Рішення № 8352950, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/67728.01.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Т. Інвестмент»про стягнення 19496,59 грн. за участю представників позивача –Полоз І.В., довіреність № Д07/2009/07/10-18 від 10.07.2009р., відповідача –Давиденка М.М., довіреність без номера, ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 15889,25 грн. боргу, 1471,99 грн. інфляційної складової боргу, 297,42 грн. 3% річних, 1837,93 грн. пені, а загалом 19496,59 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.12.2009 року.

У судовому засіданні 20.01.2010 року оголошувалась перерва на 28.01.2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «Житловик»(абонент) 04.03.1999 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 210037, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. договору).

За п. 5 додатку № 1 до договору при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, яку згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

П.5 додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно п.2.додатку №4 до договору абонент сплачує вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період до початку розрахункового періоду (місяця)

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором Приватне підприємство «Житловик»не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2008р. по 01.09.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2009 р. складає 15889,25 грн.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем абоненту протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 15889,25 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 15889,25 грн.

10.04.2009 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Т. Інвестмент»(поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії ПП «Житловик»(боржник), які виникли за договором на постачання теплової енергії від 04.03.1999р. № 210037(основний договір) укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 8.1 договору строк дії цього договору збігається зі строком дії основного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії, яка обмежується сумою 15889,25 грн., а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до основного договору.

Згідно п.5.1договору у разі порушення боржником зобов’язання за основним договором поручитель зобов’язується виконати за боржника зобов’язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

15.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача та боржника з вимогами про сплату боргу, які відповідач та боржник залишили без відповіді і задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №210037 від 04.03.1999р та поставив боржнику теплову енергію, а боржник не виконав зобов’язання з оплати поставленої теплової енергії за основним договором, та відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором поруки (п.5.1) й має перед позивачем заборгованість у сумі 15889,25 грн.

Доказів сплати боржником та відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 15889,25 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що боржник прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 1471,99 грн. інфляційної складової боргу, 297,42 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.7 додатку №4 до основного договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії нараховано 1837,93 грн. пені відповідно до наданого розрахунку.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 1000,00 грн. В позові в частині стягнення 837,93 грн. пені судом відмовлено.

Державне мито у сумі 186,59 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,86 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Т. Інвестмент»(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 39, код 35877637) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 15 889 (п’ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 25 коп. основного боргу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені, 1 471(одну тисячу чотириста сімдесят одну) грн. 99 коп. інфляційної складової боргу, 297 (двісті дев’яносто сім) грн. 42 коп. 3% річних, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 59 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна