після звернення позивача до суду 11.01.2010р. (вх. 28) відповідачем повністю погашено основний борг у сумі 2266,39грн., про що свідчать довідка позивача №84 від 17.02.2010р. та чеки про оплату (а.с. 19 - 23) та що не заперечується представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5,03грн. - 3% річних та 20,40 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок сум інфляційних нарахувань і 3% річних, наданий позивачем разом з позовними матеріалами, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку несвоєчасного ( неповного) розрахунку за товар, згідно накладної, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за кожен день прострочки платежу, розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

На підставі вищевикладеного пункту договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 34,37грн.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним та задовольняє позов в частині стягнення 34,37грн. пені.

Посилаючись на п. 6.4 договору, згідно якого, у разі несвоєчасного погашення боргу відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 11,33 грн.

Проте, оцінюючи даний пункт договору, суд приходить до висновку, що позивач вдруге нарахував відповідачу пеню за кожен день прострочки, а не штраф, оскільки штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.66 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому в частині стягнення 11,33грн. штрафу суд відмовляє у позові.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, після порушення провадження у справі основну суму боргу сплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 59,80грн., з яких: 5,03грн. 3% річних, 20,40грн. інфляційних нарахувань та 34,37грн. пені. В частині стягнення 11,33грн. штрафу в позові необхідно відмовити, а в частині стягнення 2266,39грн. боргу провадження у справі припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обгрунтовано заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 549, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся - Продукт", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 6, код 32265298:

- 34,37 грн. пені;

- 5,03грн. річних;

- 20,40грн. інфляційних;

- 101,51грн. витрат по сплаті державного мита;

- 234,86грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 11,33грн. штрафу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2266,39грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяШніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу