Рішення № 8361735, 17.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.10 р.                     Справа № 20/274                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтранском”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія”, м.Єнакієве

про стягнення 212803,01 грн.

За участю представників:

від позивача: Крисенко А.Є. – дов.

від відповідача: Вечерня І.Н. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Донтранском”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія”, м.Єнакієве, про стягнення 212803,01 грн., з яких 202865,38 грн. – сума заборгованості за договором купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою № Р-15/4/01 від 03.01.08 р., 2231,52 грн. – сума інфляційних нарахувань, 983,76 грн. – сума 3% річних, 6722,35 грн. – сума пені.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем договору купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою № Р-15/4/01 від 03.01.08 р., на приписи Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Листом від 12.01.2010 р. позивач залучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.09 р., копії поштових накладних, копію платіжного доручення № 3109 від 15.12.09 р.

Листом від 26.01.10 р. позивач надав суду лист без номеру, яким залучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.01.10 р.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 26.01.10 р. строк розгляду справи було продовжено на 1 місяць.

Листом від 11.03.10 р. позивач залучив до матеріалів справи платіжне доручення № 3109 від 15.12.09 р.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позовну заяву № 11/03-10 від 11.03.10 р., в якому посилаючись на приписи Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначає, що 02.07.09 р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ “Об’єднана вантажно-транспортна компанія” № 42/78Б та 25.07.09 р. у офіційному друкованому засобі “Урядовий кур’єр” № 133 було опубліковане оголошення про порушення зазначеної справи. Крім того, у своєму відзиві відповідач зазначає, що грошові вимоги позивача виникли до 02.07.09 р., тобто до дня порушення справи про банкрутство відповідача, а тому грошові вимоги відповідач відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є конкурсними. Також відповідач зазначає, що позивач, як конкурсний кредитор по стягненню заборгованості у розмірі 212803,01 грн. не звернувся до господарського суду із заявою про визнання його кредитором ТОВ “Об’єднана вантажно-транспортна компанія” та про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів, у зв’язку з чим, на думку відповідача, дана заборгованість вважається погашеною. В обґрунтування свого відзиву відповідач надав суду ухвалу від 25.11.09 р. по справі № 42/78Б, ухвалу від 03.11.09 р. по справі № 42/78Б.

У письмових поясненнях № 16/03-1 від 16.03.2010 р. відповідач повідомив суд про те, що станом на дату порушення провадження по справі № 20/274 між ТОВ “Об’єднана вантажно-транспортна компанія” та ТОВ “Донтранском” господарські правовідносини існували лише за договором № Р-15-4/01 від 03.01.08 р.

17 березня 2010 року відповідач звернувся до суду із клопотанням про призначення судової експертизи, яке судом залишено без задоволення.

Позивач надав суду письмові заперечення від 17.03.10 р., в яких просив суд у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи відмовити.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 11.03.2010 р. до 16.03.2010 р. та з 16.03.2010 до 17.03.2010 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донтранском” (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія” (далі-Покупець) було укладено договір купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою № Р-15-4/01 (далі-Договір). За умовами Договору Продавець зобов'язується передати певну кількість пального у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму на умовах Договору. Ціна та вартість пального зазначається у рахунках, що надаються Продавцем Покупцю, а також відображається у видаткових документах на Товар (п.2.1. Договору).

Право власності на певну кількість пального переходить від Продавця до Покупця в момент його передачі, що підтверджується видатковими документами або чеками терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС (п.1.3. Договору).

Порядок оплати поставленого на умовах Договору пального встановлений пунктом 4.2 Договору, відповідно до якого сплата вартості пального за лімітною схемою здійснюється на підставі наданих Продавцем рахунків на оплату товару протягом 2 (двох) календарних днів з моменту надання рахунку Покупцеві, відповідно до п.8.5. Договору.

Згідно із п.8.5. Договору, рахунки на сплату пального можуть надаватися Покупцеві одним або кількома з позначених нижче способів:

-          Рахунок направляється засобами факсимільного зв'язку з обов'язковим наданням від Покупця, також засобами факсимільного зв'язку, даних про його отримання (з позначенням часу, дати ім'я, прізвища та посади особи, що отримала рахунок, печатки підприємства (при наявності); -          Рахунок направляється в адресу Покупця рекомендованим листом з описом вкладеної кореспонденції. Поштова квитанція та опис вкладення є достатнім доказом надання рахунку Покупцю; -          Рахунок може бути переданий представнику Покупця безпосередньо з фіксацією на другому екземплярі рахунку або його копії даних про його отримання (з позначенням - часу, дати, ім'я, прізвища та посади особи, що отримала рахунок, печатки підприємства (при наявності). 31 грудня 2008 року сторонами було підписано видаткову накладну № РН-002310, згідно якої Продавець передав у власність Покупця пальне загальною вартістю 524002,15 грн., яке отримав представник відповідача за довіреністю ОПТ № 100302 від 22.12.2008 року). Вартість поставленого за Договором товару оплачена відповідачем частково, неоплаченою залишилась частина вартості Товару в розмірі 202865,37 грн. Рахунок № СФ-2855 від 14.10.2009 року на оплату частини вартості Товару в розмірі 202865,38 грн., поставленого 31 грудня 2008 року за умовами Договору, було направлено позивачем рекомендованим листом з описом вкладення 14 жовтня 2009 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 4506669 та описом вкладення до листа. Отже, строк виконання грошового зобов'язання за Договором настав 16 жовтня 2009 року. Повторно рахунок № СФ-2855 від 14.10.2009 року на оплату частини вартості Товару в розмірі 202865,38 грн. було направлено на адресу розпорядника майна відповідача Борисової Марини Анатоліївни 25 листопада 2009 року та отримано нею 26.11.2009 року, про що свідчить квитанція № 4510720, опис вкладення до цінного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення. Докази сплати відповідачем зазначеного рахунку відсутні в матеріалах справи. У зв’язку із несплатою відповідачем вищезазначеної суми позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача 212803,01 грн., з яких 202865,38 грн. – сума заборгованості за договором купівлі-продажу пального та його відпуску за електронною карткою № Р-15/4/01 від 03.01.08 р., 2231,52 грн. – сума інфляційних нарахувань, 983,76 грн. – сума 3% річних, 6722,35 грн. – сума пені, а також судові витрати, в тому числі, пов’язані із сплатою послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, та клопотав про призначення судової експертизи на предмет визначення заборгованості за договором № Р-15-4/01 від 03.01.09 р., який безпосереднього відношення до предмету спору не має. Дане клопотання судом залишено без задоволення у зв’язку із тим, що вирішення вищезазначеного питання, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, не стосується суті позовних вимог, що заявлені на підставі договору № Р-15-4/01 від 03.01.08 р., а визнання наявності (відсутності) заборгованості за Договором № Р-15-4/01 від 03.01.08 р. не потребує спеціальних знань. Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. У випадку невиконання зобов'язання в строк, встановлений договором або законом, боржник, відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, вважається таким, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідальність Покупця за Договором встановлена п.10.1 Договору, відповідно до якого, в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості пального, у відповідності до п.п. 4.1, 4.2, 8.З, 8.4 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несвоєчасної сплати або несплати, від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми, що зазначена у відповідних рахунках, або від суми заборгованості, що встановлюється на підставі видаткових документів або чеків терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, у відповідності до п.4.3 Договору, за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати.

Прострочення оплати частини вартості Товару, поставленого згідно видаткової накладної № РН-002310 від 31.12.2008 року, з 17.10.2009 року по 14.12.2009 року складає 59 днів. Сума боргу складає 202865,38 грн., у зв’язку з чим інфляційні нарахування за час прострочення оплати поставленого Товару складають 2231,52 грн., 3% річних за 59 днів прострочення складають 983,76 грн. Розмір пені позивачем визначено в сумі 6722,35 грн. із арифметичною помилкою. За розрахунком суду, виходячи з того, що сума боргу дорівнює 202865,38 грн., прострочка виконання грошового зобов’язання – 59 днів, а подвійна облікова ставка НБУ – 20,5%, розмір пені має складати 6714,64 грн. Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 202865,38 грн. основного боргу, 2231,52 грн. – суму інфляційних нарахувань, 983,76 грн. – суму 3% річних, 6714,64 грн. – суму пені.

Згідно із ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат відносяться, зокрема, держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу й витрати, пов’язані зі сплатою послуг адвоката.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на нього судові витрати, в тому числі, пов’язані зі сплатою позивачем послуг адвоката, у повному обсязі.

Факт надання зазначених послуг та їх сплати підтверджено матеріалами справи, а саме – договором про надання правової допомоги № 1505 від 15.05.09 р., укладеним позивачем з адвокатом Крисенко А.Є., свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 3029 від 08.10.08 р., виданим на ім’я зазначеної особи, рахунком № 10/12 від 10.12.09 р. на сплату 5000,00 грн. за адвокатські послуги, платіжним дорученням № 3109 від 12.12.09 р. про перерахування позивачем зазначеної суми на рахунок адвоката, а також виданою адвокату позивачем довіреністю, протоколами судових засідань, якими зафіксовано участь адвоката як представника позивача у судових засіданнях.

Заперечення відповідача проти позову суд до уваги не прийняв, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих відповідачем ухвал господарського суду Донецької області по справі № 42/78Б, ухвалою суду від 02.07.09 р. порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно із ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Частиною 1 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори з вимогами, що виникли до порушення провадження по справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, чи взагалі не подані, вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що в силу п.4.2 Договору, та враховуючи відправлення позивачем відповідачеві рахунка № СФ-2855 14.10.09 р., строк виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором на користь позивача настав 16.10.09 р., тобто після порушення справи про банкрутство відповідача, позивач за даних обставин має статус поточного кредитора в розумінні вищезазначеного Закону.

Таким чином, вимоги позивача до відповідача не можуть вважатись погашеними в порядку ч.2 ст.14 цього Закону, як помилково вважає відповідач.

Не обґрунтовують заперечень відповідача проти позову й посилання його представника під час вирішення спору на рішення господарського суду Донецької області від 08.12.09 р. по справі № 7/148, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтранском” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднання вантажно-транспортна компанія” було відмовлено у зв’язку із їх погашенням в порядку вищезазначеної статті, оскільки дане рішення прийняте за результатами розгляду спору, причиною виникнення якого було порушення відповідачем умов договору, укладеного сторонами у 2009 р., та фактів, що мають безпосереднє відношення до справи № 20/274 та не потребують доведення в порядку ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не містить.

Не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи й ствердження відповідача про сплату заявленого до стягнення основного боргу, оскільки платіжні доручення, надані відповідачем та наявні в матеріалах справи, не містять посилання на укладений сторонами у 2008 р. Договір.

У даних платіжних дорученнях йдеться про перерахування відповідачем грошових коштів позивачеві згідно із рахунками від 09 грудня 2008 р., від 19, 22, 26, 28, 29 січня 2009 р.

На вимогу суду відповідач не надав для дослідження даних рахунків, стверджуючи про їх знищення. Докази такого знищення суду також не надані.

Представник позивача пояснив, що вищезазначені рахунки позивачем відповідачеві не надавались, отже у позивача відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що для сплати поставленого відповідачеві пального позивач надав відповідачеві рахунок № СФ-2855 від 14.10.09 р. відповідно до умов Договору, про що в справі є відповідні докази. Докази сплати відповідачем цього рахунка суду не надані, внаслідок чого позов підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Об’єднана вантажно-транспортна компанія” (86400, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Марата, 1; поточний рахунок № 2600712107 в ДОД АППБ “Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 32287238, ІПН 322872305115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донтранском” (юридична адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Висотна, б.2; поштова адреса: 83017, м.Донецьк, вул.Овнатаняна, 4; поточний рахунок 26007001000412 в ТОВ БК “Український Фінансовий Світ”, ЄДРПОУ 345583644, ІПН 345836405610) 202865,38 грн. – боргу, 2231,52 грн. – суму інфляційних нарахувань, 983,76 грн. – суму 3% річних, 6714,64 грн. – суму пені, 2128,03 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн. – суму витрат, пов’язаних зі сплатою послуг адвоката.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17.03.2010 року

Повний текст рішення оголошено 19.03.2010 року

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу