Рішення № 8351784, 12.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/69612.02.10 За позовом Дочірнього підприємства «Конріл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Голуб І.М. (довіреність № 1 від 18.11.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 12.02.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Конріл»(надалі ДП «Конріл», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(надалі ТОВ «Сенар», відповідач) боргу в сумі 1813, 68 грн., пені в сумі 120, 32 грн., 3% річних 51, 79 грн..

На вимоги суду позивачем надано уточнений розрахунок 3% річних та згідно з поданою заявою позивач просив стягнути з відповідача в межах заявленого позову борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 1813, 68 грн., пені в сумі 120, 32 грн., 3% річних 15, 04 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № К 1736 від 23.11.2007 року не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 14.01.2010р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.12.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 03.02.2010р..

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2007р. між ДП «Конріл»та ТОВ «Сенар»укладено договір поставки № К1736 за умовами якого постачальник зобовязувався поставляти товари, а покупець (відповідач у справі) приймати у власність товари згідно зі специфікацією і оплачувати їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації; в накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша ніж у специфікації.

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними № 01-0148071 від 29.09.2008р. на суму 1430, 40 грн., № 01-0148074 від 29.09.2008р. на суму 295, 92 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10.3 договору, договір набуває чинності з моменту підписання до 23 листопада 2008р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару 29.09.2008р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначені у позовній заяві накладні свідчить про поставку продукції в межах укладеного договору.

Умови розрахунків за договором сторони погодили у розділі 2 договору, згідно з п. 2.1 покупець проводить оплату з відтер мінуванням 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Прийнятий відповідачем товар за накладними від 29.09.2008р. відповідачем не оплачений, заборгованість перед позивачем становить 1726, 32 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 2.1 договору строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно накладних від 29.09.2008р. є таким, що настав 29.10.2008р. (розрахунок мав бути здійснений протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару).

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1726, 32 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати переданого товару позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність договір укладений між сторонами не містить, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків за період прострочення з грудня 2008р. по січень 2009р. підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 86, 31 грн.:

          1726, 32 грн. (сума боргу) х 102,1 % (індекс інфляції) –1726, 32 грн. = 36, 25 грн..

          1726, 32 грн. (сума боргу) х 102,9 % (індекс інфляції) –1726, 32 грн. = 50, 06 грн..

Розрахунки позивача виконані невірно, оскільки жодні положення закону не передбачають здійснення розрахунку інфляційних збитків на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки викладені у позовній заяві судом встановлено що 3% річних було розраховано позивачем невірно та без врахування строку настання зобов’язання по оплаті, у зв’язку з чим відповідні обґрунтування були витребувані від позивача ухвалою про порушення провадження у справі, ухвалою якою розгляд справи було відкладено 03.02.2010р..

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 01.12.2009р. позивача зобов’язано надати письмове обгрунтування щодо здійснених розрахунків 3% річних (пояснення щодо застосованої формули із вказанням яким чином визначені саме річні (рік має 366/365 днів)), виходячи із строку виконання зобов’язання по оплаті товару у відповідності з положеннями договору (п. 2.1 договору), вказати з якої дати і по яку здійснено нарахування.

          Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не враховані, представлений уточнений розрахунок здійснений без врахування вимог суду викладених в ухвалах, у зв’язку з чим не відповідає чинному законодавству та не може бути прийнятий судом.

Розрахунки позивачем здійснюються з 29.10.2008р., тоді як на вказану дату позивач мав лише виконати оплату, а прострочення ним допущено з 30.10.2008р.; позивачем при розрахунку не враховано і кількість днів у 2008р. –366, що допускає наявність помилки.

          Через невиконання вимог суду, заявлені позивачем вимоги про стягнення у нарахованій сумі 3% річних є необґрунтованими, у зв’язку з чим, з огляду на ст. 33 ГПК України, визнаються судом недоведеними та задоволенню не підлягають, і при цьому судом жодним чином не заперечується наявність права позивача згідно ст. 625 ЦК України нарахувати та заявити до стягнення з відповідача суму 3% річних розрахованих вірно виходячи з положень договору та закону, і такі вимоги можуть бути задоволені боржником в силу положень закону шляхом їх сплати в добровільному порядку.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № К 1736 від 23.11.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 1726, 32 грн. основного боргу, 86, 31 грн. інфляційних збитків.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 307, 58 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(04073, м. Київ, вул. Петропавловська 12, р/р 26001301100698 в Подільській філії ВАТ ВТБ Банк у м. Києві, МФО 300777, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 22939108) на користь Дочірнього підприємства «Конріл»(01133, м. Київ, вул. Кутузова 18/7, офіс 201, п/р 260070101827 в ЗАТ «ПроКредитБанк»у м. Києві, МФО 320984, ідент. код 23703164) 1726, 32 грн. (одну тисячу сімсот двадцять шість гривень 32 копійки) основного боргу, 86, 31 грн. (вісімдесят шість гривень 31 копійку) інфляційних збитків, 307, 58 грн. (триста сім гривень 58 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 18.02.2010