Рішення № 8351778, 11.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/40811.02.10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/408                                                                                           11.02.2010

За позовомЗакритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит"

Простягнення 610 098,25 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Строчковський О.М. (пред. за довір. від 11.06.2009 року)

від відповідача:не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закрите акціонерне товариство "Ізмаїльський винзавод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" заборгованості за договором №15/09-03 від 15.09.2008 року у сумі 610098,25 грн. (у тому числі 438565,20 грн. основної заборгованості, 109641,29 грн. пені, 49996,43 грн. інфляційних втрат та 11895,33 трьох процентів річних). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розраховується за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 року порушено провадження у справі №23/408 та призначено її розгляд на 10.12.2009 року. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у зв’язку з надходженням від Відповідача клопотань про відкладення розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник Позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої сума боргу становить 493854,67 грн. (у тому числі 438565,20грн. основної заборгованості, 30717,83 грн. пені, 20137,93 грн. інфляційних втрат та 4433,71грн. трьох процентів річних).

Відповідач у судові засідання своїх представників не направив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.02.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 15.09.2008 року було укладено договір поставки №15/09-03, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти винопродукцію та воду, а Відповідач зобов’язався приймати та оплачувати їх.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В період з 17.09.2008 року по 01.09.2009 року Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 1553137,34 грн., що підтверджується наданими Позивачем накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін та актом звірки взаєморозрахунків, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідно до пункту 4.3 договору №15/09-03 від 15.09.2008 року Відповідач зобов’язався здійснювати розрахунок за кожну партію товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідачем здійснена часткова оплата у сумі 1114572,14 грн. Заборгованість Відповідача на час розгляду справи становить 438565,20грн.

Відповідачем не надано суду додаткових доказів оплати заборгованості за поставлений товар.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 438565,20 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов’язань за договором у встановлені ним строки (порушення вимог пункту 4.3 договору №15/09-03 від 15.09.2008 року).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.1 договору №15/09-03 від 15.09.2008 року Відповідач зобов’язався у разі порушення строків оплати товару сплатити на користь Позивача неустойку в розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати товару, проте статтею 343 Господарського кодексу України встановлено обмеження розміру пені (як виду неустойки) подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача неустойки (пені) у сумі 30717,83 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 30297,05 грн. у зв’язку арифметичною помилкою при підрахунку кількості днів у році.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 20137,93 грн. та трьох процентів річних у сумі 4433,71 грн., суд вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" (02094, м. Київ, вул. Попудренко, 15-А, ідентифікаційний код 34476834) на користь закритого акціонерного товариства "Ізмаїльський винзавод" (68600, Одеська область, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18, ідентифікаційний код 00412033) 438565,20грн. (чотириста тридцять вісім тисяч п’ятсот шістдесят п’ять гривень 20 копійок) основної заборгованості, 30297,05 грн. (тридцять тисяч двісті дев’яносто сім гривень 05 копійок) пені, 20137,93 грн. (двадцять тисяч сто тридцять сім гривень 93 копійок) інфляційних втрат та 4433,71грн. (чотири тисячі чотириста тридцять три гривні 71 копійку) трьох процентів річних, 4934,34 грн. (чотири тисячі дев’ятсот тридцять чотири гривні 34 копійки) державного мита та 190,87 грн. (сто дев’яносто гривень 87 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 11.02.2010 року.