Рішення № 8361884, 18.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.10 р.                     Справа № 15/36                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІМАТЕК-ЕСКО” м. Київ (код ЄДРПОУ 31751854)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасдокументсервіс” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 33330855)

про стягнення боргу в сумі 79566,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грицик І.Р. за довіреністю б/н від 02.10.2009 р.

від відповідача: Прокопенко Р.В. за довіреністю № 13 від 24.02.2010 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ІМАТЕК-ЕСКО” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасдокументсервіс” м. Єнакієве про стягнення боргу в сумі 79566,30 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/36, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 29.01.2010 р., 25.02.2010 р. відповідач витребувані документи до суду не надіслав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До суду від відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасдокументсервіс” м. Єнакієве, 16.03.2010 р. надійшло клопотання № 7 від 12.03.2010 р., в якому відповідач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв’язку з участю представника відповідача в іншому судовому процесі. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача або особа, яка виконує обов’язки керівника, у зв’язку з участю попереднього представника відповідача в іншому судовому засіданні мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасдокументсервіс” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу товар (програмно–апаратний комплекс на базі плотера Oce TDS 320H R2 та стіл приймання довгих копій плотера) за видатковою накладною № 715 від 09.10.2008 р. на суму 112435,26 грн., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видатковій накладній в графах „Відвантажив” та „Отримав”, податковими накладними № 617 від 15.08.2008 р. на суму 33000,00 грн., № 789 від 09.10.2008 р. на суму 79435,26 грн., рахунком–фактурою № 715 від 15.08.2008 р. на суму 112435,26 грн., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 116 від 06.10.2008 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Найменування зазначеного товару, кількість, ціна та сума містяться в вищевказаних документах.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 33000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.08.2008 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Крім того, відповідач здійснив часткове повернення товару за видатковою накладною на повернення № им–0000001 від 28.01.2009 р. на суму 7361,64 грн. Завірена копія вказаної накладної додана до позову.

Таким чином спірна видаткова накладна № 715 від 09.10.2008 р. залишилася неоплаченою на суму 72073,62 грн. (112435,26 грн. – 33000,00 грн. – 7361,64 грн. = 72073,62 грн.).

31.08.2009 р. позивач передав відповідачу рулонний папір за видатковою накладною № 474 від 31.08.2009 р. на суму 7492,68 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримувала товар для відповідача за довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 218 від 31.08.2009 р., податковою накладною № 398 від 31.08.2009 р. на суму 7492,68 грн., рахунком–фактурою № 473 від 31.08.2009 р. на суму 7492,68 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Найменування вказаного товару, кількість, ціна та сума містяться в вищезазначених документах.

Відповідач товар, отриманий за видатковою накладною № 474 від 31.08.2009 р., не оплатив.

Таким чином, на момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, склала 79566,30 грн. (72073,62 грн. + 7492,68 грн. = 79566,30 грн.).

Позивач направив відповідачу претензію № 1116/1–09 від 16.11.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість на суму 79566,30 грн. Факт відправлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 2902 від 18.11.2009 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 23.11.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії, чеку та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних та рахунків–фактур, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, видача довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей, здійснення часткової оплати товару. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 1116/1–09 від 16.11.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана представником відповідача 23.11.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 24.11.2009 р. по 30.11.2009 р. включно, а вже з 01.12.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 79566,30 грн. у встановлений ст. 530 ЦК України строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично зменшує суму до стягнення основного боргу у зв’язку з його частковим погашенням, що підтверджується завіреною копією банківської виписки від 02.03.2010 р. на суму 7492,68 грн., а також додатково заявляє до стягнення інфляційні витрати у розмірі 4630,09 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 729,13 грн., збитки позивача, пов’язані із представництвом інтересів у господарському суді по даній справі у розмірі 641,17 грн.

Заяву про зменшення суми позову щодо стягнення основного боргу суд приймає до розгляду та в подальшому розглядає вимоги на суму 72073,62 грн. В іншій частині заява позивача не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки право позивача згідно ст. 22 ГПК України на збільшення або зменшення розміру позовних вимог слід розуміти тільки як зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення або зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Право позивача на заявлення додаткових позовних вимог, які не були предметом первісної позовної заяви, не передбачено діючим процесуальним законодавством.

Крім того, позивач надав до суду клопотання, в якому просить суд для забезпечення позову: накласти арешт на всі грошові суми та майно, які належать відповідачу; заборонити відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, вважає його таким, що засноване на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні клопотання стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, позивач не визначив які саме конкретні дії слід заборонити здійснювати відповідачу та іншим особам стосовно предмету спору, не довів належними доказами необхідність такої заборони.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій у правовідносинах купівлі-продажу товару з позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасдокументсервіс” (юридична адреса: 86430, Донецька область, м. Єнакієве, пл. Леніна, 6; код ЄДРПОУ 33330855; рахунок 26006255578881 в ДОФ АКБ „УСБ” м. Донецьк, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІМАТЕК-ЕСКО” (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; поштова адреса: 03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4–А; код ЄДРПОУ 31751854; рахунок 26008150079 в „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 380805) борг на суму 72073,62 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 795,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 18.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя