Рішення № 8361900, 09.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.10 р.                     Справа № 40/376                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Омега”, м. Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет-2001”, м. Донецьк

про стягнення 37 299 грн. 90 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Боненко О.В. – юрисконсульт

від відповідача: Островська В.Г. – юрисконсульт

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Омега” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ Паритет – 2001” про стягнення з останнього боргу з орендної плати в сумі 31 423 грн. 94 коп., пені в сумі 2733 грн. 57 коп. за прострочення внесення орендних платежів та штрафу в сумі 3142 грн. 39 коп. у розмірі 10 % від суми заборгованості згідно договору суборенди від 17.03.08р за № 17/03/08.

Відповідач письмових пояснено по суті спору не надав, однак усно повідомив про визнання ним основного боргу, що знайшло своє відображення в акті звірки розрахунків станом на 31.10.09р., підписаного сторонами без зауважень та заперечень.

До прийняття рішення по справі позивач згідно вимог ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені до суми в розмірі 3117 грн. 19 коп., а потім відмовився від її стягнення та залишив за собою право на стягнення пені в розмірі 2733 грн. 57 коп.

Позивачеві роз’яснені процесуальні наслідки його дій. Так, під час звернення до суду з позовом, державне мито відповідно до вимог статті 46 ГПК України сплачується за кожну позовну заяву, або стягується за наслідками розгляду спору. Тобто, суд не здійснює розподіл державного мита, або його зарахування щодо збільшеного позивачем розміру позову, оскільки це питання повинно вирішуватися згідно вимог статті 22 ГПК України. Надана позивачем додаткова позовна заява відносно збільшення розміру пені не містить доказів сплати державного мита та збору на інформаційне-технічне забезпечення як цього вимагають приписи ст.ст. 46, 54, 57 ГПК України. Таким чином, клопотання позивача про відмову від позову в частині збільшення розміру пені суперечить вимогам ГПК України, а тому не прийнята судом. На підставі чого, у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача додатково збільшеного розміру пені в сумі 383 грн. 62 коп. слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, відповідача суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „ Донецк Сити Центр”, надалі Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Омега”, надалі Орендар, 07.03.07р. було укладено договір оренди нежитлових приміщень

З урахуванням дотримання умов договору оренди, 17.03.09р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Омега”, надалі Суборендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ Паритет-2001”, далі Суборендар, було укладено договір суборенди нерухомого майна №17/03/08, та додатки до нього. Предметом договору оренди, яке було прийняте у користування є – плазмові панелі у кількості 15 одиниць, загальною площею 11 кв.м та місця для розміщення управляючого комп’ютера площе. 1 кв.м.

Факт передачі майна у користування підтверджено актом прийому – передачі від 17.03.08р.( Додаток №2). Сторони встановили розмір орендної плати в сумі 8250 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1375 грн., що знайшло своє відображення у пункті 3.1 договору.

Пунктом 3.3 договору суборенди передбачено, що сплата орендних платежів здійснюється Суборендарем на поточний рахунок Суборендодавця до 20-го числа поточного місяця, з урахуванням її індексації, як це зазначено у пункті 4.3 договору.

Однак, свої зобов’язання за договором Суборендар у повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим станом на 31.10.09р. за ним утворився борг з орендних платежів в сумі 31423 грн. 94 коп. , який позивач і намагається стягнути.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне або неповне внесення плати за користуванням об’єктом оренди у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, і яка за період з 21.04.09р. по 23.10.09р. дорівнює 2733 грн. 57 коп. ( прийнято до уваги уточнення позивача згідно вимог ст. 22 ГПК України).

У випадку прострочення внесення суборенд них платежів біль ніж на 10 ( десять) банківських днів, Суборендатор зобов’язань сплачувати Суборендодавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості. Згідно розрахунку позивача він складає – 3142 грн. 39 коп.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір суборенди.

Згідно пункту 1 статті 288 ГК України орендар має право передати окремі об’єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Згідно зі ст. 9, п. 6 ст. 283 ГК України до відносин суборенди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом з’ясовано, що відповідно ч. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не перевищує строку договору найму. Також те, що до правовідносин які випливають із договору суборенди застосовуються приписи законодавства, яке регулює орендні відносини.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами статті 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки та умови внесення орендної плати визначаються в договорі.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Обов’язки щодо своєчасного внесення орендних платежів за користування майном відповідачем не виконані.

Сторонами проведено звірку розрахунків відповідно до пункту 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. №22, оскільки мова йде про взаємні зобов’язання сторін за договором суборенди. Відповідно до змісту акту звірки станом на 31.10.09р. за відповідачем рахується основний борг з орендних платежів в сумі 31423 грн. 94 коп.

Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили відповідно до вимог статті 43 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а належність і допустимість вирішується судом з урахуванням значення їх для справи відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України. Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором суборенди, на підставі первинних документів підтверджено факт несвоєчасного внесення відповідачем орендних платежів за користування майном.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 31423 грн. 94 коп. грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, встановлено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати статті 230 та частину шосту статті 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наданий до матеріалів справи розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а саме вимогам ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №2921-ІІІ від 10.01.02р. та не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів в сумі 2 733 грн. 57 коп. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини та докази у справі свідчать, що мало місце прострочення сплати суборенд них платежів понад 10 банківських днів, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 8.8 договору суборенди, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Позивач згідно платіжних доручень № 13406 від 23.10.09р., №13509 від 27.10.09р.,№ 13407 від 23.10.09р., оригінали яких знаходяться у матеріалах справи, зайво перерахував до державного бюджету державне мито в сумі 37 грн. та збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89 грн. Тому відповідно до вимог ст. 47 ГПК України державне мито та збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню розрахунковий рахунок позивача. Підставою повернення державного мита та збору на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу є – дане рішення суду, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області або довідка суду.

У зв’язку з тим, що за згодою позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно вимог частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито” № 7-93 від 21.01.93р., ст.ст. 599, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 46, 47, 49, 55, 58, ч. 4 ст. 69, ст.ст. 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Омега” задовольнити повністю.

2.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Паритет – 2001” , 83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 36А, п/р 2600601300674 в Донецькій філії ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 335924 ід. код. 31832681, на користь:

-          товариства з обмеженою відповідальністю „Омега”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 15, п/р 26000001300989 в ДФАКБ „ Райффайзен Банк Аваль” м. Дніпропетровська, МФО 305071, ід. код 32787635, борг з орендних палтежів в сумі 31423 грн. 94 коп., пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 2 733 грн. 57 коп., штраф в сумі 3142 грн. 39 коп., витрати по держмиту в сумі 373 грн. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Омега”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 15, на його п/р 26000001300989 відкритий у ДФАКБ „ „Райффайзен Банк Аваль” м. Дніпропетровська, МФО 305071, ід. код 32787635, зайве перераховане згідно платіжних доручень № 13406 від 23.10.09р., №13509 від 27.10.09р. та № 13407 від 23.10.09р., оригінали яких знаходяться у матеріалах справи, державне мито в сумі 37 грн. та збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89 грн. Підставою повернення державного мита та збору на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу є – дане рішення суду, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області або довідка суду.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя