Рішення № 8361880, 18.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.10 р.                     Справа № 15/15                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МД Груп” м. Київ (код ЄДРПОУ 31991010)

до відповідача спільного підприємства “Секонд ЛТД” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 20330053)

про стягнення основного боргу в сумі 1405012,39 грн., неустойки у формі штрафу в розмірі 140501,24 грн., пені в сумі 105645,38 грн., інфляції в сумі 36530,32 грн., 3% річних у розмірі 15358,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищук Т.О. за довіреністю б/н від 23.02.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “МД Груп” м. Київ до спільного підприємства “Секонд ЛТД” у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 1405012,39 грн., неустойки у формі штрафу в розмірі 140501,24 грн., пені в сумі 105645,38 грн., інфляції в сумі 36530,32 грн., 3% річних у розмірі 15358,90 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/15, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 25.02.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 05.04.2010 р.

У порушення вимог ухвал суду від 06.01.2010 р., 04.02.2010 р., 25.02.2010 р. відповідач в судові засідання 04.02.2010 р., 25.02.2010 р., 18.03.2010 р. не з’явився, двічі 03.02.2010 р. та 25.02.2010 р. заявляв клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, відзив на позов до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. сторони уклали договір № 936/08, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався продати та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки вказуються в рахунках–фактурах, накладних (заявках) або специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.4 договору на кожну партію товару продавець в обов’язковому порядку надає покупцю наступні документи: рахунок–фактура, видаткова та податкова накладна, сертифікат якості виробника (копія, завірена печаткою продавця).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків–фактур на кожну окрему партію продукції. За домовленістю сторін допускається оплата готівкою (в касу підприємства) або розрахунок банківською платіжною карткою.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна сума договору становить загальну вартість товару, що поставляється за даним договором, згідно усіх специфікацій (накладних, рахунків, заявок).

Згідно п. 4.3 договору допускаються наступні умови розрахунку за поставлений товар: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару.

До спірного договору сторони підписали специфікації: № 01 від 01.07.2008 р., № 02 від 12.12.2008 р., № 03 від 31.12.2008 р., якими передбачили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, умови та строк поставки, а також здійснення поетапної оплати: 50% від вартості продукції у формі передоплати, 50% – по факту прибуття товару на станцію призначення.

Договір та специфікації до нього підписані сторонами та скріплені печатками. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 936/08 від 01.07.2008 р. ним протягом грудня 2008 р. було передано відповідачу металопродукцію на загальну суму 4873019,21 грн. за видатковими накладними. Відповідач отриманий товар оплатив на суму 5203000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Завірені копії видаткових накладних та банківських виписок додані до позову. Таким чином, залишилася переплата продукції на суму 329980,79 грн. (5203000,00 грн. – 4873019,21 грн. = 329980,79 грн.).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що в разі залишку грошових коштів після проведення відвантаження та отримання покупцем рахунку–фактури за відвантажену продукцію продавець має право врахувати цю суму як передплату за майбутні поставки.

На підставі п. 4.4 договору продавець переплату в розмірі 329980,79 грн. врахував у майбутніх поставках.

В січні 2009 р. позивач передав відповідачу металопродукцію на загальну суму 21947217,24 грн. за видатковими накладними. Відповідач отриманий товар оплатив на суму 20212224,06 грн., що підтверджується банківськими виписками. Завірені копії видаткових накладних та банківських виписок додані до позову. Таким чином, станом на день подачі позову до суду неоплаченим залишився товар, переданий за спірними видатковими накладними, на суму 1405012,39 грн. (21947217,24 грн. – 20212224,06 грн. – 329980,79 грн. = 1405012,39 грн.).

В підтвердження фактів передачі позивачем металопродукції та отримання її відповідачем позивач надав до суду завірені копії рахунку–фактури № СФ1–001728 від 30.01.2009 р., податкової накладної № 000527 від 30.01.2009 р.

Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2009 р. по 08.12.2009 р., завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно договору № 936/08 від 01.07.2008 р., станом на 08.12.2009 р. склала 1405012,39 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 936/08 від 01.07.2008 р. суд робить виходячи з того, що в спірних видаткових накладних та акті звірки взаємних розрахунків підставою поставки вказаний саме договір № 936/08 від 01.07.2008 р.

Позивач направив відповідачу лист № 783 від 05.10.2009 р. з вимогою сплатити основний борг за отриманий товар з урахуванням штрафу. Факт направлення даного листа позивачем та отримання його відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії листа–вимоги та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

Відповідач у відповідь на лист № 783 від 05.10.2009 р. надіслав позивачу лист № 675 від 19.10.2009 р., в якому повністю визнавав наявність заборгованості перед позивачем згідно договору № 936/08 від 01.07.2008 р. в сумі 1764823,60 грн., та, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, пропонував погасити вказану заборгованість наявною у нього продукцією або просив надати відстрочку виконання грошового зобов’язання. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 936/08 від 01.07.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в специфікаціях до спірного договору купівлі–продажу передбачили поетапну оплату шляхом здійснення передоплати 50% вартості товару, що поставляється, 50% – по факту прибуття товару на станцію призначення. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цей товар. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з передоплати на оплату з відстрочкою платежу на невизначений строк. Домовленість між сторонами щодо оплати 50% вартості товару по факту прибуття товару на станцію призначення також не містить конкретного строку для оплати у період після настання такого факту (події). В даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем листа № 783 від 05.10.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 16.10.2009 р. (згідно поштового повідомлення, яке є в матеріалах справи), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 17.10.2009 р. по 23.10.2009 р. включно, а вже з 24.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк вартість отриманого від позивача згідно договору № 936/08 від 01.07.2008 р. товару на суму 1405012,39 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу штраф в сумі 140501,24 грн., керуючись п. 6.3 договору, пеню в сумі 105645,38 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.2 договору при поставці продукції на умовах відстрочення платежу у випадку невиконання зобов’язань у термін, зазначений у п. 4.3 цього договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що окрім штрафу, зазначеного в п. 6.2 договору, за несвоєчасну оплату вартості продукції покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов’язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіркою розрахунку суми штрафу судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 140501,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач при розрахунку припустився суттєвих помилок по періоду нарахування пені та кількості днів прострочення, тому як невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов’язання з 31.07.2009 р., тоді як фактично прострочення оплати виникло з 24.10.2009 р. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 24.10.2009 р. (початок прострочення оплати згідно ст. 530 ЦК України) по 10.12.2009 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: (1772169,95 грн. х 2 х 10,25% х 40 днів : 365 днів) + (1592169,95 грн. х 2 х 10,25% х 1 день : 365 днів) + (1486204,39 грн. х 2 х 10,25% х 3 дні : 365 днів) + (1405012,39 грн. х 2 х 10,25% х 4 дні : 365 днів) = 39813,13 грн. + 2682,70 грн. + 3338,87 грн. + 3156,47 грн. = 48991,17 грн., де 1772169,95 грн. – заборгованість за період з 24.10.2009 р. по 02.12.2009 р.; 03.12.2009 р. відповідач здійснив оплату на суму 180000,00 грн., у зв’язку з чим станом на 03.12.2009 р. заборгованість склала 1592169,95 грн.; 04.12.2009 р. відповідач здійснив оплату на суму 105965,56 грн., у зв’язку з чим у період з 04.12.2009 р. по 06.12.2009 р. заборгованість склала 1486204,39 грн.; 07.12.2009 р. відповідач здійснив оплату на суму 81192,00 грн., у зв’язку з чим у період з 07.12.2009 р. по 10.12.2009 р. заборгованість склала 1405012,39 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 105645,38 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 48991,17 грн. В частині стягнення пені на суму 105645,38 грн. – 48991,17 грн. = 56654,21 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 36530,32 грн. та 3% річні в розмірі 15358,90 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивач припустився аналогічних помилок як і при розрахунку пені.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду інфляція нараховується за листопад 2009 р., оскільки прострочення оплати виникло 24.10.2009 р., інфляція за жовтень 2009 р. не нараховується згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Сам позивач кінцем періоду прострочення визначив листопад 2009 р. Таким чином інфляція складає: 1772169,95 грн. х 101,1% = 1791663,82 грн. – 1772169,95 грн. = 19493,87 грн., де 1772169,95 грн. – заборгованість відповідача перед позивачем в листопаді 2009 р., 101,1% – індекс інфляції в листопаді 2009 р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 36530,22 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 19493,87 грн. В частині стягнення інфляції на суму 36530,22 грн. – 19493,87 грн. = 17036,45 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду 3% річних нараховуються за період з 24.10.2009 р. (початок прострочення оплати згідно ст. 530 ЦК України) по 10.12.2009 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складають: (1772169,95 грн. х 3% х 40 днів : 365 днів) + (1592169,95 грн. х 3% х 1 день : 365 днів) + (1486204,39 грн. х 3% х 3 дні : 365 днів) + (1405012,39 грн. х 3% х 4 дні : 365 днів) = 5826,31 грн. + 130,86 грн. + 366,46 грн. + 461,92 грн. = 6785,55 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 15358,90 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 6785,55 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 15358,90 грн. – 6785,55 грн. = 8573,35 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі спільного підприємства “Секонд ЛТД” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 87524, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сеченова, б. 63–А; код ЄДРПОУ 20330053; рахунок 26006188144001 в Маріупольській філії КБ „Приватбанк”, МФО 335429; рахунок 26003300119440 в Першій Київській філії АТ „ВАбанк” м. Києва, МФО 321637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МД Груп” (юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11–А, кв. 54; код ЄДРПОУ 31991010; рахунок 26008010002883 в ВАТ „УніКредитБанк”, МФО 300744) суму 1620784,22 грн. (а саме: основний борг на суму 1405012,39 грн., штраф в сумі 140501,24 грн., пеню в розмірі 48991,17 грн., інфляцію в сумі 19493,87 грн., 3% річних в розмірі 6785,55 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 16207,84 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,60 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 56654,21 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 17036,45 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 8573,35 грн.

У судовому засіданні 18.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя