Рішення № 8352342, 12.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/812.02.10 За позовом Агрофірми «Октябрь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродагро»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Гончар А.П. - предст.,

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Агрофірма «Октябрь»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродагро»та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 8 від 08.02.2010, стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 1148 009,60 грн., 43624,36 грн. інфляційних втрат, 46423,62 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 19 від 03.11.2009 в частині оплати поставленого Позивачем Товару за вказаним Договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.11.2009 між Агрофірмою «Октябрь»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродагро»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір № 19, відповідно до умов якого Позивач продає, а Відповідач купує пшеницю продовольчу українського походження (далі –Товар).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 19 від 03.11.2009 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Ціна Товару складає 1120,00 грн. за тону (п. 5.1 Договору), загальна вартість Товару –1680000,00 грн. (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець поставляє Покупцю пшеницю продовольчу в кількості 1500 тон +/-10%.

Поставка Товару здійснюється на підставі Договору згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс-2000»(п. 4.1 Договору).

Указом Президента України від 04.10.1994 № 567/94 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів повинні забезпечувати дотримання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою.

Правилами ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року) визначено, що термін «франко-перевізник»означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно зі ст. А.4 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем відповідно зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 «а», нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Відповідно до ст. Б.4 покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4.

Згідно з п. 4.3 Договору пунктом призначення є Маріуполь-порт.

Поставка Товару здійснюється у строк з 01 листопада по 30 листопада 2009 року.

Відповідно до п. 6.3 Договору датою поставки вважається форма 13 та довідка експедиційної фірми в пункті призначення.

Так, Позивачем на виконання умов Договору № 19 від 03.11.2009 за видатковими накладними № РН-0000310 від 06.11.2009, № РН-0000311 від 10.11.2009, № РН-0000312 від 11.11.2009, № РН-0000313 від 12.11.2009 поставлено Відповідачу пшеницю в кількості 300 т на суму 336000,00 грн., 300 т на суму 336000,00 грн., 300 т на суму 336000,00 грн. та 394,61 т на суму 440009,60 грн. відповідно.

Відповідачем 02.11.2009 видано довіреність № 47 на ім’я Гайдарової Г.І. на отримання 1500 тон пшениці продовольчої.

Однак, зазначені видаткові накладні про відпуск Позивачем 1294,61 тон пшениці з боку Відповідача не підписані.

Про поставку зазначеного об’єму пшениці Відповідачу свідчать товарно-транспортні накладні, на яких містяться підписи посадових осіб Відповідача про отримання згаданого Товару (копії останніх долучені до матеріалів справи).

Крім того, зі місту листа Відповідача № 81 від 28.12.2009 вбачається, що останній визнає факт отримання Товару, а відмова від підпису накладних та оплати Товару мотивується відсутністю повного пакету документів, серед яких договір, рахунки фактур, видаткові та податкові накладні.

Згідно з частиною другою статті 689 ЦК покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 ЦК передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, з якого вбачається, що станом на 30.12.2009 Відповідач визнає заборгованість перед Позивачем в сумі 1148010,00 грн. з урахуванням проведеної ним 17.11.2009 попередньої оплати в сумі 300000,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору Відповідач зобов’язаний здійснити оплату протягом 15 банківських днів з моменту отримання Товару.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 1148 009,60 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 1148 009,60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Правові наслідки порушення покупцем зобов'язання прийняти та оплатити товар визначені статтею 692 ЦК. Зокрема у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК).

Пунктом 10.3 Договору сторони обумовили, що у випадку прострочки оплати Товару Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від неоплаченої суми.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 10.3 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати поставленого Позивачем Товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови Договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача, розрахована Позивачем виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, та підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродагро»в сумі 46423,62 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим.

Обставини, викладені Позивачем, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродагро»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 21-П, код 31515110) на користь Агрофірми «Октябрь»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (85780, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Октябрське, вул. Гагаріна, б. 27, код 30615106) 1148009,60 грн. заборгованості, 43624,36 грн. інфляційних втрат, 46423,62 грн. пені, 12380,58 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 18.02.2010