Рішення № 8352390, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/74922.02.10 За позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі " Луганськвуглепостачання"

до Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ВАТ “Західенерго” в особі Бурштинської ТЕС

про виконання умов договору

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача : Зоріна О.М., дов. № 03/5-623 від 31.12.2008 р.

Від відповідача : Хісорієва С.В., дов. № 28-28/56-Д від 28.12.2009 р.

Від третьої особи: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Вугілля України” про виконання умов договору на постачання вугільної продукції № 08-08/1ЕН від 13.07.2007 р. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за даним договором щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої у травні 2008 р. в кількості 408 тон.

Ухвалою суду від 23.10.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/749 та призначено її розгляд на 23.11.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 23.11.2009 р. представник відповідача надав суду клопотання про витребування у позивача відомості плати за користування вагонами та докази перебування його представників на ТЕС.

Суд клопотання відповідача задовольнив, розгляд справи відклав на 07.12.2009 р., необхідні докази витребував, залучив до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Бурштинську ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2009 р. до початку розгляду справи по суті заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом було задоволено.

У судовому засіданні 07.12.2009 р. представник позивача повідомив, що надати відомість плати за користування вагонами не в змозі, оскільки вона у нього відсутня, а є у третьої особи.

Представник відповідача пояснив суду, що встановити обґрунтованість позовних вимог неможливо без надання суду відомості плати за користування вагонами.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень суду не надав.

За таких обставин ухвалою суду від 07.12.2009 р. розгляд справи був відкладений до 18.01.2010р., зобов’язано третю особу - ВАТ “Західенерго” в особі Бурштинської ТЕС надати суду письмові пояснення по суті спору та направити у судове засідання уповноваженого представника. Крім того, третю особу було зобов’язано надати суду відомість плати за користування вагонами в оригіналі для огляду у судовому засіданні та в належним чином засвідченій копії –для залучення до матеріалів справи. У разі неподання відомості –письмово повідомити суду про причини такого ненадання з докладенням необхідних доказів.

Через службу діловодства 18.01.2010 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких ВАТ «Західенерго»повідомило, що з вини позивача до цього часу не направлено повноважного представника для підписання з вантажоотримувачем акту звіряння кількості та якості вугільної продукції, відвантаженої в травні 2008 року, на підставі якого складається та підписується акт приймання-передачі з відповідачем. За таких обставин просить у позові відмовити. При цьому третя особа надала суду копію договору постачання вугілля № 02-ЕН/08 від 20.07.2007 р., копію акту приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4065 від 13.05.2008 р., копію довіреності Державного підприємства «Вугілля України»від 27.12.2007 р., копію довіреності Державного підприємства «Укрвуглеякість»від 24.04.2008 р. № 02/1-258, копію телеграми від 13.05.2008 р. та копію відомості плати за користування вагонами від 13.05.2008 р. № 0920.

Ухвалою суду від 18.01.2010 р. розгляд справи був відкладений до 08.02.2010 р. у зв’язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі.

У судовому засіданні 08.02.2010 р. судом була оголошена перерва до 22.02.2010 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007 року між Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Луганськвуглепостачання” (постачальник) та Державним підприємством „Вугілля України” (покупець) був укладений договір №08-08/1-ЕН постачання вугільної продукції.

Відповідно до умов договору (п.1.1.) постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у травні 2008 року, на виконання умов договору, була відвантажена продукція, згідно посвідчення якості №116 від 09.05.2008р., у кількості 408 тон, що підтверджує залізнична накладна № 50775117.

Зазначена вугільна продукція була поставлена за вказівкою ДП „Вугілля України” на Бурштинську ТЕС ВАТ „Центренерго”.

При прийманні вугільної продукції Бурштинською ТЕС була встановлена невідповідність якісних показників показникам за посвідченням якості, зокрема, були встановлені показники: вологи 10,9 %, золи 34,4 % замість показників вологи 8,9 % та золи 23,0%, які були визначені додатком № 05/08-5 від 05.04.2008 р., про що позивача було повідомлено телеграмою № 1/42502 від 16.05.2008 р.

Зазначена телеграма була отримана позивачем 17.05.2008 р. о 10 год. 20 хв., у зв’язку з чим 17.05.2008 р. на адресу відповідача та Бурштинської ТЕС факсимільним зв’язком був направлений лист № 179, яким повідомлено, що для проведення спільного приймання вугільної продукції спрямовані представники відправника вантажу, тому вагони не розвантажувати.

Проте, прибувши на Бурштинську ТЕС у терміни, визначені договором, тобто, протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення вантажоодержувача, представники відправника вантажу встановили, що вагони були розвантажені, у зв’язку з чим провести спільне опробування цієї партії вугілля стало неможливо.

За таких обставин 20.05.2008 р. на адресу відповідача позивачем був направлений лист № 15-515/1, яким ВП «Луганськвуглепостачання»просив відповідача забезпечити приймання вугільної продукції по ППЯ 116 за показниками якості, зазначеними у відвантажувальних документах, проте на цей лист відповіді не отримано.

Представник позивача пояснив суду, що, у порушення умов договору, що Державним підприємством «Вугілля України»і на даний час відвантажена вугільна продукція не прийнята та не оплачена, у зв’язку з чим відповідачу позивачем був направлений лист № 15-120 від 10.02.2009 р. з додатками (рахунок-фактура № 24 від 07.02.2009 р., акт приймання-передачі № 24 від 07.02.2009 р., розрахунок, реєстр провізної плати, оригінал ППЯ 116, копія залізничної накладної № 50775117).

Пунктом 7.1 договору № 08-08/1-ЕН від 13.12.007 р. передбачено вирішення спорів шляхом досягнення домовленостей між сторонами.

На виконання вимог даного пункту позивач направив відповідачеві претензію №15-121 від 12.02.09р. про неналежне виконання умов договору щодо приймання вугільної продукції. У зазначеній претензії постачальник вимагав вугілля за посвідченням якості №116 від 09.05.2008р. прийняти згідно з відвантажувальними документами.

Своєю відповіддю на претензію від 25.03.2009 р. № 725/10 Державне підприємство «Вугілля України»відхилило претензійні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивач не провів з відповідачем звірення поставок по кількості та якості.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, який просив задовольнити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовується загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 2.4. договору № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 р., партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору (згідно з ДСТУ 4096-2002) об’єднаної проби, що засвідчується відповідним актом згідно пункту 6.4. ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об’єднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відправив вугільну продукцію на Бурштинську ТЕС у відповідності до умов договору, після відбору об’єднаної проби партії вугілля та оформлення посвідчення про якість вугілля в партії № 116 від 09.05.2008 р. (копія в матеріалах справи).

Згідно із зазначеним посвідченням про якість вугілля № 116 від 09.05.2008 р., показник вологи вугілля цієї партії склав 10,8%, а показник зольності 23,5%.

У відповідності до пункту 1.2. договору № 08-08/1-ЕН, відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти вугілля від постачальника та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 2.8. договору № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 р., вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після одержання покупцем оригіналів посвідчень про якість, рахунків –фактур, податкових накладних, та підписання сторонами акту приймання –передачі вугільної продукції.

Згідно з п. 2.9 зазначеного договору постачальник зобов’язаний: провести з покупцем, на підставі документів зазначених у п. 2.9.2 договору, звіряння поставок вугілля по кількості та якості, підписати відповідний акт звіряння поставок вугілля по кількості та якості з покупцем на основі якого –скласти і підписати зі свої сторони Акт прийняття - передачі вугілля і розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля і передати їх покупцю для підписання.

Відповідно до п. 2.9.2. договору, постачальник зобов’язаний за довіреністю, виданою покупцем, провести з вантажоотримувачем звіряння поставок вугілля по кількості та якості та надати покупцю, складені у зв’язку з цим документи:

- оригінал акта звіряння поставок вугілля по кількості та якості з зазначенням періоду поставки, марок вугілля, фактичного вмісту золи (%), вологи (%), виходу летких речовин % (у випадку необхідності їх внесення за погодженням між постачальником та вантажоотримувачем) підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений їх печатками; реєстр залізничних накладних із зазначенням провізної плати, підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений печатками.

На виконання зазначених умов договору позивач направив відповідачу лист № 15-120 від 10.02.2009 р. з додатками (рахунок-фактура № 24 від 07.02.2009 р., акт приймання-передачі № 24 від 07.02.2009 р., розрахунок, реєстр провізної плати, оригінал ППЯ 116, копія залізничної накладної № 50775117).

Відповідно до п. 4.9. договору № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 р., якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимою похибки випробування, покупець або вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.

З матеріалів справи, зокрема, з акту приймання вугілля № 4065 від 13.05.2008 р. (копія в матеріалах справи), вбачається, що вугілля, яке було позивачем відправлене 09.05.2008 р., прибуло на залізничну станцію Бурштин 12.05.2008 р., Бурштинська ТЕС отримала вантаж 12.05.2008 р. о 22-19, приймання вугілля відбулося 13.05.2008 р. о 0-30, закінчено приймання вугілля 14.05.2008 р. о 13-45.

Відповідач повідомив позивачу про суттєві розбіжності показників якості отриманого вугілля телеграмою № 1/42502 від 16.05.2008 р., яка була отримана позивачем 17.05.2008 р. о 10 год. 20 хв.

З наданих позивачем пояснень та копії посвідчення про відрядження від 16.05.2008 р. № 101 вбачається, що Державне підприємство «Луганськвугілля»фізично у змозі було забезпечити присутність свого представника при прийнятті за якістю отриманого вугілля.

Проте, прибувши на Бурштинську ТЕС, представники позивача виявили, що поставлене вугілля вже фізично отримано вантажоодержувачем і розвантажено, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) № 0920 від 13.05.2008 р.(копія в матеріалах справи), у зв’язку з чим провести спільне опробування товару за якістю неможливо.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про порушення відповідачем пункту 4.9. договору № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 р., допущеного при прийнятті за якістю вугілля від позивача.

У відповідності до пункту 4.15 договору № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 р., у випадку порушення покупцем вимог пунктів 4.1. 4.9., його претензії щодо якості та кількості вугілля постачальником не приймаються.

За таких обставин Державне підприємство «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»вправі не приймати претензії Державного підприємства «Вугілля України»щодо якості отриманого вугілля, у зв’язку з чим відмова відповідача виконати своє зобов’язання за договором і прийняти вугільну продукцію, відвантажену у травні 2008 року в кількості 408 тон за показниками якості, зазначеними у посвідченні якості № 116, є безпідставною.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої травні 2008 року (вантажоодержувач –Бурштинська ТЕС) в кількості 408 тон. за показниками якості, зазначеними у посвідченні якості № 116 від 09.05.2008 р.

          Приймаючи до уваги викладене, Господарський суд міста Києва визнає позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»до Державного підприємства «Вугілля України»обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Державне підприємство «Вугілля України»(вул. Б. Хмельницького, 4, м. Київ, 01601, код 32709929) прийняти вугільну продукцію від постачальника –Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»(вул. Лермонтова, 1В, м. Луганськ, 91055, код 26410511) у кількості 408 тон з показниками якості, зазначеними у посвідченні якості № 116 від 09.05.2008 р.

3.           Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(вул. Б. Хмельницького, 4, м. Київ, 01601, код 32709929) на користь Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»(вул. Лермонтова, 1В, м. Луганськ, 91055, код 26410511) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.