Рішення № 8361793, 18.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.10 р.                     Справа № 14/403пн                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний

комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського”, ЄДРПОУ 05393043, м.Дніпродзержинськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдинг”,

ЄДРПОУ 34093721, м.Донецьк

про тлумачення умов договору

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Ткаченко С.В.-по дов.

від відповідача: Синельник Л.В.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 03.02. по 22.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдинг”, м.Донецьк, про тлумачення умов першого речення пункту 7.2 договору поставки №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 від 27.12.2007р., укладеного між сторонами, наступним чином: Штраф відповідно до п.7.2 договору застосовується постачальником у разі, якщо відмови покупця від закупки товару у період постачання з 01.04.2008р. по 31.03.2011р. спричинили постачання товару в об’ємі меншому, ніж об’єм, узгоджений сторонами у п.3.1 договору.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 19.01.2010р. №01/19/01/2010 змінив предмет позову, заявивши вимоги про:

- надання тлумачення п.7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеному між сторонами, в контексті співвідношення його змісту із змістом пунктів 2.1 та 2.2 зазначеного договору поставки, які передбачають визначення кількості товару, який підлягає поставці, у специфікаціях, а не в тексті основного договору, а також за змістом специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3), яка встановлює вимоги стосовно постачання товару у кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.;

- надання тлумачення, чи підлягає застосуванню п.7.2 договору поставки у випадку виконання сторонами договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, вимоги специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3) стосовно постачання та прийняття товару в кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.;

- надання тлумачення, чи станом на дату винесення рішення у цій справі існують юридичні підстави для застосування постачальником штрафів, передбачених статею 7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеному між сторонами, за часткове недотримання протягом квітня 2008р.-березня 2009р. покупцем графіку поставок, встановленого п.3.1 договору поставки, а не вимог стосовно кількості прийнятого товару, яка встановлена у п.п.2.1 та 2.2 договору поставки та специфікації №1, за умови фактичного перевиконання покупцем вимог стосовно кількості прийнятого товару протягом того ж періоду часу.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на виникнення у сторін розбіжностей щодо тлумачення п.7.2 договору від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02.

Відповідач у відзиві на позов від 15.01.2010р. №01/17-8.3, письмових поясненнях від 02.02.2010р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що у п.7.2 договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 сторони чітко висловили своє волевиявлення щодо умов цього пункту і відсутні жодні передумови для різного тлумачення вказаного пункту. Одночасно, як вказує відповідач, під час прийняття господарським судом Донецької області рішення по справі №39/315 судом було надано належну правову оцінку у тому числі й пункту 7.2 договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно із ст.637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст.213 Цивільного кодексу України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч.3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Як встановлено судом, 27.12.2007р. між позивачем (далі – постачальник) та відповідачем (далі – покупець) був укладений договір поставки №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, згідно якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця залізорудні окатиші (далі – товар) виробництва ВАТ “СевГОК”, а покупець – прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором і специфікаціями до нього.

Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що в специфікаціях містяться відомості про товар, поставка якого відбуватиметься згідно з договором, а саме – найменування товару; строк поставки товару; ціна товару за одну метричну тону; доплати та знижки за зміну якісних показників; кількість товару навалом; загальна вартість товару.

В пункті 2.3 розділу 2 договору поставки від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 сторони встановили, що кількість фактично поставленого товару в рахунок виконання цього договору може відрізнятись на +/- 7% (толеранс) від обсягу поставки, визначеного в кожній специфікації. При цьому всі умови, які діють на момент поставки, вважаються прийнятими сторонами без додаткових узгоджень.

Відповідно до пункту 3.1 вищезгаданого договору поставка товару здійснюється згідно з узгодженим графіком: протягом квітня 2008р.-березня 2011р. по 140,0 тис.т. щомісяця.

Поставка товару здійснюється партіями (які становлять маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії договору.

В пункті 12.6 договору вказано, що договір вступає в силу з 01.04.2008р. та діє до 31.03.2011р.

У специфікації №1 від 24.03.2008р. до договору поставки від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 сторони дійшли згоди, що постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар згідно цієї специфікації (1680000,0 тон), а покупець – прийняти цей товар та оплатити його на визначених договором умовах. Загальна вартість товару становить 1483352640,00 грн. (з урахуванням ПДВ). В тексті специфікації №1 від 24.03.2008р. зазначено, що вона є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3 цієї специфікації передбачені строки поставки товару: квітень 2008р. – березень 2009р. з рівномірним щомісячним постачанням згідно пункту 3.1 договору.

За висновками суду, обсяги поставки за період з квітня 2008р. по березень 2009р., визначені у п.3.1 договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, та обсяги поставки, визначені у специфікації №1 до цього договору, є тотожніми – 1680000,0 тон.

В подальшому, додатковою угодою №1 від 25.04.2008р., підписаною представниками сторін без зауважень та заперечень, сторони внесли зміни до пункту 3.1 договору поставки від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 та визначили, що в квітні 2008р. обсяг постачання становитиме 112,709 тис. тон, в травні 2008р. – 24,291 тис. тон, з червня 2008р. по березень 2011р. по 50,0 тис.тон щомісяця.

Цією ж угодою сторонами були внесені зміни і до специфікації №1 від 24.03.2008р. Так, відповідно до зміненого пункту 1 специфікації №1 кількість товару становить 637000,0 тон загальною вартістю 562437876,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

В пункті 3 специфікації №1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 25.04.2008р.) вказано, що з квітня 2008р. по березень 2009р. здійснюється щомісячна поставка згідно пункту 1 додаткової угоди №1 від 25.04.2008р.

Внаслідок підписання додаткової угоди №1 від 25.04.2008р. до договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, обсяги поставки за період з квітня 2008р. по березень 2009р., визначені у п.3.1 договору, та обсяги поставки, визначені у специфікації №1 до цього договору, також залишились тотожніми – 637000,0 тон.

Додатковою угодою №3 від 15.08.2008р., підписаною представниками сторін без зауважень та заперечень, сторони внесли зміни до специфікації №1 від 24.03.2008р. Так, відповідно до зміненого пункту 1 специфікації №1 кількість товару становить 637000,0 тонн загальною вартістю 562437876,00 грн. (з урахуванням ПДВ), тобто, залишилась незмінною. Одночасно, цією додатковою угодою було доповнено певними умовами щодо проведення розрахунку за певними періодами.

В пункті 3 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 15.08.2008р.) вказано, що з квітня 2008р. по березень 2009р. здійснюється щомісячна поставка згідно пункту 1 додаткової угоди №1 від 25.04.2008р. до договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02.

Таким чином, за висновками суду, зміни вносились сторонами як до тексту самого договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, так й до специфікацій до нього, тобто, умови договору під час внесення таких змін однаково тлумачились сторонами.

Згідно із ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п.7.1 договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 сторонами було узгоджено, що у разі відмови постачальника від постачання узгоджених в даному договорі обсязів товару (з вини постачальника), покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 50% від вартості непоставленого товару. При цьому, для цілей розрахунку штрафу, узгодженого сторонами в даному пункті, має прийматися (базова) ціна узгоджена сторонами в останній підписаній специфікації.

Одночасно, згідно п.7.2 договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 у разі відмови покупця від закупівлі узгоджених у даному договорі обсязів товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 50% від вартості незакупленого товару. При цьому, для цілей розрахунку штрафу, узгодженого сторонами в даному пункті, має прийматися (базова) ціна узгоджена сторонами в останній підписаній специфікації.

Додатковою угодою №2 від 23.06.2008р., підписаною представниками сторін без зауважень та заперечень, пункти 7.1 та 7.2 договору поставки від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 були викладені в новій редакції.

За приписами пункту 7.2 вищенаведеного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 23.06.2008р.) сторони передбачили, що у разі відмови покупця від закупівлі узгоджених в цьому договорі обсязів товару, покупець має сплатити постачальнику штраф в розмірі 45% від вартості не закупленого товару. При цьому при розрахунку штрафу, узгодженого сторонами в цьому пункті, повинна використовуватись базова ціна, узгоджена сторонами в останній підписаній специфікації.

Виходячи зі змісту позовної заяви з урахуванням заяви від 19.01.2010р. №01/19/01/2010, внаслідок узгодження сторонами пунктів 2.1, 2.2 договору та внесення сторонами змін до специфікацій до договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 щодо кількості товару, остання визначається сторонами не в тексті основного договору, а за змістом підписаних до цього договору специфікацій.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги щодо надання тлумачення п.7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеному між сторонами, в контексті співвідношення його змісту із змістом пунктів 2.1 та 2.2 зазначеного договору поставки, які передбачають визначення кількості товару, який підлягає поставці, у специфікаціях, а не в тексті основного договору, а також за змістом специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3), яка встановлює вимоги стосовно постачання товару у кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.

Проте, як було встановлено судом вище, кількість товару, яка мала бути поставлена відповідачем позивачу протягом квітня 2008р.-березня 2009р. була узгоджена сторонами у п.3.1 договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02.

При цьому, ця кількість є тотожньою з кількістю товару, визначеною у специфікації №1 до договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 (з урахуванням додаткових угод №1 та №3 до договору), внаслідок чого відсутнє будь-яке неоднакове тлумачення умов договору в частині визначення кількості товару.

Позивачем заявлені вимоги про надання тлумачення п.7.2 договору від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02.

У той самий час, за висновками суду, відсутні будь-які докази наявності неоднакового тлумачення вказаного пункту договору.

Зокрема, сторони при укладенні договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 в пункті 7.2 використали слово „обсяги”, а не слово „обсяг”. Крім цього, сторонами у п.7.2 договору також не було зроблено посилання на слово „загальний”, як це зазначено у п.3.1 договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02. Частина перша цього пункту передбачає щомісячний графік поставки товару, а частина друга – загальний обсяг товару, який дорівнює загальній сумі щомісячних обсягів, встановлених частиною першою пункту.

Таким чином, необхідними умовами застосування штрафних санкцій у відповідності до п.7.2 договору є відмова позивача від здійснення поставки відповідного обсягу товару та волевиявлення відповідача щодо стягнення встановленого договором штрафу.

Крім цього, п.п.1 п.2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. З огляду на наведене, при наявності факту відмови від прийняття товару у відповідній кількості у визначені договором періоди (жовтень, листопад 2008р.), стягнення штрафу на підставі п.7.2 договору поставки після закінчення строку його дії (31.03.2011р.) є юридично неможливим з урахуванням зазначеної норми права.

Одночасно, за висновками суду, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано документів, які підтверджують наявність викладених ним у позовній заяві та доповненнях до неї обставин. Так, у заяві від 19.01.2010р. позивач стверджує про перевиконання ним перед відповідачем своїх зобов’язань за договором від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02 в частині прийняття товару від відповідача протягом квітня 2008р.-березня 2009р. Проте, відповідних документів позивач до матеріалів справи не надав.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що згідно з заявою від 19.01.2010р. №01/19/01/2010 позивачем заявлені вимоги про надання тлумачення змісту та виконанню договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, в той час як фактично до матеріалів справи додано договір від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині надання тлумачення п.7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, в контексті співвідношення його змісту із змістом п.2.1 та 2.2 зазначеного договору поставки, які передбачають визначення кількості товару, який підлягає поставці, у специфікаціях, а не в тексті основного договору, а також за змістом специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3), яка встановлює вимоги стосовно постачання товару у кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., підлягають залишенню без задоволення.

Як вказувалось вище, статтею 213 Цивільного кодексу України суду надане право на вимогу однієї із сторін розтлумачити зміст правочину.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивачем також заявлені вимоги про надання тлумачення, чи підлягає застосуванню п.7.2 договору поставки у випадку виконання сторонами договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, вимоги специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3) стосовно постачання та прийняття товару в кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. та про надання тлумачення, чи станом на дату винесення рішення у цій справі існують юридичні підстави для застосування постачальником штрафів, передбачених статею 7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, за часткове недотримання протягом квітня 2008р.-березня 2009р. покупцем графіку поставок, встановленого п.3.1 договору поставки, а не вимог стосовно кількості прийнятого товару, яка встановлена у п.п.2.1 та 2.2 договору поставки та специфікації №1, за умови фактичного перевиконання покупцем вимог стосовно кількості прийнятого товару протягом того ж періоду часу.

Проте, за висновками суду, такі вимоги не пов’язані з тлумаченням змісту правочину, а фактично є вимогами про встановлення певних фактів, що стосуються виконання сторонами договору від 27.12.2007р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, та які мають бути оцінені судом під час розгляду відповідного спору, пов’язаного з виконанням такого правочину.

На підставі викладеного, позов в цій частині вимог також підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдинг”, м.Донецьк про:

- надання тлумачення п.7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, в контексті співвідношення його змісту із змістом п.2.1 та 2.2 зазначеного договору поставки, які передбачають визначення кількості товару, який підлягає поставці, у специфікаціях, а не в тексті основного договору, а також за змістом специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3), яка встановлює вимоги стосовно постачання товару у кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.;

- надання тлумачення, чи підлягає застосуванню п.7.2 договору поставки у випадку виконання сторонами договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, вимоги специфікації №1 від 24.03.2008р. (в редакції, встановленій додатковою угодою №3) стосовно постачання та прийняття товару в кількості 500000 тон протягом періоду часу з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.;

- надання тлумачення, чи станом на дату винесення рішення у цій справі існують юридичні підстави для застосування постачальником штрафів, передбачених статею 7.2 договору поставки від 27.12.2008р. №ГРД-01/08-060/ДМКД/28-0101-02, укладеного між сторонами, за часткове недотримання протягом квітня 2008р.-березня 2009р. покупцем графіку поставок, встановленого п.3.1 договору поставки, а не вимог стосовно кількості прийнятого товару, яка встановлена у п.п.2.1 та 2.2 договору поставки та специфікації №1, за умови фактичного перевиконання покупцем вимог стосовно кількості прийнятого товару протягом того ж періоду часу.

В судовому засіданні 18.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.03.2010р.

Суддя