Рішення № 83545293, 31.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року № 320/1446/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ТОВ «Текссол-С» до Київської митниці ДФС, головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Текссол-С» з позовом, в якому просить:

– визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019;

– визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали в прийнятті рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 до закінчення строку, визначеного ч. 3 ст. 53 МК України, для надання ТОВ «Текссол-С» додаткових документів у відповідь на запит Київської митниці ДФС від 21.01.2019 щодо митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019;

– визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018;

– визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018;

– визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №2 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.

Позивач також вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 мали місце протиправні дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС ОСОБА_1 , які полягали в прийнятті рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 до закінчення строку, визначеного частиною третьою статті 53 МК України, для надання позивачу додаткових документів у відповідь на запит Київської митниці ДФС від 21.01.2019 щодо митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019.

На думку позивача, головний державний інспектор Київської митниці ДФС ОСОБА_1 вчинила протиправні дії та протиправно відмовила позивачу в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, щодо подібних (аналогічних) товарів, щодо подібних (аналогічних) товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача Київської митниці ДФС надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні всі відомості, що підтверджували б числові значення складових митної вартості.

Посадовою особою митниці було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, однак надані додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей.

Представник відповідача також зазначив, що позивачем не надано на вимогу митниці копії митної декларації країни відправлення, експертного висновку, виписки з бухгалтерської документації, платіжних/бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Позивачем не підтверджено транспортно-експедиційне обслуговування та факт того, що товар є стоковим, а відтак дії посадових осіб митного органу є правомірними, так як основні та додаткові документи, подані декларантом, не містили об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені, як наслідок, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 є законним та не порушує права позивача.

Головним державним інспектором Київської митниці ДФС Поляковою Іриною Михайлівною відзиву на позовну заяву до суду не надано.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі статей 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, ТОВ «Текссол-С» зареєстровано як юридична особа 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан (далі – продавець) та ТОВ «Текссол-С» 12.10.2012 укладено контракт №1012/12 (далі – контракт), відповідно до якого продавець, зокрема продає позивачу тканини власного виробництва.

Продавець та позивач 11.10.2016 уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

Продавець та позивач 29.12.2017 уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою, зокрема, продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

Продавець та позивач 05.10.2018 уклали додаткову угоду №354 до контракту (далі – додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва продавця (надалі – товар):

а) тканину вибивну полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 10 913,11 кг, 42 965 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі – товар №1);

б) тканину відбілену полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 971,55 кг, 3 825 погонних метрів, за ціною 3,45 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі – товар №2).

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується морським контейнером на умовах FOB м. Карачі, Пакистан (Incoterms 2000).

Загальна вартість товару за інвойсом №HT/1637/2018, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 41 002,08 долари США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

Продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди 06.10.2018 виставив позивачу до сплати інвойс №HT/1637/2018 (далі – інвойс) на загальну суму 41 002,08 долари США.

Позивач 21.01.2019 подав до Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718, у графах 31 якої зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 загальна вартість товару складає 41 002,08 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Карачі, Пакистан.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 24 137,45 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем тимчасової митної декларації щодо товару 22.12.2018 – 1 148 985,81 грн. (41 002,08 долари США х 27,433934 + 24 137,45 грн.).

Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 подано, зокрема, такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 06.10.2018 (0271); рахунок-фактура №НТ/1637/2018 від 06.10.2018 (0380); коносамент №MEDUPK053304 від 18.10.2018 (0705); автотранспортна накладна №А0965791 від 21.12.2018 (0730); сертифікат про походження товару №РТЕА/СО/19-02915 від 29.10.2018 (0861); сертифікат про походження товару форми A №TDAP (F) GSP1176062/001447 від 31.10.2018 (0865); акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу б/н від 19.12.2018 (1701); документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1812021 від 21.12.2018; прайс-лист продавця (3014); додаткова угода (4103); додаткова угода №1012/12/10 від 29.12.2017 (4103); контракт (4104); договір (контракт) про перевезення №120416-Д від 12.04.2016 (4301).

Після подання вказаної митної декларації 21.01.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі угоду на перевезення тощо; 2) за наявності – інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) копії митної декларації країни відправлення; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідач 31.01.2019 об 11 год. 54 хв., до закінчення десятиденного строку з дня направлення запиту позивачу, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/1100683/2, так як документи, надані позивачем, не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто, надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а додатково надані документи не усунули виявлених розбіжностей, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.

Відповідач зазначив, що позивачем не надано копію митної декларації країни відправлення, експертного висновку, виписки з бухгалтерської документації, платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 також зазначив, що у сертифікаті походження не вказано, що товар є стоковим.

За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів;

методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ – резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація №UА500040/2018/13742 від 26.12.2018, №UА500040/2018/10112 від 05.10.2018 (рівень митної вартості згідно з джерелом інформації складає 3,76 долари США за кг).

Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019.

При прийнятті відмови головним державним інспектором Київської митниці ДФС Поляковою Іриною Михайлівною була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00024 від 31.01.2019.

Позивачем 31.01.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №3101/19-01 від 31.01.2019, який позивач надіслав відповідачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями 31.01.2019 о 12 год. 28 хв. та який не був прийнятий відповідачем до бази у зв`язку з відсутністю в роботі додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019.

Позивачем 31.01.2019 засобами поштового зв`язку повторно надіслано Київській митниці ДФС додаткові документи разом із супровідним листом №3101/19-01 від 31.01.2019 (далі – лист), який відповідач отримав 04.02.2019.

Так, позивач надав відповідачу разом із листом наступні документи:

1) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі угоду на перевезення тощо –фотокопію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00003895 від 21.12.2018, складеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.»;

2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та щодо виписки з бухгалтерської документації – первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018; інвойсу №HT/1623/2018 від 30.08.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000147 від 21.11.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018; інвойсу №DE/INV/4440/18 від 04.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000151 від 26.11.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018; інвойсу №ZWT/786/1761/2018 від 22.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000161 від 13.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000504 від 03.12.2018, складеної між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Швейна фабрика «Ніна»; податкової накладної №504 від 03.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000509 від 06.12.2018, складеної між позивачем та Приватним підприємством «Аллен-Бізнес»; податкової накладної №509 від 06.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000529 від 18.12.2018, складеної між позивачем та Приватним підприємством «Текстиль-Контакт-Львів»; податкової накладної №529 від 18.12.2018, складеної позивачем;

3) щодо копії митної декларації країни відправлення – позивач звернув увагу Київської митниці ДФС, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який не надавав такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини – позивач звернув увагу Київської митниці ДФС, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача;

5) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару –фотокопію листа продавця №19OUTUA-33 від 30.01.2019 та його переклад з англійської на українську мову.

Позивач звернув увагу Київської митниці ДФС, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додаткової угоди, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/401686 від 01.02.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 15 381,99 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою цієї статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Положення частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України дають підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено контракт, додаткову угоду, в пункті 3.1 якої є посилання на інвойс, та сам інвойс №НТ/1637/2018 від 06.10.2018, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Карачі, Пакистан, а сама вартість товару в розмірі 41 002,08 долари США з урахуванням розміру фрахту, сплаченого позивачем за перевезення товару в контейнері №GLDU5667492 з м. Карачі, Пакистан до митної території України (24 137,45 грн.), відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 в розмірі 1 148 985,81 грн.

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Не знайшли свого відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Відповідно до додаткової угоди та інвойсу №НТ/1637/2018 від 06.10.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до контракту та додаткової угоди. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Приналежність товару до стокового також підтверджена листом продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару, а також актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу б/н від 19.12.2018 та актом Київської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125110/2018/425325 від 22.12.2018, якими митними органами підтверджено опис товару, зазначеного позивачем у графах 31 відповідних митних декларацій.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення, експертного висновку, виписки з бухгалтерської документації, платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Як встановлено судом, позивач листом №3101/19-01 від 31.01.2019 повідомив відповідача про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Відтак, відповідач зробив вищезазначені висновки без урахування обставин справи та наведених пояснень позивача.

Суд звертає увагу, що позивач листом №3101/19-01 від 31.01.2019 у якості виписки з бухгалтерської документації та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надав відповідачу первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018; інвойсу №HT/1623/2018 від 30.08.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000147 від 21.11.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018; інвойсу №DE/INV/4440/18 від 04.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000151 від 26.11.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018; інвойсу №ZWT/786/1761/2018 від 22.10.2018, виставленого продавцем; прибуткової накладної №ТЕК-000161 від 13.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000504 від 03.12.2018, складеної між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Швейна фабрика «Ніна»; податкової накладної №504 від 03.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000509 від 06.12.2018, складеної між позивачем та приватним підприємством «Аллен-Бізнес»; податкової накладної №509 від 06.12.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000529 від 18.12.2018, складеної між позивачем та Приватним підприємством «Текстиль-Контакт-Львів»; податкової накладної №529 від 18.12.2018, складеної позивачем.

При цьому судом встановлено, що згідно з виписки з бухгалтерської документації позивача визнана раніше відповідачем митна вартість товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018, який є ідентичним до спірного товару №1, склала на умовах FOB м. Карачі, Пакистан з урахуванням сплаченого позивачем фрахту за перевезення такого товару з м. Карачі, Пакистан до митної території України, 3,52 долари США за 1 (один) кг (1 221 630,71 грн. / 27,763875 / 12 500,1 кг).

Визнана раніше відповідачем митна вартість товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018, які є подібними (аналогічними) до спірного товару №1, склала на умовах CFR м. Одеса, Україна 3,50 долари США за 1 (один) кг.

Визнана раніше відповідачем митна вартість товару №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018, який є подібним (аналогічним) до спірного товару №2, склала на умовах CFR м. Одеса, Україна 3,50 долари США за 1 (один) кг.

Отже, ціна товарів, які ввозились на митну територію України за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018, за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 є ідентичною або є майже ідентичною ціні товарів, за якими відповідач виніс спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019.

Судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 без урахування наданих позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією IM40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 у відповідь на запит (повідомлення) відповідача від 21.01.2019.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатковою угодою, інвойсом №НТ/1637/2018 від 06.10.2018, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00003895 від 21.12.2018, складеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.», листом продавця, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/1100683/2 від 31.01.2019.

Судом досліджено правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі - Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі 33 також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять та суду не надано.

Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Разом з цим суд зазначає, що Київська митниця ДФС у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом також встановлено, що одним із джерел інформації для коригування митної вартості товарів позивача, як це зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019, була митна декларація №UА500040/2018/13742 від 26.12.2018, проте відповідачем не надано суду такої митної декларації. Натомість Київська митниця ДФС надала суду в якості доказу на підтвердження законності прийнятого нею рішення митну декларацію №UА500040/2018/13737 від 26.12.2018, яка не зазначена як джерело інформації в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

При наданні правової оцінки протиправним діям головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали в прийнятті рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 до закінчення строку, визначеного частиною третьою статті 53 МК України, для надання позивачем додаткових документів у відповідь на запит Київської митниці ДФС від 21.01.2019 щодо митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019, судом враховано, що відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Отже, строк митного оформлення митної декларації припиняється на строк, протягом якого декларант має право на подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.

На час припинення строку митного оформлення митної декларації орган доходів і зборів не має права здійснювати коригування митної вартості товарів та, за необхідності, приймати рішення про відмову у митному оформленні у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що 21.01.2019 о 13 год. 52 хв. відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019.

Строк митного оформлення митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 припинився на строк, протягом якого позивач мав право на подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, тобто до 31.01.2019 включно.

На час припинення строку митного оформлення митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 митний орган не мав права здійснювати коригування митної вартості товарів та, за необхідності, приймати рішення про відмову у митному оформленні у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів.

Як слідує з матеріалів справи, 31.01.2019 об 11 год. 54 хв. головний державний інспектор Київської митниці ДФС ОСОБА_1 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 до закінчення законодавчо встановленого терміну (до 31.01.2019 включно), не отримавши додаткові документи від позивача або письмової відмови позивача в наданні додаткових документів протягом 10 календарних днів із дня направлення відповідного запиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як головним державним інспектором Київської митниці ДФС Поляковою Іриною Михайлівною були допущені протиправні дії, які полягали в прийнятті рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 до закінчення строку, визначеного частиною третьою статті 53 МК України, для надання позивачем додаткових документів у відповідь на запит Київської митниці ДФС від 21.01.2019 щодо митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019.

Судом встановлено, що головний державний інспектор Київської митниці ДФС ОСОБА_1 відмовила позивачу в застосуванні до товару №1 та товару №2 другорядних методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та щодо подібних (аналогічних) товарів через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар. При цьому позивачем, як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, адже, як вбачається з матеріалів справи, саме Київська митниця ДФС здійснювала митне оформлення митних декларацій ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018, ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018, про які позивач зазначив відповідачу в листі позивача у відповідь на запит Київської митниці ДФС, тобто такі митні декларації були в наявності Київської митниці ДФС на момент прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019.

Суд зазначає, що відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5– 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що товар №1 згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, 52% поліефір та 48% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 115±5 г/м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.

Ідентичний товар №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018 має наступні характеристики: тканина вибивна, 52% поліефір та 48% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 115±5 г/м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець

Подібний (аналогічний) товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 має наступні характеристики: тканина вибивна, 60% поліефір та 40% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 111-118±1 г/м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець, а подібний (аналогічний) товар №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018 – тканина вибивна, 52% поліефір та 48% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 121±7 г/м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.

Судом встановлено, що товар №2 згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 має наступні характеристики: тканина відбілена, 52% поліефір та 48% бавовна, завширшки 220 см, щільність тканини 115±7 г/м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.

Подібний (аналогічний) товар №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018 має наступні характеристики: тканина вибивна, 52% поліефір та 48% бавовна, завширшки 220 см; щільність тканини 120±7 г/м2, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан, виробник: продавець.

Судом також встановлено, що спірний товар №1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018 є ідентичними товарами в розумінні частин другої та третьої статті 59 МК України; спірний товар №1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України (відмінність полягає у різній щільності тканини та частках поліефіру в структурі тканини); спірний товар №2 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 та товар №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України (відмінність полягає у різній щільності тканини).

Зазначене спростовує твердження головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, викладене в рішенні Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019, про відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про вчинення протиправних дій головним державним інспектором Київської митниці ДФС Поляковою Іриною Михайлівною щодо безпідставної відмови в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018 та щодо безпідставної відмови в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018, а також щодо безпідставної відмови в застосуванні до товару №2 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 72, частиною третьою статті 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9 605,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2019 №5660.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі 9 605,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019.

Визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали в прийнятті рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110683/2 від 31.01.2019 до закінчення строку, визначеного частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, для надання ТОВ «Текссол-С» додаткових документів у відповідь на запит Київської митниці ДФС від 21.01.2019 щодо митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019.

Визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/422831 від 21.11.2018.

Визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424382 від 11.12.2018 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018.

Визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №2 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400718 від 21.01.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/424536 від 13.12.2018.

Стягнути на користь ТОВ «Текссол-С» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39470947) судові витрати у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять три) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.