Рішення № 8361722, 09.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.10 р.                     Справа № 30/10                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І., присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860)

до Відповідача: Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 23977045)

про: стягнення заборгованості за договором №30312/Уп на фізичну охорону об’єкта від 28 грудня 2009 року у розмірі 32250,70 грн. та штрафу у сумі 3225,07 грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – не з’явився;

Відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 25 лютого 2010 року по 09 березня 2010 року.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №30312/Уп від 28 грудня 2009 року у розмірі 32250,70 грн. та штрафу у сумі 3225,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №30312/Уп від 28 грудня 2009 року, щодо оплати за надані послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк (а.с.9), довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно статусу та місцезнаходження Позивача (а.с.10), свідоцтво про державну реєстрацію Головного управління державного казначейства України (а.с.11), довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.12), договір на фізичну охорону об’єкта №30312/Уп від 28 грудня 2009 року (а.с.13-15), дислокацію (а.с.16-18), протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (а.с.19), інструкції (а.с.20-22), акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг (а.с.23).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 598 – 600, 604 -609 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 614, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218, 224 Господарського кодексу України.

Позивач на виконання ухвали суду 08 лютого 2010 року через канцелярію суду надав акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість станом на 01 лютого 2010 року складає 32250,70 грн. (а.с.27).

Відповідач 08 лютого 2010 року на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (а.с.28-30), у якому вказує, що Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області вжило всіх заходів щодо належного виконання зобов’язань за Договором. Крім того, відповідно ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому, криза призвела до скрутного економічного становища у державі, наслідком чого стало недофінансування органів державної влади та інших бюджетних установ. Відтак відсутня вина ГУДКУ у Донецькій області у порушенні зобов’язання за Договором. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій. В обґрунтування вимог визначених у відзиві на позовну заяву, Відповідачем були надані листи (а.с.31-38).

Позивач на виконання ухвали суду 08 лютого 2010 року через канцелярію суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.40-42).

25 лютого 2010 року через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання з проханням відстрочити виконання рішення до 01 липня 2010 року, та зменшити розмір штрафних санкцій до 1 гривні (а.с.51-52).

Позивачем 25 лютого 2010 року через канцелярію суду були надані пояснення по справі (а.с.53-54), у яких він вказує, що Відповідач не здійснив оплату послуг належним чином і сплата штрафу, в цьому разі, є обов’язковою.

Позивач у судове засідання 09 березня 2010 року не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 09 березня 2010 року не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Сторони до початку судового засідання надали до суду клопотання від 08.02.10р. (а.с.25) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2009 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено договір №30312/Уп на фізичну охорону об’єкта (далі за текстом- Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець, починаючи з 08 години 28.12.2009 року приймає на себе зобов’язання, на кошти отримані від Замовника, забезпечити фізичну охорону об’єктів Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, позначених на плані-схемах (додаток №2), надалі „Об’єкт” охоронниками підрозділів УДСО при ГУМВС України в Донецькій області у дні та години, вказані в дислокації (додаток №1).

Порядок приймання (завдання) „Об’єкта” під охорони визначено узгодженою „Сторонами” Інструкцією про порядок прийому-здачі „Об’єкта” під охорону (додаток №7) (п.2.1 Договору).

У разі порушення зобов’язань обумовлених пунктами 8.3, 8.4, 8.5, 3.6.6, 7.1 Договору „Замовник” сплачує „Виконавцю” штраф (неустойку) у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більш рази поспіль) – „Замовник” сплачує „Виконавцю” штраф (неустойку) у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання. (п.6.2 Договору).

У розділі 8 Договору сторони дійшли згоди щодо суми договору й умов розрахунку:

- сума договору та вартість послуг Виконавця визначена й узгоджена „Сторонами” дислокацією (додаток №1) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток №3) (п.8.1 Договору);

- оплата замовлених послуг здійснюється „Замовником” помісячно шляхом платежу у розмірі визначеному розрахунком дислокацією (Додаток №1) за фактом актів виконаних робіт, але не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому були надані послуги охорони. (п.8.3 Договору);

- датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок „Виконавця” (п.8.5 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 01.01.2010 року. (п.9.1 Договору).

З протоколу узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони вбачається, що за одну годину охорони кожним працівником міліції вартість складає 31,10 грн. з ПДВ (а.с.19). Відповідно до Розрахунку до Договору з 28.12.2009р. по 31.12.2009р. вартість послуг за грудень складає 32250,70 грн. (а.с.19)

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги на загальну суму 32250,70 грн., що підтверджується актом прийому –здачі виконаних робіт/послуг за 28-29 грудня 2009 року. (а.с.23). Акт підписано та завірено печаткою з боку обох сторін без будь-яких зауважень.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не було здійснено оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин, у зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань щодо оплати за надані послуги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором, що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем акті звіряння розрахунків (а.с.27), який підписаний та завірений печаткою з боку обох сторін (а.с.27).

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач, уклавши Договір №30312/Уп на фізичну охорону об’єкта від 28 грудня 2009 прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати надані послуги.

Відповідно п.8.3 Договору, оплата замовлених послуг здійснюється „Замовником” помісячно шляхом платежу у розмірі визначеному розрахунком дислокацією (Додаток №1) за фактом актів виконаних робіт, але не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому були надані послуги охорони, відтак виникнення у Відповідача зобов’язання по оплаті замовлених послуг, обумовлено настанням певного строку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Позивачем були надані послуги на загальну суму 32250,70 грн., що підтверджується актом прийому –здачі виконаних робіт/послуг за 28-29 грудня 2009 року. (а.с.23). Акт підписано та завірено печаткою з боку обох сторін без будь-яких зауважень. Проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, не здійснив оплату наданих послуг за Договором.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 32250,70 грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно п.6.2 Договору У разі порушення зобов’язань обумовлених пунктами 8.3, 8.4, 8.5, 3.6.6, 7.1 Договору „Замовник” сплачує „Виконавцю” штраф (неустойку) у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більш рази поспіль) – „Замовник” сплачує „Виконавцю” штраф (неустойку) у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті послуг, наданих позивачем є доведеним, сторонами в договорі не обумовлено можливість продовження строків для оплати наданих послуг, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 3225,07 грн. за грудень 2009 року.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 гривні суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи не надання Відповідачем документів, що підтверджують майновий стан Відповідача, розмір суми основного боргу, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Виходячи із змісту п. 1.1. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.1996р. № 02-5/333 сутність відстрочення полягає у відкладенні чи перенесенні виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, виходячи зі змісту ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу України, саме на Відповідача покладається обов’язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Щодо ствердження відповідача про власне скрутне фінансове становище, слід зазначити, що згідно 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання Позивача, на те, що на теперішній час, Верховною Радою України не прийнято Закону України про державний бюджет України на 2010 рік, який є підставою для виділення бюджетних установ, у зв’язку з чим, Головне управління утримується за рахунок тимчасового кошторису, яким не виділено коштів на покриття не бюджетної заборгованості з послуг охорони. Прийняття Закону України про Держаний бюджет України планується на перше півріччя 2010 року, у зв’язку з чим просить відстрочити виконання рішення до 01 липня 2010 року, не приймаються судом до уваги, оскільки не є належними доказами підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Інших суттєвих причин неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду – заявником суду не надано.

Натомість, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, причому за приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України “Про виконавче провадження”.

Слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов’язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України „Про виконавче провадження” способів виконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення до 01 липня 2010 року.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860) до Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 23977045) про стягнення заборгованості за договором №30312/Уп на фізичну охорону об’єкта від 28 грудня 2009 року у розмірі 32250,70 грн. та штрафу у сумі 3225,07 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 23977045) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860) заборгованість у розмірі 32250,70 грн. та штраф у сумі 3225,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 23977045) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 354,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09 березня 2010 року оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя