Рішення № 8352394, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/41117.02.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс груп"

простягнення 167 676,46 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Марковська В.В.

від відповідача:Кабанець І.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс груп" (надалі –ТОВ "Житло-сервіс груп") про стягнення 167 676,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8373209 від 01.11.2006 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті поставленої енергії виконав не в повному обсязі, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 136 660,55 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 26 337,14 грн. та 3% річних у розмірі 4 678,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2010 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 20.01.2010 р.

У судовому засіданні 20.01.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 27.01.2010 р.

27.01.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних відповідач заперечує посилаючись на те, що він не є споживачем теплової енергії, а лише виконує функції виконавця послуг.

У судовому засіданні 27.01.2010 р. оголошено перерву до 17.02.2010 р.

В судове засідання 17.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, підтвердив часткове погашення відповідачем основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2010 р. з’явився, подав докази часткової сплати основного боргу, просив розстрочити виконання рішення. Основний борг визнає, просить не стягувати інфляційну складову боргу та 3% річних.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між АЕК "Київенерго" (постачальник) та ТОВ "Житло-сервіс груп" (споживач) було укладено договір № 8363048 на постачання теплової енергії у гарячій воді , який листом №048-237-1802/4 від 25.02.2008 р. було змінено на №8373209 (надалі –"Договір").

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобов’язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

Договір № 8373209 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.03.2007 р. по 01.11.2009 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2009 р. становить 136660,55грн., підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії за період з березня 2007 року по листопад 2009 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки (п. 9 додатку). Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10 Договору).

Під час розгляду справи відповідач визнав суму основного боргу та надав докази його часткового погашення.

Як вбачається з платіжного доручення відповідача та довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію, що подано позивачем, у період з 23.11.2009 р. по 16.02.2010 р. відповідачем було частково сплачено основний борг, а саме: 23.11.2009 р. сплачено 19323,68грн., 25.01.2010 р. –40 000,00 грн. та 16.02.2010 р. –10 000,00 грн. Сплата 20000,00грн. містить призначення платежу - листопад 2009 р., тобто сплачено за спожиту теплову енергію за період, який не є предметом спору.

Оскільки, оплата відповідачем 19 323,68 грн. за платіжним доручення №346 від 23.11.2009р. була здійснена до подачі позовної заяви, а призначенням платежу чітко визначено оплату за спожиту теплову енергію у жовтні 2009 р., то в задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити.

Сплачені на рахунок позивача кошти у загальному розмірі 50 000,00 грн. надійшли 25.01.2010 р. та 16.02.2010 р., тобто після його звернення з позовною заявою до суду, а тому підстав для відмови в позові в цій частині немає.

Підставою даного позову є невиконання відповідачем умов Договору по оплаті теплової енергії, спожитої за період з березня 2007 року по листопад 2009 року.

Із змісту призначень вказаних платежів вбачається, що відповідачем оплачено кошти за спожиту згідно Договору теплову енергії без зазначення конкретних періодів споживання.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Умовами Договору не визначено обов’язку споживача визначати в призначенні платежу період за який оплачуються послуги, відтак заборгованість погашається в порядку черговості її виникнення, а тому сплачені відповідачем кошти у розмірі 50 000,00 грн. відносяться судом в рахунок погашення спірної заборгованості.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 50000,00грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Представник відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 67336,87грн. визнає, проте посилається на відсутність коштів для її погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 67 336,87грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 678,77 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 26 337,14 грн. за період прострочення з квітня 2007 року по жовтень 2009 року згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2008 року та липень, серпень 2009 року, які мають від’ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 25 793,23 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідачем не наведено обставин з якими чинне законодавство України передбачає можливість звільнення від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Житло-сервіс груп" на користь АЕК "Київенерго" основного боргу у розмірі 67 336,87 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 25 793,23 грн. та 3% річних у розмірі 4 678,77 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 323,81 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 543,91 грн. необхідно відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 50 000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1.ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

У відзиві ТОВ "Житло-сервіс груп" №07/01/10 від 27.01.2010 р. відповідач посилається на те, що теплоенергія, яка споживається за Договором використовується для потреб населення, яке проживає у відомчому житловому фонді, а реальні споживачі теплової енергії не розраховуються з ТОВ "Житло-сервіс груп". Відповідач вказує, що ним були вжиті всі можливі заходи для забезпечення оплати коштів мешканцями за спожиту енергію, що підтверджується офіційними повідомленнями про неналежне виконання зобов’язань та копіями процесуальних документів районного суду до якого відповідач звертався з метою стягнення заборгованості з мешканців.

Представник відповідача зазначив, що розстрочення виконання рішення на десять місяців забезпечить його реальне виконання.

Крім того, суд відзначає, що відповідачем до винесення рішення добровільно сплачено 69323,81 грн., тобто більше 50% спірної заборгованості.

Викладені обставини ускладнюють виконання рішення, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ТОВ "Житло-сервіс груп" та розстрочити виконання рішення на десять місяців.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс груп" (02217, м.Київ, вул. Закревського, 9-А; ідентифікаційний код 33739577) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 67 336 (шістдесят сім тисяч триста тридцять шість) грн. 87 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 25 793 (двадцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто три) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 77 коп., державне мито у розмірі 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 09 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 04 коп., розстрочивши виконання рішення наступним чином:

до 15 березня 2010 року -9 949,50 грн.до 15 серпня 2010 року -9 949,50 грн.

до 15 квітня 2010 року -9 949,50 грн.до 15 вересня 2010 року -9 949,50 грн.

до 15 травня 2010 року -9 949,50 грн.до 15 жовтня 2010 року -9 949,50 грн.

до 15 червня 2010 року -9 949,50 грн.до 15 листопада 2010 року -9 949,50 грн.

до 15 липня 2010 року -9 949,50 грн.до 15 грудня 2010 року -9 949,50 грн.

          Видати наказ.

3.          Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. припинити.

4.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко