Рішення № 8353098, 18.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.10                                                                                 Справа № 6/52

За позовом

Відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 17 826 грн. 10 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Деркач В.А., дов. № 24-5-02 від 31.12.09;

від відповідача - Угнівенко О.В., дов. № 14-174д від 23.09.09;

Обставини справи: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 17508 грн. 58 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 317 грн. 52 коп. В той же час, відповідачем подано зустрічний позов, за яким останній просить суд стягнути з позивача за первісним позовом штрафні санкції у розмірі 8005 грн. 68 коп.

Відповідач за відзивами на позовну заяву від 26.02.2010 і від 09.03.10 проти позову заперечує з підстав, наведених у вказаних документах, та, зокрема зазначає, що позивач не звертався нього з вимогою про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 7.8 Договору № 359/3-08/511082499 від 24.10.2008 року, при вирішенні спірних питань застосування досудового врегулювання спору в претензійному порядку є обов’язковим для сторін, позивачем не було дотримано вказаного порядку та не було направлено саме претензії.

Позивач надав до суду заперечення на відзив від 17.03.10, за якими з доводами відповідача не погодився.

В той же час, позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за якою позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 17508 грн. 58 коп. і 3% річних у розмірі 317 грн. 52 коп.

Оскільки ст. 22 ГПК України не передбачено уточнення позовних вимог, заява позивача приймається судом до розгляду як заява про зміну предмету позову, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати саме вказані у заяві від 17.03.10 вимоги.

Представник відповідача заявою про уточнення позовних вимог був ознайомлений та підтримав свої заперечення вказані за відзивами.

Розглянувши матеріали справи, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених за первісним позовом позивач посилається на наступне.

24.10.2008 між ДП «Свердловантрацит»(«Постачальник», відповідач у справі) і ВАТ “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” («Покупець», позивач у справі) був укладений договір поставки №359/3-08/511082499, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати (поставити) у власність позивача вугільну продукцію (вугілля), а останній - прийняти та оплатити її на умовах договору.

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що розрахунки за вугілля здійснюються позивачем на умовах 100% передплати вартості вугілля відповідно до рахунку-фактури.

На виконання умов договору позивач за платіжними дорученнями від 24.10.2008 №№15822, 15821 здійснив 100% передплату вартості 210 т вугілля відповідно до рахунків №143, №144 від 24.10.2008 року у сумі 186 114,96 грн.

27.10.2008 і 28.10.2008 відповідач за залізничними накладними №51345232, №41345421 у вагонах №№67862441, 66963141, 67887141 відвантажив позивачу вугілля у кількості 207 тон. вартістю 169 534,87 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, різниця між попередньо виставленими та рахунками, виставленими після фактичної поставки вугілля, склала 16580,09 грн.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що якщо після отримання від позивача грошових коштів відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки, то повинен повернути позивачу отримані від нього у якості передплати кошти протягом 10-ти банківських днів з дати отримання письмової вимоги позивача на повернення передплати.

03.06.2009          позивач направив на адресу відповідача вимогу №24-10-46 на повернення передплати у розмірі 16580,09 грн. Проте відповідач, в добровільному порядку вказані кошти не повернув, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, зазначених у відзивах та наведених вище.

Разом з цим, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 8005 грн. 68 коп.

В обґрунтування зустрічного позову, відповідач посилається на таке.

Відповідно до умов договору постачання № 359/3-08/511082499 відповідач за зустрічним позовом зобов'язався оплатити, а позивач за зустрічним позовом зобов'язався здійснити постачання на умовах РСА станція відправлення, вугільну продукцію марки АС в кількості 3000 т на загальну суму 1 800 000, 00 грн. Мінімальна норма відвантаження —один вагон (п.3.3. Договору).

Відповідач сплатив суму 186 114,96 грн. та позивач виконав своє зобов'язання за договором, передавши 27.10.2008 року перевізнику на станції Довжанська Донецькій залізниці 207 т антрациту "АС" на суму 160 113,67 грн. (в межах передплати) у вагонах №№ 66963141, 67862441, 67887141 (накладна № 51345421), про що зазначено у відбитку штампа залізничної станції відправлення Довжанської (розділ 7 накладної № 51345421).

Пунктом 3.6. договору встановлено обов'язок відповідача підписати разом з позивачем акти приймання-передавання вугілля.

Пунктом 3.6.1. відповідач взяв на себе обов'язок повернути акти приймання-передавання вугілля протягом 3 діб з моменту їх отримання від позивача. Пунктом 3.7. договору сторони узгодили, що відомості, вказані в перевізних документах, є підставою для складення відповідних актів.

На виконання вищезазначених умов договору позивачем в жовтні 2008 року та вдруге в грудні 2008 року на адресу Відповідача було надіслано рекомендованими листами акти приймання-передавання вугільної продукції у вагонах №№ 66963141, 67862441, 67887141 (накладна № 51345421). Порушивши умови договору відповідач дані акти на адресу позивачу не повернув.

09.12.2008 року на адресу Відповідача був надісланий лист № 9-1403 та 08.01.2009 лист № 9-17 з проханням повернути акти приймання-передавання, які залишені без відповіді.

Пунктом 7.6. Договору передбачена відповідальність Покупця за неповернення актів приймання-передавання вугілля - штраф у розмірі 5 % від вартості вугілля вказаного в акті приймання-передавання, що становить суму 8005,68 грн. виходячи з розрахунку: 160 113,67 грн. х 5 % = 8 005,68 грн., де 160 113,67 грн. —вартість отриманого відповідачем вугілля (рахунок-фактура № 1743 від 28.10.2008 року).

На адресу Відповідача була надіслана претензія № 1/09 (отримана відповідачем 12.02.2009 року) з вимогою сплатити штрафні санкції та повернути акти приймання передавання, яка відповідачем залишена без розгляду.

Представником позивача подані заперечення на зустрічний позов, за якими, зокрема, зазначено, що акти приймання не були підписані у зв’язку з тим, що зазначені в них відомості не відповідали фактичним обставин правовідносин, що склалися між сторонами по зазначеному договору. Окрім цього, відповідач пропущений встановлений законом річний строк щодо застосування штрафних санкцій, оскільки акти повинні бути підписані ще у листопаді 2008 року.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд, прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі підписано договір поставки від 24.10.2008 №359/3-08/511082499 та додаткову угоду до нього №1 від 24.120.08, за умовами яких ДП «Свердловантрацит»- «Постачальник» зобов’язався поставити та передати у власність “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” –«Покупцю»вугільну продукцію, а останній зобов’язався прийняти та оплатити її на умовах 100% передплати відповідно до п.6.3 договору та п. 5 додаткової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, «Постачальник»виставив відповідачу рахунки на здійснення попередньої оплати №№ 143,144 від 24.10.08 на загальну суму 186114 грн. 96 коп. В той же час, «Покупець»за платіжними дорученнями №№ 15821, 15822 від 24.10.08 перерахував «Постачальнику»попередню оплату в сумі 186114 грн. 96 коп. і вказаний факт підтверджений як матеріалами справи, так і відповідачем, в тому числі і за текстом зустрічної позовної заяви.

Матеріалами справи, в тому числі: накладною № 51345421 від 27.10.08, накладною № 51345232 від 28.10.08, та іншими документами підтверджено, що «Постачальник»на виконання умов договору, в залізничних вагонах №№ 66963141, 67862441, 67887141 поставив «Покупцю»вугілля у кількості 207 тон.

Разом з цим, «Постачальником» були виставлені рахунки №№ 1743, 1743а від 28.10.08 щодо вартості 207 тон поставленого вугілля на суму 169534 грн. 87 коп.

В той же час, як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами, більше вугілля «Постачальником»на адресу «Покупця»не здійснювалося.

Тобто, різниця між перерахованими коштами та фактичною вартістю поставленого вугілля складає 16580 грн. 09 коп.

Відповідно до п. 7.9 договору, якщо після отримання від «Покупця»грошових коштів «Постачальник»не виконав прийняті на себе зобов’язана, то останній повинен повернути «Покупцю»отримані від нього у якості передплати кошти протягом 10 банківських днів з дати отримання «Постачальником»письмової вимоги на повернення грошових коштів.

Оскільки «Постачальником»було поставлено вугілля менш, ніж оплачено «Покупцем»останній звернувся до нього з письмовою вимогою від 02.06.09 № 24-1046 на повернення передплати у сумі 16580 грн. 09 коп.

ДП «Свердловантрацит» не спростував факт отримання вказаної вимоги.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Приймаючи до уваги наведені вище обставини справи та виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду у останнього виникло право вимоги суми попередньої оплати у розмірі 16580 грн. 09 коп.

Відповідач доказів повернення вказаної суми не надав та доводи позивача в цій частині не спростував, у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення суми передплати у розмірі 16580 грн. 09 коп. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача за період з 24.06.09 по 11.02.10 інфляційних у сумі 928 грн. 49 коп. і 3% річних у сумі 317 грн. 52 коп. слід зазначити наступне. Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ним не повернуто позивачу попередню оплату у сумі 16580 грн. 09 коп.

          Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно с. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що у відповідача виникло грошове зобов’язання щодо повернення позивачу суми передплати.

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Тобто, нарахування з боку позивача інфляційних та 3% річних є обґрунтованим та позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Приймаючи до уваги викладене, слід вказати на те, що доводи відповідача за відзивами щодо недотримання позивачем умов договору про досудове врегулювання спірних відносин є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до норм діючого законодавства досудове врегулювання не є обов’язковим. Разом з цим, позивачем була направлена відповідачу відповідна вимога, в якій були викладені всі обставини спору, суми та строки сплати. З огляду на зазначене, доводи відповідача слід відхилити як такі, що суперечать матеріалам справи.

За таких обставин, первісний позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Пунктом 3.6. договору №359/3-08/511082499 сторони визначили, що «Постачальник»та «Покупець»зобов’язуються спільно підписувати акти приймання-передачі вугілля.

Пунктом 3.6.1. договору зазначено, що «Покупець»зобов’язується надати на адресу «Постачальника»підписані зі свого боку акти приймання-передачі вугілля протягом 3-х діб з моменту їх отримання їх від ДП «Свердловантрацит».

Пунктом 3.7. договору сторони узгодили що відомості, вказані в перевізних документах, є підставою для складення відповідних актів.

Як свідчать матеріали справи, «Постачальник» у жовтні 2008 року направив «Покупцю», а останній отримав акт приймання передачі вугільної продукції кількістю 207 тон вартістю 160113 грн. 67 коп. Представником «Покупця»підтверджено факт отримання вказаного акту у листопаді 2008 року, але вказаний акт останнім підписаний не був.

Пунктом 7.6 договору визначено, що у випадку порушення «Покупцем»п. 3.6.1 договору він сплачує «Постачальнику»штраф у розмірі 5% від вартості вугілля, зазначеної в акті приймання-передачі.

Відповідачем за зустрічним позовом нарахований штраф за невиконання позивачем за первісним позовом п. 3.6.1 у розмірі 8005 грн. 68 коп.

Позивач за первісним позовом проти стягнення вказаного штрафу заперечує та зазначає, що пропущений строк для заявлення такого штрафу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.           А відповідно до ст. 258 ЦК України видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Із наведених вище обставин справи, вбачається, що «Покупець»був зобов’язаний підписати акти приймання передачі вугілля та повернути їх ще у листопаді 2008 року. «Постачальник»в свою чергу знав про порушення своїх прав щодо отримання вказаного вище акту ще у листопаді 2008 року, про що свідчать як факт неодноразового направлення акту, листи від 09.12.08, 08.01.09, претензія від 06.02.09, та пояснення відповідача за відзивами та зустрічним позовом.

В той же час, вимоги щодо стягнення з «Покупця»штрафу були заявлені за зустрічним позовом лише у березні 2010 року, тобто за межами встановленого законом річного строку позовної давності для стягнення штрафу.

Виходячи з наведеного, у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь:

- Відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21, код 05393116, попередню оплату з урахуванням індексу інфляції у сумі 17508 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 317 грн. 52 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 178 грн. 26 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити, судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –22.03.10.

Суддя                                                   Т.А.Василенко