Рішення № 8352429, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/40228.01.10

за позовом          Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка Національної Академії Наук України, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Сіон –України”, м. Київ

про          стягнення 9882,91 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Михайленко І.В. за дов. №463/01-6 від 25.11.2009

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка Національної Академії Наук України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сіон –України” про розірвання договору та стягнення 9882,91 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №108/10 від 15.10.2008 року та додаткової угоди №001/11 від 20.11.2008 щодо виготовлення та встановлення продукції, вартість якої була оплачена позивачем. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 5.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1485,80 грн., та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 234,60 грн. та 3% річних в розмірі 48,84 грн.

          Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, і на день прийняття рішення просить розірвати договір та стягнути 2589,01 грн., з яких 819,77 грн. основного боргу, 1485,80 пені, 234,60 грн. інфляційних нарахувань та 48,84 грн. відсотків річних. Обґрунтовуючи зменшення позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості після звернення до суду в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 27.11.2009 року.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, у розмірі 9882,91 грн.

          Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні зазначеної заяви, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 11.01.2010 року строк розгляду справи продовжено.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 28.01.2010 року не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 28.01.2010 року від останніх до суду не надходило.

          За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, що надавались під час судового розгляду справи, суд -

ВСТАНОВИВ :

15.10.2008 року між Інститутом геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка Національної Академії Наук України (замовник) (далі за текстом –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Сіон - України” (виконавець) (далі за текстом –відповідач) було укладено договір №108/10 (надалі по тексту Договор), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов’язується виготовити металопластикові конструкції за узгодженим замовленням №164 від 15.10.2008, доставити та змонтувати виготовлену продукцію.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що вартість робіт становить 7819,77 грн. Оплата здійснюється відповідно до рахунку –фактури №СФ-000128.

Сторони погодили, що термін виготовлення продукції встановлюється на вікна 21 робочий день, на вхідну групу 30 робочих днів, на нестандартні конструкції згідно п. 3.4 Договору від одного місяця після отримання оплати.

20.11.2008 року сторони підписали Додаткову угоду №001/11 до договору №108/10, відповідно до п.1.1 якої, термін виготовлення замовлення було встановлено не пізніше 31.01.2009 року.

На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу 7819,77 грн. згідно рахунку –фактури №СФ-000128 від 17.10.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 280 від 21.10.2008 року.

Свої зобов’язання щодо виготовлення та встановлення металоконструкцій, визначених в п.1.1 Договору, відповідач не виконав.

08.04.2009 року позивач направив претензію відповідачу з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 7819,77 грн., а також сплатити 1485,8 грн. пені, 234,6 грн. інфляційних нарахувань та 48,84 грн. відсотків річних.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в установлені строки існуючу заборгованість в повному обсязі не погасив.

При цьому судом враховується, що після порушення провадження по справі відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 7000,00 грн.,в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином на дату прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 819,77 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується матеріалами справи.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, підставою для розірвання Договору № 108/10 в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін. У даному випадку, як стверджує позивач, таким істотним порушенням є невиконання відповідачем своїх зобов’язань у строки, визначені у Додатковій угоді № 001/11 до Договору № 118/10.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено факт здійснення попередньої оплати позивачем в розмірі 7891, 77 грн. згідно умов договору. Відповідач же свої зобов’язання не виконав, металопластикові конструкції в строк до 31.01.2009 року не виготовив та позивачу не поставив.

За таких обставин суд вважає, що неналежне виконання умов договору в частині строків виконання робіт є істотним порушенням зобов'язань по договору та дає позивачеві право вимагати розірвання Договору № 001/11 в судовому порядку.

Таким чином позовні вимоги про розірвання Договору № 001/11 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення попередньої оплати у розмірі 7 891 грн., однак відповідач коштів в повному обсязі у встановлені строки не повернув.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 891,77 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі порушення сторонами термінів виконання зобов”язань згідно Договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від вартості замовлення за кожен робочий день прострочення.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1485,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та відсотки річних за період з 31.01.2009 року по 25.03.2009 року. Однак в зазначений період у відповідача перед позивачем не існувало простроченого грошового зобов’язання, а існувало лише зобов’язання щодо виготовлення та поставки позивачеві металопластикових конструкцій. З вимогою про повернення коштів позивач, згідно матеріалів справи звернувся до відповідача лише 08.04.2009 року. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та відсотків річних за визначений період задоволенню не підлягають.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за стягненням передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України сум визначивши вірний період їх нарахування.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не з’явився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати сплачені позивачем за частину вимог, спір по яких врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача в зв’язку з припиненням провадження по справі. Судові втрати за частину вимог від яких позивач відмовився покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) припинити.

          Решту позовних вимог задовольнити частково.

Розірвати договір № 001/11 від 15.10.2009 року укладений між Інститутом геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка Національної Академії Наук України, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю „Сіон –України”.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сіон - України” (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 2, р/р 2600900350300 в АКБ „Правекс Банк” МФО 321983, код ЄДРПОУ 35556475 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка Національної Академії наук України (03680, м. Київ, пр-т Палладіна,34, р/р 35211001000462 в ГУДК України у м. Києві МФО 820019, код ЄДРПОУ 05417064) 2305,57 грн. (дві тисячі триста п’ять гривень п’ятдесят сім копійок), з яких 819,77 грн. (вісімсот дев’ятнадцять гривень сімдесят сім копійок) –основний борг, 1485,80 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят п’ять гривень вісімдесят копійок) –пені , а також 178,06 грн. (сто сімдесят вісім гривень шість копійок) –державне мито та 229,02 грн. (двісті двадцять дев’ять гривень дві копійки) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова