Рішення № 8352302, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/38926.01.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажна компанія „Теплоенергомонтаж”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Малахіт”, м. Київ

про          стягнення 48037,20 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Нурищенко С.В. за дов. б/н від 22.10.2009

Чайковська І.М. за дов. б/н від 12.10.2009

від відповідача: не з’явився          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажна компанія „Теплоенергомонтаж” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю " Інженерно-будівельна компанія Малахіт” про стягнення 48037,20 грн., у тому числі 40002,00 грн. основного боргу, 4556,67 грн. інфляційних нарахувань, 1071,83 грн. три проценти річних, 2406,70 грн. штрафних санкцій.

          Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Малахіт” умов договору підряду №443/08-001 щодо оплати виконаних робіт.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.11.2009року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 29.12.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Відповідач позов не визнав, в відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач, в порушення умов договору не провів випробування системи теплопостачання та не надав акт випробування системи теплопостачання. Крім того, в порушення договору позивач не вивіз з території відповідача будівельні матеріали, труби, Відповідач вказує на те, що відповідно до п.7.3 договору, відповідач має право затримати оплату до дати вивезення матеріалів з місця роботи. Крім того, відповідач вказує, що договором підряду не була передбачена відповідальність у вигляді пені, та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

          Під час розгляду справи позивач двічі збільшував позовні вимоги та остаточно просить суд стягнути з відповідача 49656,49 грн., у тому числі 40002,00 грн. основного боргу, 5863,61 грн. інфляційних нарахувань, 1384,18 грн. три відсотки річних, 2406,70 грн. штрафних санкцій.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання призначене на 26.01.2010 року не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 26.01.2010 року від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.01.2010 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи суд –

ВСТАНОВИВ:

          25.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Інженерно-будівельною компанією „Малахіт” (замовник) (далі за текстом –відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажна компанія „Теплоенергомонтаж” (підрядник) (далі за текстом –позивач) укладено договір підряду №443/08-001 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи.

          Пунктом 2.1 Договору встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється згідно погодженого сторонами кошторису за договірною ціною, яка становить 40002,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору визначено наступний порядок оплати: замовник до початку робіт перераховує аванс в розмірі 80% від ціни, визначеної в пункті 2.1 договору, а кінцевий розрахунок провадиться не пізніше 5 календарних днів після підписання сторонами Акта здавання –приймання виконаних робіт. Пунктом 5.2.2 Договору встановлено, що відповідач зобов’язаний оплатити виконані роботи в розмірах і строки, встановлені цим договором.

Виконання робіт оформляється Актом здачі – приймання виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється їх печатками (п.4.2 Договору).

Пунктом 5.1.7 Договору визначено, що підрядник зобов’язаний в 10-денний строк після підписання Акта вивезти з місця виконання робіт майно, що йому належить, за власний рахунок.

Пункт 7.3 Договору передбачає, якщо підрядник після закінчення робіт залишить на місці виконання робіт свої матеріали, замовник має право затримати оплату виконаних робіт підряднику до дати вивезення підрядником своїх матеріалів з місця виконання робіт.

26.11.2008 року сторони підписали Акт здавання –приймання виконаних робіт №1/443, відповідно до якого позивачем були проведені наступні роботи: налагодження опалювальних пристроїв, налагодження регуляторів, налагодження насосів, шаф керування насосами, налагодження приладів обліку теплової енергії, а відповідач прийняв виконані роботи без зауважень.

Відповідач у встановлені договором строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 40002,00 грн.

          06.02.2009 року позивач направив відповідачу лист –повідомлення (лист №09/09-004 від 06.02.09) з вимогою погасити існуючу заборгованість в десятиденний строк. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений лист було отримано відповідачем 09.02.2009 року.

          Відповідно до матеріалів справи відповідач відповідь на лист – повідомлення не надав, заборгованість не погасив.

          15.06.2009 року позивач повторно направив відповідачу претензію (лист №27/09-004 від 12.06.09) з вимогою погасити існуючу заборгованість в десятиденний строк. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений лист було отримано відповідачем 16.06.2009 року.

          Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем по акту виконаних підрядних робіт № 1/443 від 26.11.2008 року складає 40002,00 грн. зазначений факт підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем. Відповідач визнав заборгованість за акту виконаних підрядних робіт № 1/443 від 26.11.2008 року в розмірі 40002,00 грн., в зв’язку з чим підписав акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, складений на виконання ухвали господарського суду м. Києва від 04.11.2009 року.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічні положення містить ст. 180 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Стаття 837 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір будівельного підряду щодо виконання робіт по налагоджуванню системи теплопостачання виробничо-побутових приміщень ІБК «Малахіт»за адресою м. Київ, вул. Довбуша,37.

Відповідно до п. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно п. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

          Відповідно до п. 4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 5 ст. 882 Цивільного кодексу України прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище 26.11.2008 року сторонами було підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт № 1/443 на суму визначену в договорі, а саме 40002,00 грн. При цьому суд враховує, що акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, жодних заяв про не проведення випробування системи теплопостачання відповідач не зробив.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів неналежного виконання позивачем робіт обумовлених договором, або невиконання якоїсь їх частини. Не містять матеріали справи і доказів звернення відповідача до позивача з будь-якими претензіями щодо виконання робіт після підписання акту.

В Договорі сторони передбачили, що кінцевий розрахунок провадиться не пізніше 5 календарних днів після підписання сторонами Акта здавання –приймання виконаних робіт.

Таким чином у відповідача виник обов’язок оплатити виконані роботи протягом 5 днів з моменту підписання акту, тобто не пізніше 01.12.2008 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 7.3 Договору, якщо підрядник після закінчення робіт за цим Договором залишить на місці виконання робіт свої матеріали, замовник має право затримати оплату виконаних робіт підряднику до дати вивезення підрядником таких матеріалів з місця виконання робіт.

Обґрунтовуючи затримку оплати виконаних робіт, відповідач між іншим посилається на зазначений пункт договору. При цьому жодних доказів на підтвердження знаходження будь-якого обладнання позивача на місці виконання робіт відповідачем не додано.

З урахуванням викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді неустойки в розмірі 2406,70 грн. за період з 02.12.2008 по 02.10.2009 року на підставі ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами у справі було укладено якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки за несвоєчасну оплату поставленого товару, а в укладеному між сторонами в письмовій формі договорі підряду сторони не передбачили такого виду відповідальності та не домовились про її розмір.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсотки, передбачені ч.6 ст. 213 Господарського кодексу України, не є різновидом неустойки, як помилково вважає позивач та на стягненні якої наполягає.

З урахуванням викладеного суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення неустойки законною та обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду: відсотки річних у розмірі 1383,91 грн., оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не було взято до уваги, що у 2008 році було 366 днів, а інфляційні нарахування підлягають стягненню у розмірі 5863,61 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно – будівельна компанія Малахіт” (02090, м. Київ, вул.. Новаторів. 9, 02092, м. Київ, вул.. Довбуша, 37, р/р 26006402015327 в КРД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, м. Київ, МФО 322904, код ЄДРПОУ 24729540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно –монтажна компанія „Теплоенергомонтаж” (02160, м. Київ, вул. Червоно ткацька, 44а, р/р 26004050105400 в АКІБ „Укрсиббанк” МФО 351005, код ЄДРПОУ 33883167) 47249,52 грн. (сорок сім тисяч двісті сорок дев’ять гривень п’ятдесят дві копійки), з яких 40002,00 грн. (сорок тисяч дві гривні) основного боргу, 1383,91 грн. (одну тисячу триста вісімдесят три гривні дев’яносто одна копійка) відсотків річних, 5863,61 грн. (п’ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні шістдесят одну копійку) інфляційних нарахувань, та 472,50 грн. (чотириста сімдесят дві гривні п’ятдесят копійок) державного мита та 224,56 грн. (двісті двадцять чотири гривні п’ятдесят шість копійок) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

          Суддя О.С.Копитова