Рішення № 83545292, 05.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 року № 320/3541/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому позивач просить суд:

- зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 суму виконавчого збору у розмірі 19 736,53грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1376236477.1 від 10.06.2019 за такими реквізитами: номер картки НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок отримувача 29244825509100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною. Адже виконавчий збір на користь держави вже був сплачений солідарним боржником ОСОБА_2 . Тому, в даному випадку фактично на користь держави було сплачено виконавчий збір у 20-ти відсотковому розмірі, що суперечить вимогам чинного законодавства. У зв`язку з чим, наявні правові підстави для повернення позивачу сплаченого виконавчого збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву у визначений судом строк.

02 серпня 2019 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

17 травня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за іпотечним договором в сумі 196 383,11 грн., а саме: основна сума боргу – 177 777,60 грн., нараховані відсотки – 11 756,14 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів – 1 222,41 грн., інфляційні витрати – 5 627,26 грн. Стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи по 981,91 грн. з кожного витрати по сплаті судового збору (а.с. 25).

14 червня 2017 року старшим державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Долженком Дмитром Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54131623 по виконанню виконавчого листа № 759/13192/15-ц виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в сумі 197 365,32 грн. (а.с. 27).

11 липня 2017 року державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Булавчик Ніною Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54274427 по виконанню виконавчого листа № 759/13192/15-ц виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в сумі 197 365,32 грн. Також вказаною постановою стягнуто з боржника ОСОБА_3 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 19 736,53 грн. (а.с. 22).

26 грудня 2017 року заступником начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Казанцевим Дмитром Олександровичем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 19 736,53 грн. в порядку виконання виконавчого листа № 759/13192/15-ц виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в сумі 197 365,32 грн. (а.с. 14).

06 березня 2019 року старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Картошкіною Мариною Михайлівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54274427 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість в сумі 197 365,32 грн., відносно боржника ОСОБА_2 . Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.31). У вказаній постанові зазначено, що згідно квитанції №0.0.1204257093.1 від 06.12.2018 сплачено 6000,00грн. та згідно квитанції №0.0.1204253574.1 сплачено 14056,53грн.; згідно платіжного доручення №2057 від 14.12.2018 кошти в розмірі 19 736,53грн. перераховано виконавчого збору.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на момент вчинення відповідачем спірних дій).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 цього ж Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Добровільне виконання боржником судового рішення є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, суд звертає увагу, що невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме – стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

При цьому Закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання виконавчого документа боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання сплатити заборгованість або виконати вимоги самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Спірні відносини виникли з приводу примусового виконання постанови Києво-Святошинського районного відділу державної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору ВП № 54131623 від 26.12.2017.

Згідно виконавчого листа виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Державної іпотечної установи заборгованість за іпотечним договором в загальній сумі 196 383,41 грн.

Положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, в даному випадку розмір виконавчого збору, який підлягав стягненню з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складав 19 638,34 грн. (10% від суми боргу 196383,41 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено 21 липня 2017 року та 24 липня 2017 року на рахунок Державної іпотечної установи, в порядку погашення заборгованості за іпотечним договором № 27.3/000346/І01/10-НВД, за судовим рішення від 01.02.2017 по справі № 759/13192/15-ц, грошові кошти в сумі 139 000,00 грн. та в сумі 59 347,23 грн., що підтверджується відповідними квитанціями № 24775144, № 24821165 (а.с.29-30).

Згідно змісту постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 54274427 від 06.03.2019 по примусовому виконанню виконавчого листа № 759/13192/15-ц виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 17.05.2017, солідарним боржником ОСОБА_2 сплачено 14 грудня 2017 року виконавчий збір у розмірі 19 736,53 грн. за платіжним дорученням № 2057.

Разом з тим, за інформацією ПАТ КБ «ПриватБанк», 10 травня 2019 року постановою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на рахунки ОСОБА_1 накладено арешт.

У зв`язку з чим, 10 червня 2019 року позивачем сплачено на рахунок Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області виконавчий збір по виконавчому провадженню № 54131623 в розмірі 19 736,53 грн.

Проте, вимогами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено стягнення виконавчого збору двічі відносно одного й того самого боргу.

За положеннями ч. 4 ст. 543 Цивільного кодексу України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Суд зазначає, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, поки зобов`язання не виконано повністю. Солідарна відповідальність не визначає точно розмір відповідальності боржника, дозволяє перекласти її на іншу особу, оскільки така відповідальність заснована на знеособленої відповідальності всіх учасників зобов`язання. При цьому порядок стягнення виконавчого збору аналогічний порядку стягнення за виконавчими документами щодо солідарних боржників.

Судом встановлено, що виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області стосується двох боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв`язку з чим, з кожного з боржників підлягало стягненню по 9 868,26 грн. виконавчого збору за примусове виконання судового рішення органами державної виконавчої служби.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавчий збір за виконання вищевказаного рішення суду, вже був сплачений 14 грудня 2018 року іншим солідарним боржником ( ОСОБА_2 ). Тому, в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для накладення штрафу на рахунки позивача, у зв`язку з несплатою ним виконавчого збору.

Сплата кожним із боржників окремо виконавчого збору є подвійним зарахуванням на рахунки органів державної виконавчої служби грошових коштів, що суперечить вимогам закону, адже, нормами чинного законодавства не передбачено стягнення виконавчого збору з солідарних боржників пропорційно або у кожному виконавчому провадженні окремо, а навпаки визначено, що виконавчий збір стягується у 10-ти відсотковому розмірі від суми, яка підлягає примусовому стягненню.

Тому, оскільки виконавчий збір за виконання вищевказаного рішення суду, вже був сплачений іншим солідарним боржником ОСОБА_2 , наявні правові підстави для повернення ОСОБА_1 сплаченого виконавчого збору в сумі 19 736,53 грн.

В матеріалах справи відсутні докази розгляду відповідачем звернення позивача з приводу повернення сплаченого ним виконавчого збору.

Згідно п. 5, 10, 15 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.

Згідно п.п. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Враховуючи вищевикладене, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, яким відносно виконавчого збору є Міністерство юстиції України, отже в даному випадку обов`язок щодо формування та надання до органу Державної казначейської служби подання про повернення позивачу коштів, помилково зарахованих до бюджету покладається на відповідача.

У зв`язку з чим вимога позивача щодо зобов`язання Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 виконавчого збору підлягає задоволенню.

Одночасно суд наголошує, що в межах даної справи ОСОБА_2 , який являється солідарним боржником по виконавчому провадженню не звертається до суду з вимогою про повернення йому частини сплаченого ним виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, в даному випадку відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів на спростування доводів викладених в позовній заяві позивача, а відтак не виконано свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень.

Крім того, відповідачем в супереч вимогам процесуального законодавства не надано на вимогу суду завірених копій матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенню позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 536,80 грн. згідно з платіжними дорученнями № 21471488 від 02 липня 2019 року та № 21471510 від 02 липня 2019 року.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору присуджує позивачу 768,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити .

Зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 19 736,53 грн., сплаченого відповідно до квитанції №0.0.1376236477.1 від 10.06.2019 за такими реквізитами: номер картки НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок отримувача 29244825509100.

Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34903037, адреса: 02132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 86.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 05.08.2019

Суддя Я.В. Горобцова