ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2010 р. Справа № 59/39-10
вх. № 885/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судовогозасідання
за участю представників сторін:
позивача - Михайлицька А.Ю., за довіреністю б/н від 09.03.2010р.;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурс", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 10175,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Енергоресурс", звернувся догосподарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якій просить з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.4765) стягнути з відповідача 6987,19 грн. заборгованості за договором суборенди № 71-Ар від 07.08.2007р., з яких 6127,20 грн. - сума осовного боргу, 279,20 грн. - сума інфляційних, 83,66 грн. - три відсотки річних, 497,13 грн. - пеня. Такаж просить стягнути 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000,00 грн. витрат за юридичні послуги.
Крім того, 05 березня 2010р. через канцелярію суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх.4767) шляхом накладення арешту на автомобільний транспорт, що належить відповідачу і знаходиться у його власності та супровідним листом (вх.4766) витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги, але в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх. 4385), в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат за юридичні послуги, пов"язані з відновленням порушеного права.
У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Довіреністю, наданій представнику позивача (довіреність б/н від 09.03.2010р.), підтверджуються його повноваження відмовитися частково або повністю від позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача про відмову від 3000,00 грн. витрат за юридичні послуги, пов"язані з відновленням порушеного права, до розгляду судом.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, яка підтверджується витягом з ЄДРПОУ щодо відповідача та п. 10 договору суборенди № 71-Ар, підписаного між позивачем та відповідачем 07.08.2007р.
Ухвала про порушення провадження у справі від 10.02.2010р., направлена на адресу відповідача, повернулась до господарського суду з відміткою пошти "в зв"язку з закінченням терміну зберігання".
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
07 серпня 2007 року між Акціонерним товариством "Енергоресурс" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір суборенди № 71-Ар, відповідно до пункту 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення офісного призначення в будівлі лабораторно - побутового корпусу, за літ. Б-5, загальною площею 18 кв.м., розашоване за адресою: м. Харків, пр. 50 років СРСР, 149.
У відповідності до п. 7.1. договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.06.2010р.
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання передачі, підписаним сторонами 11.01.2010р.
У відповідності до п.3.1. договору оренди орендна плата складає 40 грн. за 1 кв.м. в тому числі ПДВ 20%. Щомісячний розмір орендної плати з урахуванням ПДВ складає 720,00 грн.
Згідно п. 3.3. договору відповідач прийняв прийняв на себе зобов"язання щомісяця, не пізніше 5 числа місяця, за який проводиться оплата, сплачувати орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця.
Згідно п. 3.1.2. відповідач зобов"язаний сплачувати експлуатаційні витрати, які складають 2 грн. 55 коп. за 1 кв.м. орендованої площі.
Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме, починючи з травня 2009 року відповідач не сплачує орендну плату та експлуатаційні витрати, в зв"язку з чим у нього залишається несплаченою заборгованість перед позивачем в сумі 6127,20 грн.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 6127,20 грн. основного боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Пунктом 6.3. договору суборенди № 71-Ар від 07.08.2007р. за несплату відповідачем платежів у строк, встановлений договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.
За уточненим розрахунком позивача, відповідач повинен сплатити пеню за прострочення грошового зобов`язання по сплаті за орендну плату в сумі 497,13 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно, що дає підстави суду дійти висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 497,13 грн.
Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 83,66 грн. відповідають діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 279,20 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.
Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги, пов"язані з відновленням порушеного права у відповідності до договору № 12 від 01.12.2009р., однак позивач в судовому засіданні відмовився від заявлених позовних вимог в цій частині.
У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За таких обставин, у відповідності до п. 4 ст. 80 ГПК України у суду є підстави для припинення провадження по справі в частині стягнення 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги, в зв"язку з відмовою позивача.
Вирішуючи клопотання позивача про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Розяснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В даному разі до клопотання про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо наявних в нього коштів або відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Натомість факт здійснення часткової оплати орендних платежів та зменьшення позовних вимог позивачем свідчить про відсутність намірів штучно ухилятись від виконання зобовязань та чинити перешкоди виконанню рішенню суду.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 759 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 8285 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 32237716, п/р 26005382750011 в публічному АТ "АКБ" Базис", м. Харків, МФО 351760) 6127,20 грн. осовного боргу, 279,20 грн. суми інфляційних, 83,66 грн. трьох відсотків річних, 497,13 грн. пені; 70,04 грн. державного мита та 162,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги провадження по справі припинити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 15.03.2010р.
Справа №59/39-10
Судове рішення № 8353669, Господарський суд Харківської області було прийнято 10.03.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 59/39-10. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: