Рішення № 8361798, 15.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.10 р.                     Справа № 9/172                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Є-Трейд”, м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк

про стягнення 122787грн.38коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Ручка І.М. – юрисконсульт (за довіреністю №2 від 11.01.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Є-Трейд”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 122787грн.38коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 114120грн.47коп., 3% річних в розмірі 2504грн.40коп. та інфляційних витрат в розмірі 6162грн.51коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №4400002379 від 08.09.2008р., додаткові угоди до вказаного договору, видаткову накладну №АЄ-00000073 від 06.03.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №00192 від 04.03.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість.

28.01.2010р. через канцелярію суду позивачем надана заява б/н та дати про заміну відповідача по справі №9/172 на Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк та до зазначеної заяви додав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №4917932 від 20.01.2010р., відповідно до якої за ідентифікаційним кодом 30479040 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців значиться Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №4938800 від 22.01.2010р. за кодом ЄДРПОУ 30479040 зареєстровано Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк.

11.02.2010р. представник відповідача через канцелярію суду надав належним чином засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №432731 та витягу зі статуту Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.25 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалою від 11.02.2010р. здійснив заміну відповідача – Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк (ЄДРПОУ 30479040) на – Приватне акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк (ЄДРПОУ 30479040).

В процесі розгляду справи позивачем надані письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких останній наполягає на задоволені позовних вимог.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

08.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Є-Трейд”, м.Київ (постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Мініметалургійний завод „ІСТІЛ (Україна)”, м.Донецьк (покупець) укладений договір №4400002379.

Додатковою угодою від 12.12.2008р. до даного договору найменування покупця замінено на Закрите акціонерне товариство „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк.

Відповідно до п.1 договору постачальник (позивач) зобов`язується поставити у 2008 році, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію, визначену п.1 договору. Гарантійний строк на продукцію – 18 місяців з моменту вводу її в експлуатацію. Продукція постачається на умовах DDP (склад покупця) при поставці автотранспортом згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №4400002379 від 08.09.2008р.

Пунктом 2 договору передбачено, що постачальник постачає продукцію покупцю за узгодженим графіком поставки згідно письмовій заявці покупця. Відвантаження здійснюється автотранспортом. Всі витрати щодо транспортування (доставці) продукції автомобільним транспортом оплачує постачальник.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на суму 114120грн.47коп., що підтверджується видатковою накладною №АЄ-00000073 від 06.03.2009р., податковою накладною №00000094 від 06.03.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд своїми ухвалами зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису на видатковій накладній №АЄ-00000073 від 06.03.2009р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №00192 від 04.03.2009р., надати довідку за підписом директора та головного бухгалтера підприємства відповідача щодо знаходження у податковому обліку податкової накладної, яка виписувалась на підставі видаткової накладної №АЄ-00000073 від 06.03.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладній №АЄ-00000073 від 06.03.2009р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №00192 від 04.03.2009р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Наразі, видаткова накладна №АЄ-00000073 від 06.03.2009р. не містить безпосереднього посилання на договір №4400002379 від 08.09.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір №4400002379 від 08.09.2008р., оскільки товар за вищевказаною накладною отриманий представником відповідача згідно довіреності №00192 від 04.03.2009р., в свою чергу у вказаній довіреності підставою отримання цінностей зазначено договір №4400002379 від 08.09.2008р.

Таким чином, належність зазначеної накладної до предмету спору перевірена судом (відповідач не заперечує проти того, що поставка за наявною в матеріалах справи видатковою накладною здійснена на підставі договору №4400002379 від 08.09.2008р.).

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана позивачем видаткова накладна є належним та допустимим доказом здійснення передачі відповідачу товару за договором та прийняття цієї продукції останнім, тому наявність або відсутність заявки покупця не може спростувати факту отримання та прийняття товару відповідачем. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару (якість, строки поставки тощо) або докази повної оплати боргу – суду не надавалися.

В розпорядженні суду відсутні письмові заявки покупця на товар згідно п.2 договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки з огляду на наступне:

Згідно до п.3 договору, зобов`язання постачальника в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту прийняття продукції на склад покупця. Покупець вправі, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття продукції, поставленої без письмової заявки покупця або поставка якої прострочена.

Крім того, статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. При отриманні товару покупцем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання продавцем свого зобов’язання щодо поставки (стосовно якості, недостачі, строків тощо). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року №888, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що покупець погодився з поставкою спірного товару на суму 114120грн.47коп.

Пунктом 8 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів після поставки продукції та надання документів згідно п.6 даного договору.

В свою чергу, відповідно до п.6 договору, разом із продукцією постачальник повинен надати наступні документи: сертифікат якості або технічний паспорт; рахунок-фактуру на оплату; товарно-транспортні документи; податкову накладну; сертифікат походження товару.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача був виставлений рахунок-фактура №АЄ-0000459 від 18.09.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунок отриманий відповідачем разом із товаром, оскільки, як зазначено вище, п.6 договору встановлено, що разом із продукцією постачальник повинен надати, зокрема, рахунок-фактуру. Крім того, видаткова накладна №АЄ-00000073 від 06.03.2009р. містить посилання на рахунок-фактуру №АЄ-0000459 від 18.09.2008р., яка підписана представником відповідача без заперечень. Наразі, будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідного рахунку не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Крім того, відсутність в матеріалах справи безпосередніх доказів надання відповідачу документів, визначених п.6 договору, судом до уваги не приймаються, оскільки надання зазначених документів не ототожнюється з фактом поставки, а навпаки, в контексті п.6 договору сертифікат якості або технічний паспорт, рахунок-фактура на оплату, товарно-транспортні документи, податкова накладна та сертифікат походження товару надаються разом із товаром. В свою чергу, настання строку оплати згідно п.8 договору залежить від дати поставки, а не від надання супроводжувальної документації. Таким чином, оскільки заперечень відповідача щодо неотримання товару або отримання його неналежної якості та не повної кількості суду не надано, суд вважає, що товар отриманий відповідачем без заперечень, що підтверджує факт поставки, а отже моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є сплив 10-ти банківських днів від дати його поставки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 114120грн.47коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №13132 від 23.03.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 114120грн.47коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 114120грн.47коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Є-Трейд”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 114120грн.47коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2504грн.40коп. та інфляційних витрат в розмірі 6162грн.51коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 6162грн.51коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 2504грн.40коп. за період прострочення з 06.03.2009р. по 27.11.2009р.

Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком оплати отриманої продукції є сплив 10-ти банківських днів від дати його поставки, тобто 23.03.2009р.

Таким чином, належна до стягнення сума індексу інфляції становить 5821грн.40коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 2326грн.18коп. за період прострочення з 24.03.2009р. по 27.11.2009р.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 2504грн.40коп. та інфляційних витрат в розмірі 6162грн.51коп. підлягають частковому задоволенню на суму 2326грн.18коп. та 5821грн.40коп. відповідно.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді витрат, понесених на оплату юридичної допомоги в розмірі 5442грн.62коп.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що для захисту своїх порушених прав останнім з Фізичною особою-підприємцем Дорошенко В.В. укладений договір про надання юридичних послуг №172/06-К від 20.11.2009р., відповідно до п.1.1 якого виконавець (ФОП Дорошенко В.В.) надає замовнику (позивачу) юридичні послуги з підготовки документів та супроводу судової справи.

Відповідно до п.1.1 додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг №172/06-К від 20.11.2009р., п.3.2 договору викладено у наступній редакції: „Загальна сума договору складає 5442грн.62коп.”.

За твердженням позивача, грошова сума в розмірі 5442грн.62коп. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок ФО-П Дорошенко В.В., що підтверджує квитанцією до прибуткового касового ордеру №188 від 03.12.2009р. на загальну суму 5442грн.62коп.

Таким чином, на думку позивача, останнім понесені збитки у вигляді витрат, понесених на оплату юридичної допомоги в розмірі 5442грн.62коп.

За приписом ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Суд зазначає, що необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України до збитків віднесені: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічно, стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім того, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З наведеного вбачається, що у розумінні зазначених норм, збитки позивача понесені останнім за сплату юридичних послуг в розмірі 5442грн.62коп. є додатковими витратами (вартість додаткових робіт).

Однак, суд не приймає посилання позивача, оскільки в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, ст.225 Господарського кодексу України додаткові витрати (вартість додаткових робіт) вважаються збитками, якщо вони сплачені іншим суб'єктам або реально понесені потерпілим. При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Втім, розрахунок спричинених збитків, на думку суду не може вважатися обґрунтованим, оскільки позивачем не представлено суду жодних документів, які б достовірно підтверджували вартість наданих юридичних послуг.

Одночасно, з укладеного договору про надання юридичних послуг не вбачається, що відповідні послуги надавались позивачу саме стосовно справи, пов`язаної із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №4400002379 від 08.09.2008р.

Таким чином, посилання позивача на понесені збитки в розмірі 5442грн.62коп. є недоведеними, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано їх розмір та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між фактом порушення відповідачем зобов`язань за договором №4400002379 від 08.09.2008р. та завданими позивачу збитками в розмірі 5442грн.62коп.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 5442грн.62коп. є необґрунтованими, оскільки відсутня одна з головних умов цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, а тому підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 509, 525, 526, 530, 623, 625, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Є-Трейд”, м.Київ до відповідача, Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 122787грн.38коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 114120грн.47коп., 3% річних в розмірі 2504грн.40коп. та інфляційних витрат в розмірі 6162грн.51коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод”” (за адресою: вул.Івана Ткаченко, 122, м.Донецьк, 83062, р/р 26009010788001 в ЗАТ „Альфа Банк”, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30479040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Є-Трейд” (за адресою: пров.Охтирський, буд.3, офіс 5, м. Київ, 02002, р/р 2600600650241 в АКБ „Правекс-Банк” Панківське відділення м. Києва, МФО 321983, код ЄДРПОУ 35379991) суму основного боргу в розмірі 114120грн.47коп., 3% річних в розмірі 2326грн.18коп. та інфляційні витрати в розмірі 5821грн.40коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1222грн.68коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 15.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя