Рішення № 8352963, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/39802.02.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельні рішення”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Укрцентрбуд”, м. Київ

про          стягнення 17503,83 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Шишкін В.В. за дов. б/н від 01.09.2009

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельні рішення” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрцентрбуд” про стягнення 17503,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Укрцентробуд” своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельні рішення” товару в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17503,83 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.12.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року продовжено строк вирішення спору.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 02.02.2010 року не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки невідомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 02.02.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          В судовому засіданні 02.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

          В період з квітня по червень 2008 року за усною домовленістю позивач здійснював поставку відповідачеві товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними накладними: №007121 від 11.04.2008 на суму 263,64 грн., №005239 від 18.04.2008 на суму 457,69 грн., № 005337 від 22.04.2008 на суму 1013,76 грн., №005337 від 22.04.2008 на суму 4321,56 грн., № 005443 від 22.04.2008 на суму 3712,56 грн., № 006361 від 23.05.2008 на суму 2338,14 грн., № 006360 від 23.05.2008 на суму 42.17 грн., № 006364 від 23.05.2008 на суму 110 88 грн., № 006497 від 27.05.2008 на суму 1289,56 грн., № 006851 від 03.06.2008 на суму 1129,44 грн., № 007010 від 06.06.2008 на суму 2853,86 грн., № 006994 від 06.06.2008 на суму 478,83 грн., № 007121 від 19.06.2008 на суму 2331,59 грн., № 007279 від 14.06.2008 на суму 658,58 грн., а всього на суму 21002,26 грн.

Для оплати отриманого товару позивачем було виставлено відповідачеві наступні рахунки –фактури: №004870 від 11.04.2008 на суму 263,64 грн., №005239 від 18.04.2008 на суму 457,69 грн., №005337 від 22.04.2008 на суму 5335,32 грн., №005443 від 22.04.2008 на суму 3712,56 грн., №006361 від 23.05.2008 на суму 2338,14 грн., №006360 від 23.05.2008 на суму 42,17 грн., №006364 від 23.05.2008 на суму 110 88 грн., №006497 від 06.06.2008 на суму 1289,56 грн., №006851 від 03.06.2008 на суму 1129,44 грн., №007010 від 06.06.2008 на суму 2853,86 грн., №006994 від 06.06.2008 на суму 478,83 грн., №007121 від 10.06.2008 на суму 2331,59 грн., №007279 від 14.06.2008 на суму 658,58 грн.

Суму податку на додану вартість за зазначеними операціями віднесено позивачем до складу податкових зобов’язань відповідного періоду про що видано відповідачеві податкові накладні №003272 від 11.04.2008 року, №003552 від 18.04.2008 року, №003636 від 22.04.2008 року, №003730 від 22.04.2008 року, №004424 від 23.05.2008 року, №004423 від 23.05.2008 року, №004389 від 23.05.2008 року, №004911 від 06.06.2008 року, №004768 від 03.06.2008 року, №004920 від 06.06.2008 року, №004913 від 06.06.2008 року, №005365 від 19.06.2008 року, №005223 від 14.06.2008 року.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов”язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши лише 3498,43 грн.

17.09.2008 року позивач направив відповідачу претензію (лист 20/280 від 17.09.2009) з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 17503,83 грн. протягом семи днів з моменту отримання претензії.

Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Станом на день прийняття рішення матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за отриманий від позивача товар і таким чином заборгованість складає 17503,83 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «Будівельні рішення»та ТОВ «Укрцентробуд»цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі ТОВ «Будівельні рішення»певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ “Укрцентробуд” зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами строків та порядку оплати товару, в зв’язку з чим суд вважає за доцільне застосувати до спірних відносин приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з претензією від 17.09.2008 року № 20/280 в якій вимагав погашення існуючої заборгованості, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки не погасив.

Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до висновку щодо підставності позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд вважає за доцільне повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в розмірі 4,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентробуд», м. Київ (03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, ЄДРПОУ 33736424) на товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельні рішення” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська. 7а, код ЄДРПОУ 30219145) заборгованість в розмірі 17503,83 грн. (сімнадцять тисяч п’ятсот три гривні вісімдесят три копійки), а також 175,04 грн. (сто сімдесят п’ять гривень чотири копійки) витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Будівельні рішення” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська. 7а, код ЄДРПОУ 30219145) з державного бюджету 4.96 грн. (чотири гривні дев’яносто шість копійок) надмірно сплаченого державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова