Рішення № 8361872, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р.                     Справа № 9/31                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудтрейд”, м.Боярка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Три ведмеді”, м.Макіївка

про стягнення 53981грн.51коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 16.03.2010р. о 14год.40хв. по 16.03.2010р. о 16год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фудтрейд”, м. Боярка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Три ведмеді”, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 53981грн.51коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 40500грн.00коп., пені в розмірі 11983грн.56коп. та 3% річних в розмірі 1497грн.95коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається контракт про купівлю-продаж товарів №030907/1 від 03.09.2007р., видаткові накладні №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №077307 від 23.09.2008р., акт звірки взаєморозрахунків, претензію №1931 від 19.03.2009р., лист б/н від 06.11.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 02.01.2010р., 22.02.2010р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5084051 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Три ведмеді”, м.Макіївка станом на 10.02.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

16.03.2010р. позивачем надані письмові пояснення по суті справи, згідно яких останній наполягає на задоволенні позову.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

03.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фудтрейд”, м.Боярка та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Три ведмеді”, м.Макіївка укладений контракт про купівлю-продаж товарів №030907/1 від 03.09.2007р., відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити за нього встановлену даним контрактом вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 контракту перехід права власності і всіх ризиків на товар (випадкового знищення або ушкодження товару) здійснюється в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформлюється належним чином (накладні, акти та інше) у письмовій формі.

Пунктом 10.1 контракту передбачено, що даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, а в частині зобов`язань – до повного їх виконання. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії контракту жодна зі сторін не виявила бажання припинити його дію, контракт вважається продовженим автоматично на один рік (п.10.2 контракту).

З огляду на відсутність в розпорядженні суду документів, яки б достовірно підтверджували письмові звернення сторін контракту одне до одного з вимогами щодо припинення дії контракту –суд вважає, що дія контракту автоматично продовжилася.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за контрактом про купівлю-продаж товарів №030907/1 від 03.09.2007р.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 контракту, відвантаження товару здійснюється транспортом продавця, якщо інше не обговорено додатково. Витрати, пов`язані з транспортуванням товару, сплачує продавець, якщо інше не обговорено додатково.

За твердженням позивача, на виконання умов контракту, останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 154440грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 02.02.2010р., 22.02.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видаткових накладних №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №077307 від 23.09.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення або заперечення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД №077307 від 23.09.2008р., а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, наявні в матеріалах справи видаткові накладні №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р. не містять безпосереднього посилання на контракт про купівлю-продаж товарів №030907/1 від 03.09.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме контракт про купівлю-продаж товарів №030907/1 від 03.09.2007р., оскільки пунктом 1.4 контракту визначено, що усі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Крім того, з наданих позивачем пояснень від 16.03.2010р. вбачається, що інших правовідносин, окрім тих, що виникли за контрактом про купівлю-продаж товарів №030907/1 від 03.09.2007р., між сторонами не існувало.

Пунктом 6.1 контракту передбачено, що оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі товару покупцю.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати продукції, отриманої за видатковими накладними №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р. є 01.10.2008р. та 23.10.2008р. відповідно.

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 113940грн.00коп. (що підтверджує наданими суду актами звірки взаєморозрахунків). Однак, як зазначено позивачем, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим станом на 17.12.2009р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 40500грн.00коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1931 від 19.03.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Одночасно, гарантійним листом б/н від 06.11.2008р. відповідач визнав існування боргу та зобов`язався погашати виниклу заборгованість.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за контрактом виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 40500грн.00коп.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.12.2009р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 40500грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудтрейд”, м.Боярка в частині стягнення заборгованості в розмірі 40500грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 11983грн.56коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 контракту встановлено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 11983грн.56коп. за період прострочення з 23.09.2008р. по 17.12.2009р. на суму заборгованості в розмірі 40500грн.00коп.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, при встановлені моменту виникнення обов`язку відповідача щодо оплати отриманої продукції, позивач визначає дату 23.09.2008р. Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком оплати продукції, отриманої за видатковими накладними №086 від 01.09.2008р., №098 від 23.09.2008р. є 01.10.2008р. та 23.10.2008р. відповідно. Тобто, моментом початку нарахування пені є 02.10.2008р. та 24.10.2008р.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені за вищевказаний період прострочення становить 4864грн.95коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11983грн.56коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 4864грн.95коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 1497грн.95коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 1497грн.95коп. за період прострочення з 23.09.2008р. по 17.12.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача з урахуванням зазначеного вище початку нарахування штрафних санкцій, судом встановлено, що належна до стягнення сума 3% річних становить 1398грн.08коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1497грн.95коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1398грн.08коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудтрейд”, м.Боярка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Три ведмеді”, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 53981грн.51коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 40500грн.00коп., пені в розмірі 11983грн.56коп. та 3% річних в розмірі 1497грн.95коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Три ведмеді” (за адресою: мн-н Зелений, м.Макіївка, Донецька область, 86156; поштова адреса: вул.Горлівська-2Д, м.Донецьк, 83112; р/р 26006301779259 в АК Ф „Головне управління ПІБ в Донецькій області”, МФО 334635; р/р 26009201084900 в АКІБ „Укрсіббанк”, м. Харків, МФО 351005; код ЄДРПОУ 33614058, ІПН 336140505188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудтрейд” (за адресою: вул.Молодіжна, буд.76, м.Боярка, Київська область, 08150; поштова адреса: вул.М.Якубовського, буд.4, кв.44, м. Київ, 03191; р/р 26008052703868 в ПФ „Приватбанк”, МФО 300711, код ЄДРПОУ 34276081, ІПН 3427608110131) суму основного боргу в розмірі 40500грн.00коп., пеню в розмірі 4864грн.95коп. та 3% річних в розмірі 1398грн.08коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 467грн.63коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204грн.44коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 16.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя