Постанова № 8356687, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2010 року           17:40           № 2а-3784/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юканц»(надалі ТОВ «Юканц», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (надалі ДПІ у Солом’янському районі міста Києва, відповідач) № 0001192311/0 від 01.04.2009р.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ «Юканц»стверджує про правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними від ТОВ «Віпромторг», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Податок на додану вартість позивачем було сплачено при розрахунку за отриману продукцію та чинним законодавством не встановлено обов’язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни. Податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Віпромторг»яке було у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість, а невірність висновків акту перевірки про допущене позивачем порушення підтверджується , зокрема, і практикою розгляду справ Вищим адміністративним судом України.

Відповідачем позову не визнано, заперечення обґрунтовані правомірністю висновків акту перевірки, оскільки установчі документи ТОВ «Віпромторг»та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ в судовому порядку визнані недійсними, у зв’язку з чим позивач порушив пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”. З підстав наведених у акті перевірки, відповідач вважає правомірним зроблений висновок про заниження податку на додану вартість позивачем у зв’язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними отриманими від ТОВ «Віпромторг».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Солом’янському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Юканц»з питань правових відносин з ТОВ «Віпромторг»за період з 01.01.206р. по 01.01.2008р., про що складено акт № 3451/23-11/33145401 від 19.03.2009р. (копія в матеріалах справи).

На підставі складеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення:

- № 0001192311/0 від 01.04.2009р. згідно з яким за встановлене порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 21 948 грн., в тому числі 14 632 грн. основний платіж, 7 316 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як те підтверджується матеріалами справи у 2006р., 2007р. між позивачем та ТОВ «Віпромторг»здійснювались поставки продукції на підставі укладених договорів № 1/12/06 від 01.12.2006р., № 4/01/07 від 04.01.2007р., сплачені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних в якості розрахункових документів ТОВ «Віпромторг»за результатами вказаних господарських операцій, позивачем були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на суму виявленої недоїмки, оспорюваним повідомленням-рішенням здійснено у зв’язку з неприйняттям в якості належного підтвердження віднесених до складу податкового кредиту сум податку, отриманих позивачем від ТОВ «Віпромторг»податкових накладних саме на тій підставі, що згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2008р. свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Віпромторг»визнано недійсним з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість.

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

На виконання укладених позивачем з ТОВ «Віпромторг»договорів поставки «1/12/06 від 01.12.2006р., № 4/01/07 від 04.01.2007р. останнім здійснювались поставки обумовленого товару (канцелярські товари, побутові товари та інше), які були оплачені покупцем і в тому числі в ціні поставленої продукції проводилась сплата податку на додану вартість.

При здійсненні господарських операцій ТОВ «Віпромторг»на користь позивача виписані податкові накладні, правильність їх оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась. Згідно з актом перевірки не прийнятими в якості підтвердження права позивача на податковий кредит є податкові накладні № 412 від 04.12.2006р. на суму 6101, 64 грн., в тому числі ПДВ 1016, 94 грн., № 1212 від 12.12.2006р. на суму 18174, 42 грн., в тому числі ПДВ 3029, 07 грн., № 2212 від 22.12.2006р. на суму 6000 грн., в тому числі ПДВ 1000 грн., № 2312 від 23.12.2006р. на суму 9000 грн., в тому числі ПДВ 1500 грн., № 9 від 09.01.2007р. на суму 7626, 84 грн., в тому числі ПДВ 1271, 14 грн., № 1501 від 15.01.2007р. на суму 8377, 38 грн., в тому числі ПДВ 1396, 23 грн., № 102 від 01.02.2007р. на суму 12790, 02 грн., в тому числі ПДВ 2131, 67 грн., № 202 від 02.02.2007р. на суму 7455 грн., в тому числі ПДВ 1242, 50 грн., № 103 від 01.03.2007р. на суму 12266, 92 грн., в тому числі ПДВ 2044, 49 грн., які у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи разом з рахунками на підставі яких здійснювалась оплата поставлених товарів.

Суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних були віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, що відповідає даним податкових декларацій (злучені до справи), товар отримувався згідно виданих підприємством довіреностей, облік яких ведеться у журналі, витяг з якого представлено до матеріалів справи. Про сплату вартості отриманих товарів зазначено в акті перевірки, та з цього приводу жодних заперечень з боку податкового органу не виникало.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно акту перевірки податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Віпромторг»у грудні 2006, січні, лютому, березні 2007р. не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплати вартості придбаного товару, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства з моменту внесення його до реєстру.

Посилання відповідача на рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-4431/08 від 25.07.2008р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Віпромторг»суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов’язання що з них виникали, до винесення судового рішення.

Вказане рішення не може вважатись доказом неправомірності видання вказаним підприємством податкових накладних позивачу, а висновок про безпідставність врахування позивачем такої податкової накладної у податковому обліку судом також не приймається до уваги виходячи з наступного.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-4431/08 від 25.07.2008р. було скасоване ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.05.2009р.

Відповідно до ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України рішення за апеляційною скаргою постановлені судом апеляційної інстанції набирають чинності негайно після їх ухвалення. Тобто підстави вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Віпромторг»з моменту їх реєстрації та видачі відсутні.

Таким чином, станом на час розгляду справи, рішення Голосіївського районного суду від 25.07.2008р. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Віпромторг», яким також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Віпромторг»скасоване. Законних підстав для донарахування податку на додану вартість ТОВ «Юканц», та застосування штрафних санкцій з наведених у акті перевірки обставин немає.

На момент виконання зобов’язань згідно отриманих податкових накладних обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за грудень 2006р., січень, лютий, березень 2007р. сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Віпромторг», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Несплату податку на додану вартість ТОВ «Віпромторг»у встановленому законом порядку до бюджету, відповідачем під час розгляду справи, належними доказами не підтверджено. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі міста Києва за вих. № 15088/7/10-010 від 31.08.2009р. ТОВ «Віпромторг»подано звіти по ПДВ за 2006р. в повному обсязі та за 2007р. по жовтень включно, а декларації з податку на додану вартість вилучені про що представлено протокол виїмки.

Наданий до матеріалів справи витяг з облікової картки про сплату податку на додану вартість ТОВ «Віпромторг»підтверджує, що підприємством подавалась звітність по податку на додану вартість з відповідними показниками господарської діяльності, за даними картки особового рахунку по сплаті податку на додану вартість у листопаді –грудні 2006р. рахувалась переплата, відповідними записами підтверджено подання декларацій (суми, що визначаються до сплати в бюджет розраховуються відповідно до встановленого порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість")). Належним підтвердженням факту невідображення у податковому обліку відповідних операцій також недекларування сум податку за певними податковими накладними може бути саме акт перевірки податкового органу (такого суду не надано).

За таких обставин в суду відсутні підстави вважати не задекларованими чи несплаченими до бюджету податкові зобов’язання з податку на додану вартість сплачені позивачем на користь ТОВ «Віпромторг»у ціні придбаного товару.

Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус ТОВ «Віпромторг», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді також обізнаність про це позивача, суд визнає неправомірним висновок відповідача про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні придбаної у ТОВ «Віпромторг»продукції до податкового кредиту.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому вимоги щодо визнання скасування спірного податкового повідомлення-рішення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва № 0001192311/0 від 01.04.2009р.

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц»3, 40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –22.02.2010.