Рішення № 83543168, 24.07.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2507/18

Провадження № 2/210/249/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" липня 2019 р. Держинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді: Літвіненко Н.А.

при секретарі: Таранущенко В.С.

з участю предст. позивача Павленко ОСОБА_1

з участю предст. відповідача ОСОБА_2 Н ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Криворіжгаз» про стягнення моральної шкоди,

суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Криворіжгаз» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона разом з сім`єю проживає в буд. АДРЕСА_1 13.09.2017 року о 15 год. до неї в будинок прийшли працівники ПАТ «Криворіжгаз» та припинили постачання газу до її будинку. Приблизно о 17 год. Її сестра повідомила, що почула в будинку запах газу. Будучи необізнаною як саме перевірити чи дійсно відбувається витік газу, позивач запалила запальничку, у зв`язку з чим відбувся вибух, що призвело до збитків. Вона викликала газову службу, а потім приїхала аварійна служба та змінила пломбу на газовому крані.

У зв`язку з витоку газу та вибухом вона та її сім`я зазнали моральної шкоди, працівниками відповідача було допущено ризик для життя та здоров`я її та її сім`ї, що призвело до душевних переживань та хвилювань, які відобразилися на нормальній життєдіяльності позивача. Просить стягнути на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 50 000 грн.

Відповідач в своїх запереченнях вказав, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, вважаю необґрунтованими і безпідставними та відповідно такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом газорозподільчих систем, затвердженим постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року (далі – Кодекс ГРМ), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року (далі – Правила), а також Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 року № 285 (далі – ПБСГ).

Відповідно п. 17 Правил, постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ. Для цього постачальником має бути укладений з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам. При необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ постачальник надсилає Оператору ГРМ відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення), копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно припинити розподіл природного газу на об`єкт споживача.

Відповідно п. 1. гл. 7 Розділу 6 Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

06.09.2017 року на адресу ПАТ «Криворіжгаз» надійшло доручення на припинення газопостачання побутовим споживачам (населенню) від ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», відповідно до якого відповідачу необхідно здійснити припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із заборгованістю за спожитий природний газ в розмірі 2027,95 грн.

Таким чином, 13.09.2017 року, представниками ПАТ «Криворіжгаз» в присутності позивача було здійснено відключення від системи газопостачання, шляхом перекриття ввідних кранів на газовій плиті та газовій колонці. З приводу вищезазначеного складено акт на відключення, в якому зазначено, що газ на газове обладнання не надходить. Позивач підписала акт про відключення без зауважень та застережень.

Відповідно п. 3.2. розділу ІІІ ПБСГ, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання системи газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 3.3. розділу ІІІ ПБСГ, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.

Отже, 13.09.2017 року представники ПАТ «Криворіжгаз» здійснили припинення газопостачання за адресою позивача у відповідності до вимог чинного законодавства.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що «приблизно о 17:00 13.09.2018 року її сестра почула запах газу та запалила запальничку, в зв`язку з чим відбувся вибух». Проте, до позовної заяви не додано жодного доказу в підтвердження зазначених у позовній заяв фактів.

Так, дійсно 13.09.2017 року аварійною службою ПАТ «Криворіжгаз» було переопломбовано ввідний кран на газову плиту, у зв`язку з витоком газу, але жодної інформації про вибух та спричинення матеріальних збитків в акті на встановлення охоронної пломби не зазначено.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що доказами, які знаходяться в матеріалах справи, не доведено протиправність дій ПАТ «Криворіжгаз», що спричинило завдання позивачу моральної шкоди, позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «Криворіжгаз», Позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз». В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року (далі – Кодекс), зазначено, що оператор газорозподільної системи (далі – Оператор ГРМ) – це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі (далі – ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498.

Пунктом 2 гл. 1 Розділу 6 Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі (далі – ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498.

Згідно п. 4 гл. 3 Розділу 6 Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. В п. 7 гл. 3 Розділу 6 Кодексу ГРМ зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . До 13.09.2017 року за зазначеною адресою здійснювався розподіл природного газу, що підтверджує факт приєднатися Позивача до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. За яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві відповідні докази відсутні.

Згідно п. 2 Постанови спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Посилання Позивача на ст. 1167 ЦК України є безпідставним та необґрунтованим, так як зазначена норма не регулює спірні правовідносини, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини. На правовідносини, які виникли з договорів та стосуються захисту прав споживача ця норма матеріального права не поширюється.

П. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Відповідно пп. 31 п.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року, природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі-природний газ) – суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартами і є товарною продукцією.

Будь-яких доказів того, що природний газ, який постачався за адресою: АДРЕСА_1 , мав наявні недоліки або дефекти до позовної заяви не додано.

Отже, враховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в договірних правовідносинах, що виникли між сторонами на підставі договору розподілу природного газу, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 суду підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та суду пояснили, що не знали того, ще неможна запалювати сірники, запальнички при запаху газу, пояснили, що дуже морально страждали, так як перелякалися та переживали за життя та здоров`я своє та своїх дітей.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суду пояснили, що вони як працівники «Криворіжгазу» приїжджали до будинку АДРЕСА_1 .. Ветеранів праці, пломбували газові прибори, слідів пожежі не бачили.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 .

06.09.2017 року на адресу ПАТ «Криворіжгаз» надійшло доручення на припинення газопостачання побутовим споживачам (населенню) від ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», відповідно до якого відповідачу необхідно здійснити припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із заборгованістю за спожитий природний газ в розмірі 2027,95 грн.

Таким чином, 13.09.2017 року, представниками ПАТ «Криворіжгаз» в присутності позивача було здійснено відключення від системи газопостачання, шляхом перекриття ввідних кранів на газовій плиті та газовій колонці. З приводу вищезазначеного складено акт на відключення, в якому зазначено, що газ на газове обладнання не надходить. Позивач підписала акт про відключення без зауважень та застережень.

Відповідно п. 3.2. розділу ІІІ ПБСГ, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання системи газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 3.3. розділу ІІІ ПБСГ, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.

Отже, 13.09.2017 року представники ПАТ «Криворіжгаз» здійснили припинення газопостачання за адресою позивача у відповідності до вимог чинного законодавства.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що «приблизно о 17:00 13.09.2018 року її сестра почула запах газу та запалила запальничку, в зв`язку з чим відбувся вибух». Проте, до позовної заяви не додано жодного доказу в підтвердження зазначених у позовній заяв фактів.

Так, дійсно 13.09.2017 року аварійною службою ПАТ «Криворіжгаз» було переопломбовано ввідний кран на газову плиту, у зв`язку з витоком газу, але жодної інформації про вибух та спричинення матеріальних збитків в акті на встановлення охоронної пломби не зазначено.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, доказами, які знаходяться в матеріалах справи, не доведено протиправність дій ПАТ «Криворіжгаз», що спричинило завдання позивачу моральної шкоди.

Відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . До 13.09.2017 року за зазначеною адресою здійснювався розподіл природного газу, що підтверджує факт приєднатися Позивача до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіючава та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. За яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві відповідні докази відсутні.

Згідно п. 2 Постанови спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

П. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Відповідно пп. 31 п.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року, природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі-природний газ) – суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартами і є товарною продукцією.

Будь-яких доказів того, що природний газ, який постачався за адресою: АДРЕСА_1 , мав наявні недоліки або дефекти до позовної заяви не додано.

Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним в позові позивачу ОСОБА_4 до ПАТ «Криворіжгаз» про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн. – відмовити.

Керуючись ст. 1,4,22 ЗУ «Про захист прав споживачів», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, ст. 4, 9, 13, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_8 до ПАТ «Криворіжгаз» про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення.

Повний текс рішення складено 02.08.2019 року.

Суддя: Н. А. Літвіненко