Рішення № 8361725, 03.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.10 р.                     Справа № 10/208                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача –Буланий М. С. – довіреність;

від відповідача – Гордієнко Г. О. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка,

до відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” м. Макіївка,

про стягнення вартості недостачі 1870,44грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” м. Макіївка (далі – Макіївкокс), з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” м. Макіївка (далі – Пролетарська), про стягнення вартості недостачі вугільного концентрату у розмірі 1870,44грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на залізничну накладну №51434285, Акти про приймання продукції за кількістю №188/п від 21.02.2009р. та №188 від 22.02.2009р.; Акт про вагу тари №188 від 22.02.2009р.; посвідчення №188 від 20.02.2009р.; телефонограму №15 від 21.02.2009р., рахунок-фактуру №5055 від 19.92.2009р.; платіжне доручення №2477 від 29.10.2009р., розрахунок суми позову.

Представник відповідача у відзиві №01-13/1985 від 02.11.2009р. на позовну заяву та у судових засіданнях позовні вимоги не визнав, посилаючись при цьому на наступне:

- ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” не є постачальником, а є вантажовідправником вугільної продукції перед позивачем, у договірних відносинах з позивачем не перебуває, зобов’язань перед ЗАТ „Макіївкокс” не брало та його боржником не є;

- зважування спірного вагону здійснювалось на справних вагах;

- з графи 4 залізничної накладної вбачається, що вугільна продукція відвантажувалась з власності ТОВ „Енергоімпекс” та не була майном позивача, тому відповідач не заподіяв збитків майну позивача;

- право вимагати повернення сплаченої грошової суми існує на підставі договору купівлі –продажу №2080дс/292 від 01.10.2003р., укладеного між позивачем та ЗАТ „Донецьксталь –металургійний завод”, у зв’язку з чим повернути грошові кошти за неотриманий товар повинно ЗАТ „Донецьксталь –металургійний завод”, який неналежним чином виконав умови вказаного вище договору;

- вина відповідача щодо недовантаження вагону не доведена позивачем з огляду на той факт, що станція відправлення, яка прийняла вагон до перевезення, не знайшла ніяких порушень з боку вантажовідправника, які вказані в Правилах відвантаження продукції, ніяких порушень цих правил не зафіксували й комісії позивача в актах приймання продукції від 21.02.2009р. та від 22.02.2009р.;

- обов’язковими правилами при прийманні продукції за кількістю є Устав залізниць України, оскільки між позивачем та відповідачем не має договірних відносин, а відповідач є у договірних відносинах із Залізницею стосовно перевезення вантажу на користь третьої особи (позивача);

- факт недостачі вантажу спростовується також тим, що при складанні актів приймання на нестачу продукції, здійснив оплату її у повному обсязі за вагою, яка дорівнює вазі, вказаній у документах вантажовідправника, тобто, без урахування нестачі тощо.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих до суду документів, 01.10.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївкокс” (покупець - позивач по справі ) та ЗАТ „Донецьксталь- металургійний завод” (далі Донецьксталь - продавець) був укладений договір № 2080дс/292 на поставки вугільної продукції зі строком дії до 31.12.2004р.

Додатковою угодою від 04.11.2003р. у зв’язку з перереєстрацією сторони змінили найменування покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» на закрите акціонерне товариство „Макіївкокс”, додатковою угодою від 27.12.2006р. продовжили термін дії договору до 31.12.2007р.

Пунктом 4.2. договору №2080дс/291 від 01.10.2003 р. сторони визначили, що приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6 (далі Інструкція № П-6).

Відвантаження концентрату за спірною відправкою відповідачем здійснене на виконання умов договору №02-02-1п/р про переробку рядового вугілля, укладеного 02.02.2009р. між ТОВ “Енергоімпекс” (Замовник) та ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” (відповідач по справі).

Згідно п. 8.1 строк дії вказаного договору - з дати підписання і до 31.12.2010р.

19.02.2009р. на станцію призначення Макіївка Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати та розкрадання та виданий 21.02.2009р. вантажоодержувачу - ЗАТ „Макіївкокс” (позивач по справі).

Приймаючи вантаж відповідно до вимог договору №2080дс/292 за порядком визначеним Інструкцією П-6, була виявлена недостача товару, про що вантажоодержувач повідомив вантажовідправника телефонограмою №15 від 21.02.2009р., про що свідчить також копія виписки з журналу вихідних телефонограм, а приймання продукції зупинив до прибуття представника останнього. Належної відповіді Пролетарською надано не було та представника для продовження прийомки товару направлено не було.

22.02.2009р. представниками позивача було продовжено приймання продукції та складений акт №188 про вагу тари, за результатами перевірки маси вантажу був складений акт №188 та встановлена недостача продукції у кількості 4100кг.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відвантаження вугільного концентрату здійснювалось Пролетарською (відповідачем по справі) на виконання умов договору №02-02-1п/р про переробку рядового вугілля, укладеного 02.02.2009р. між ТОВ “Енергоімпекс” (Замовник) та ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” (відповідач по справі).

Як вже зазначалось вище, ЗАТ „Макіївкокс” (позивач по справі) є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною поставкою і одночасно його покупцем за договором №2080дс/292, укладеним 01.10.2003 р. з Донецьксталь.

Відповідно до Розділу 1 договору №2080дс/292, продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (товар), номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки якого погоджені сторонами у додаткових угодах.

Відповідно до Розділу 3 зазначеного вище договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки , обумовлені сторонами у додаткових угодах.

Суд дослідив рахунок-фактуру №5055 від 19.92.2009р. та платіжне доручення №2477 від 29.10.2009р. та встановив, що вантажоодержувач - позивач по справі, вказані партії товару, які були відвантажені за залізничною накладною №51434285, сплатив у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок Донецьксталь грошових коштів у розмірі 38111850,00 грн. за ціною 545грн.тн.

Крім того, суд зазначає, що у вказаному рахунку-фактурі у графі „Спосіб доставки” вказаний номер спірної накладної - 51434285, а графі „Призначення платежу” вказаного платіжного доручення зазначено: оплата дог.№2080дс від 01.10.2003г. за угольную продукцію”.

Позивачем було надано копію рахунку-фактури №5055 від 19.92.2009р. позначкою, що рахунок сплачений у повному обсязі саме за платіжним дорученням №2477 від 29.10.2009р., що скріплено печаткою підприємства та підписом головного бухгалтера позивача.

На станцію призначення Макіївка Донецької залізниці вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 21.02.2009р. був виданий ЗАТ „Макіївкокс” залізницею без перевірки маси вантажу згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному боці залізничної накладної №51434285.

Як зазначено у пунктом 4.2 договору №2080дс/292, приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П-6.

Відповідно до пункту 4.4 договору №2080дс/292 (з урахуванням змін від 15.01.2007р.) сторони договору №2080дс/292 встановили, що в актах прийому-передачі товару, які складаються між продавцем та покупцем, у графі «кількість» вказується кількість товару за даними, відображеними в перевізних документах. Питання та спори щодо недостачі товару розглядаються в претензійно - позовному порядку без урахування актів прийому-передачі товару на підставі Актів, складених за Інструкцією № П-6.

За результатами перевірки маси вантажу без представника вантажовідправника, вантажоодержувачем була встановлена недостача продукції, про що 22.02.2009р. був складений Акт №188 про приймання продукції за кількістю.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексам, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Так на перевезення вантажів залізничним транспортом, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р.

Отже, надавши залізничну накладну №51434285 і вантаж, відповідач Пролетарська уклав з залізницею угоду на перевезення спірних вагонів, при цьому Донецьксталь не є стороною за цією угодою.

Таким чином спростовуються заперечення Пролетарської що він є неналежним відповідачем по справі.

Відповідно до статті 105 Статуту, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договором.

Так, згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 111 Статуту визначено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що у зв’язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі статті 52 Статуту.

Як убачається з залізничної накладної №51434285 поставка вугільного концентрату здійснювалось у двох вагонах навалом, навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника, вантаж зважено на 150тн вагових вагах.

За змістом статті 37 Статуту, у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником.

При цьому, відповідно до положень статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до частини 1 п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто.

За приписами частини 2 п.27 Правил видачі вантажів норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Як убачається з розрахунку наданого позивачем ним застосовано 1% природної втрати та понаднормативна недостача складає 2850,00кг.

При цьому суд вважає, що розрахунок позивача та застосування 1% природної втрати по кожному з вагонів є вірним (вказана позиція викладена у пункті 17 Інструктивних вказівках Державного Арбітражу СРСР №И-1-6 від 31.12.1982р.).

Крім того, суд враховує той факт, що позивач на виконання умов договору № 2080дс/292, здійснив перевагу пустих вагонів, визначивши їх фактичну вагу, що зазначено в Акті про вагу тари №188 від 22.02.2009р.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що Пролетарська є належним відповідачем за цим позовом, оскільки стаття 24 Статуту, передбачає, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Таким чином, враховуючи підстави заявленого позову, те, що вантажовідправником за спірною відправкою є Пролетарська, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та є необґрунтованими.

Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 908, 909 Цивільного кодексу України, статтею 306, 307 Господарського кодексу України, статей 24, 105, 110, 111 Статуту залізниць України, керуючись статтями 22, 32, 33, 36, 43, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка заявлені до відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” м. Макіївка про стягнення вартості недостачі вугільного концентрату у розмірі 1870,44грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” (86111, Донецька область, м. Макіївка, вул. Я. Купали, 1, ЄДРПОУ 00176451) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) вартість недостачі вугільного концентрату у розмірі 1870,44грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська” (86111, Донецька область, м. Макіївка, вул. Я. Купали, 1, ЄДРПОУ 00176451) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, ЄДРПОУ 32598706) витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписано 09.03.2010р.

Суддя                               

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.