Рішення № 8361759, 17.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.10 р.                     Справа № 38/36                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Дочірнього підприємства “Сантехкомплект” м.Донецьк Закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “ЯНА-97” м.Донецьк

про стягнення 4 836,38грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Стаканкова А.В. за дов. б/н від 27.01.2010р.

від відповідача: не з’явився;

Суть спору:

Позивач, Дочірнє підприємство “Сантехкомплект” м.Донецьк Закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект”, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “ЯНА-97” м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 4 657,40грн., індексу інфляції у розмірі 117,35грн., 3% річних у розмірі 61,63грн., а всього 4 836,38грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №14 від 14.01.2009р., рахунок-фактуру №00021034 від 17.07.2009р., видаткову накладну №00014452 від 20.07.2009р., довіреність на отримання товару №35 від 20.07.2009р., податкову накладну №7181 від 20.07.2009р., розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних, банківські виписки, пояснення від 05.03.2010р. та від 17.03.2010р. правовстановлюючі документи тощо.

24.02.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 19.02.2010р. № 14/4-20/876, відповідно до якого Приватне підприємство “Яна -97” м.Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 25103787) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83004, м.Донецьк, вул.Університетська,116/61, який судом розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Позивач 02.03.2010р. надав суду супровідний лист, в якому просить суд долучити до матеріалів справи банківські виписки станом на 19.10.2009р., станом на 21.10.2009р., станом на 30.11.2009р., які судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

05.03.2010р. позивач надіслав на адресу господарського суду пояснення, в яких повідомив суду, що отримані від відповідача кошти у сумі 1500грн., які сплачувались 19.10.2009р., 21.10.2009р., 03.11.2009р. за банківськими виписками та рахунком –фактурою №00021034 від 17.07.2009р., зараховані в рахунок сплати товарів за договором купівлі-продажу №14 від 14.01.2009р. Заборгованість за товар станом на 03.03.2010р. складає у сумі 4 657,40грн. До пояснень позивач надав акт звірки розрахунків станом на 03.03.2010р.

Пояснення судом розглянуті прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

17.03.2010р. в судовому засіданні позивач надав суду супровідний лист, яким поросить долучити до матеріалів справи пояснення від 17.03.2010р. та копію журналу реєстру рахунків-фактур за 17.07.2009р.

Супровідний лист та додаткові документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання 02.03.2010р. та 17.03.2010р. не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду та наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення №227620 та №13359225.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2009р. між Дочірнім підприємством “Сантехкомплект” м.Донецьк (за договором – продавець, далі – позивач) та Приватним підприємством “ЯНА-97” м.Донецьк ( за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №14, згідно п.1.1 якого продавець зобов’язався в обумовлені у договорі строки поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі-товар) у кількості і номенклатурі (асортименті), згідно доданих до договору рахунків та накладних.

Відповідно до розділу 4 договору та п.4.2. прийомка товару по кількості здійснювалася у відповідності з вимогами „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” № П-6, а за якістю відповідності з вимогами „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості” № П-7.

Згідно розділу 5 договору та п.5.1 визначені умови оплати, а саме оплата за товар по договору здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до розділу 6 договору, п.6.1. продавець зобов’язаний в письмовій формі (за допомогою факсу, листа, телеграми) повідомити покупця про готовність товару до відвантаження.

П.6.2. договору визначено, що продавець зобов’язаний під час приймання- передавання товару або поштою передати Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну.

Розділом 9 договору сторони визначили заключні положення. Відповідно до п.9.3 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір купівлі-продажу №14 від 14.01.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

17.07.2009р. позивач, на виконання п.6.1. договору, направив відповідачу факсом рахунку-фактури №00021034 від 17.07.2009р., що підтверджується наявним в матеріалах справи журналом реєстру рахунків фактур від 17.07.2009р.

20.07.2009р. позивач поставив відповідачу товар (сантехнічні вироби) на суму 6157,40грн., що підтверджено видатковою накладною №00014452 від 20.07.2009р., яка виписана на підставі рахунку-фактури №00021034 від 17.07.2009р., який в свою чергу, виписаний на підставі договору №14 від 14.01.2009р.

Тобто постачання вказаного товару відповідачу здійснювалось позивачем на підставі договору №14 від 14.01.2009р.

Відповідач отримав товар зазначений у рахунку-фактурі №00021034 від 17.07.2009р. та видатковій накладній №00014452 від 20.07.2009р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у видатковій накладній №00014452 від 20.07.2009р.

З боку відповідача, товар отримав Прозоря С.М., що діяв на підставі довіреності №35 від 20.07.2009р., якаю останнього уповноважили на прийняття від ДП „Сантехкомплект” цінностей за рахунком-фактурою №00021034 від 17.07.2009р. Вказана довіреність міститься у матеріалах справи.

Як зазначає в наданих суду поясненнях від 17.03.2010р. позивач, разом із товаром довіреній особі відповідача були передані документи передбачені п.6.2. договору, а саме: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у видатковій накладній №00014452 від 20.07.2009р. Відповідач зазначене твердження не спростував.

Відповідачем зобов’язання по оплаті продукції отриманої відповідно до договору №14 від 14.01.2009р. по накладній №00014452 від 20.07.2009р. виконав частково, у зв’язку з чим 23.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію №170, в якій пропонував перерахувати грошові кошти за придбаний товар у розмірі 5 157,40грн.

          Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідач 19.10.2009р, 21.10.2009р., 30.11.2009р.,. частково сплатив заборгованість на загальну суму 1 500грн.

Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №14 від 14.01.2009р. за останнім значиться заборгованість за продукцію у розмірі 4 657,40грн.

До теперішнього часу заборгованість у розмірі 4 657,40грн. відповідачем не сплачена, тому позивач просить стягнути з відповідача суму вказаної заборгованості.

          Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача 3% річних у розмірі 61,63грн. та інфляційних у розмірі 117,35грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу №14 від 14.01.2009р., рахунок-фактуру №00021034 від 17.07.2009р., видаткову накладну №00014452 від 20.07.2009р., довіреність на отримання товару №35 від 20.07.2009р., податкову накладну №7181 від 20.07.2009р., розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних, банківські виписки, пояснення від 05.03.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за поставлений товар на суму 4657,40грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.08.2009р. по 27.01.2010р. у розмірі 61,63грн. та індексу інфляції за період з 20.08.2009р. по 27.01.2010р. у розмірі 117,35грн.

У відповідності до вимог чинного законодавства, судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних за прострочення грошового зобов’язання по договору. Суд вважає розрахунок обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Сантехкомплект” м.Донецьк Закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект” до Приватного підприємства “ЯНА-97” м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 4 657,40грн., індексу інфляції у розмірі 117,35грн., 3% річних у розмірі 61,63грн., а всього 4 836,38грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “ЯНА-97” м.Донецьк (83004, м.Донецьк, вул.Університетська,116/61, р/р 2600902250088 в АКБ Правекс-Банк, МФО 321983, ЄДРПОУ 25103787) на користь Дочірнього підприємства “Сантехкомплект” м.Донецьк Закритого акціонерного товариства “Сантехкомплект” (83060, м.Донецьк, вул.Кисловодська,31А, р/р 26001301507 в Куйбишевському відділенні Ощадбанку №5403 у м.Донецьк, МФО 394040, ЄДРПОУ 24818484) основний борг у розмірі 4 657,40грн., індекс інфляції у розмірі 117,35грн., 3% річних у розмірі 61,63грн., держмито у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 17.03.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі