Рішення № 8351511, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/40019.01.10 За позовом                    Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама”

До                              Закритого акціонерного товариства "Швидко-Україна"

Про                              стягнення 49889, 23 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Рогульська Ю.С. - предст. (дов. б/н від 25.06.2009 р.)

Від відповідача           не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Швидко-Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 49 889,23 грн. (43 381,94 грн. –основний борг, 6 507,29 грн. –штраф), внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 00050 від 29.08.2007 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

Ухвалою суду від 16.10.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/400 та призначено розгляд справи на 20.11.2009 р.

20.11.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Клопотання (вих. № 253/09 від 19.11.2009 р.) про відкладення розгляду справи з підстав, викладених у клопотанні.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 20.11.2009 р. відкладено розгляд справи на 19.01.2010 р., повторно зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 16.10.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/400.

Представник відповідача в судове засідання 19.01.2010 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.01.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2007 р. між сторонами укладено Договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності №00050 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач зобов’язався надати відповідачу місця для розміщення зовнішньої реклами , згідно адресної програми, що міститься у додатках до Договору.

Відповідач в свою чергу зобов’язався здійснювати оплату за місця для розміщення реклами.

Пунктом 3.6.15. Договору встановлено, що підставою для здійснення оплати є рахунки на сплату коштів, які відповідач зобов’язується отримувати у позивача не пізніше 15 числа кожного місяця.

Відповідно до п.4.3. Договору оплата за користування місцями для розміщення реклами здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивачем належним чином виконано умови Договору.

Проте, відповідачем неналежним чином виконано умови Договору та не оплачено рахунки, надані позивачем за період з 01.09.2008 р. по 14.05.2009 р. на загальну суму 43381,94 грн.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 43 381,94 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення штрафу, що згідно розрахунку становить 6507,29 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 43 381,94 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що за порушення термінів оплати понад місяць, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 6507,29 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми штрафу відповідачем суду не надано.

Розрахунок штрафу відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 6507,29 грн. підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Швидко-Україна" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 20-22-П/П-С-1, код 30178041, р/р 26007026425862 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код 26199714, р/р 2600333023122 в Київській регіональній філії ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830) 43381 (сорок три тисячі триста вісімдесят одну) грн. 94 коп. –основного боргу, 6507 (шість тисяч п’ятсот сім) грн. 29 коп. –штрафу, 498 (чотириста дев’яносто вісім) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко