Рішення № 8351258, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/71617.02.10 За позовом До проЗаступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»

стягнення 2927249,25 грн. Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури           Радзівіл Б.В. –ст.пом.прок.,

Від Позивача           Галас А.М., Нагаївська Н.В. –предст.,

Від Відповідача           Івженко С.С. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Дарницького району м. Києва (далі –Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі –Позивач, МНС України) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(Відповідач, ТОВ «Північспецбудмонтаж»), в якому просить суд стягнути з Відповідача на користь держави в особі Позивача штрафні санкції в розмірі 2927249,25 грн., з яких 763797,08 грн. –штраф та 2163452,17 грн. –пеня.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач порушив свої зобов’язання за договором про пайову участь у будівництві житла від 28.09.2007, який був укладений між ним та Позивачем на підставі результатів тендеру, а саме – не передав Позивачу 55 квартир у місті Куликівка Чернігівської області в строки, визначені в договорі. Водночас, Позивач виконав свої зобов’язання у повному обсязі, перерахувавши на рахунок Відповідача 10911386,88 грн. За прострочення виконання Відповідачем свого зобов’язання згідно з розрахунками Прокурора Відповідач повинен сплатити Позивачу штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 7 відсотків від вартості несвоєчасно переданих квартир, застосування якого передбачено в ч. 3 ст. 231 ГК України, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що передбачена договором про пайову участь у будівництві житла.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що будівництво житла не було закінчено в строки, передбачені договором про пайову участь в будівництві від 29.09.2007, з вини Позивача, який з порушення строків сплатив Відповідачу визначені в договорі кошти. З огляду на прострочення Позивача, між ним та Відповідачем була укладена додаткова угода до договору про пайову участь в будівництві, якою змінений строк передачі житла. Відповідач закінчив будівництво у строки, визначені в додатковій угоді, проте Позивач відмовляється підписувати акти приймання-передачі житла, що свідчить про прострочення Позивача як кредитора у зобов’язанні.

10.02.2010 в судовому засіданні Прокурором була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача в межах заявленої суми.

Зазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки Прокурором в порушення вимог ст.ст. 32-34, 66 ГПК України не надано доказів та не наведено будь-яких фактичних обставин на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в майбутньому рішення, прийнятого у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2007 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 269 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання», відповідно до якої Позивачу було виділено 690000000,00 грн. для забезпечення житлом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом його закупівлі в порядку, передбаченому Законом України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти».

28.09.2007 між Позивачем та Відповідачем за наслідками проведення процедури державних закупівель (тендеру) був укладений договір № 21-5/130 про пайову участь у будівництві житла (далі –договір), відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого Позивач зобов’язується перерахувати Відповідачу грошові кошти у розмірі 10911386,88 грн. з метою отримання житла на умовах, визначених в даному договорі, а Відповідач зобов’язується передати Позивачу в трьохмісячний термін після попередньої оплати 55 квартир загальною площею 3300,48 кв. м.

Згідно з п. 2.1 договору 55 квартир, які Відповідач зобов’язується передати Позивачу, знаходяться в житловому будинку, що розташований за адресою: Чернігівська область, м. Куликівка, вул. Щорса, 45-А.

Відповідно до п. 4.1 договору на Позивача покладені зобов’язання здійснити стовідсоткову попередню оплату квартир грошовими коштами шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Відповідача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за державні кошти».

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за державні кошти»в редакції, що діяла на момент укладення договору, не регулює строк здійснення замовником попередньої оплати за договорами про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, а лише визначає, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати попередню оплату у разі закупівлі робіт з капітального будівництва, капітального ремонту, реконструкції та реставрації, придбання основних засобів і житла на строк не більше трьох місяців.

12.10.2007 Позивач сплатив Відповідачу 10280703,48 грн. з призначенням платежу «частина перерахування пайового внеску в будівництво житла згідно з договором № 21-5/130 від 28.09.2007», що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 12.10.2007, яка знаходиться в матеріалах справи.

07.12.2007 Позивач сплатив Відповідачу 630683,4 грн. з призначенням платежу «кінцеве перерахування пайового внеску в будівництво житла за договором № 21-5/130 від 28.09.2007», що підтверджується копією платіжного доручення.

Таким чином, Позивач 07.12.2007 виконав у повому обсязі своє зобов’язання щодо здійснення попередньої оплати за договором у розмірі 10911386,88 грн.

Відповідач згідно з п. 4.2 договору зобов’язаний передати за актом вказані в договорі квартири.

Згідно з п. 2.2. договору термін передачі квартир –три місяці після попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З урахуванням викладеного, Відповідач повинен був передати Позивачу квартири, передбачені договором, не пізніше 07.03.2008.

14.12.2007 між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої термін передачі квартир перенесений на липень 2008 року.

10.07.2009 рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 31/127 за позовом МНС України до ТОВ «Північспецбудмонтаж»про визнання недійсною додаткової угоди визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 14.12.2007 до договору № 21-5/130 про пайову участь у будівництві житла від 29.09.2007, укладену між МНС та ТОВ «Північспецбудмонтаж». Зазначене рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 28.10.2009 та є чинним на момент прийняття даного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З огляду на наведене, строк виконання Відповідачем свого зобов’язання щодо передачі Позивачу квартир визначається відповідно до п. 2.2 договору без врахування положень додаткової угоди від 14.12.2007, що була визнана судом недійсною.

Таким чином, останнім днем строку виконання Відповідачем свого зобов’язання з передачі Позивачу квартир за договором є 07.03.2008.

В п. 4.2 договору передбачений обов’язок Відповідача в письмовій формі та обґрунтовано повідомити Позивача про часткову або повну неможливість виконання своїх зобов’язань в строк не пізніше 10 робочих днів з моменту настання таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не було виконане у встановлений договором строк зобов’язання щодо передачі квартир Позивачу. Водночас, Відповідач не надав суду доказів того, що він повідомляв Позивача в письмовій формі про ускладнення чи неможливість здійснити своєчасну передачу квартир.

03.09.2008 Відповідач надіслав Позивачу лист № 72 від 27.08.2008, в якому просив останнього розглянути питання щодо прийняття квартир в житловому будину в м. Куликівка Чернігівської області з оформленням відповідих актів приймання-передачі.

Позивач відповіді на зазначений лист не надіслав.

27.10.2008 Відповідач надіслав Позивачу лист № 102 від 22.10.2008, в якому пропонуав прийняти квартири в житловому будинку № 45-А по вул. Щорса в місті Куликівка Чернігівської області з урахуванням змін, викладених в рішенні Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі № 6/319, що залишенше в силі судом апеляційної інстранції. До листа додавалися акти приймання-передачі квартир.

Як вбачається з зазначеного листа, Відповідач пропонує Позивачу прийняти за актом приймання-передачі кваритири на підставі договору про пайову участь у будівництві житла з урахуванням змін до зазначеного договору, внесених на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 6/319.

07.11.2008 Позивач листом № 03-15207/22 повідомим Відповідача про те, що за результатами розгляду листів останнього від 27.08.2008 № 72 та від 22.10.2008 № 102 Позивачем прийняте рішення відкласти вирішення питання щодо оформлення актів приймання-передачі квартир до винесення відповідної постанови Вищим господарським судом України.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі № 6/319 за позовом ТОВ «Північспецбудмонтаж»до МНС України про зобов’язання підписати додаткову угоду, ТОВ «Північспецбудмонтаж»листом від 26.05.2008 повідомило МНС України про зміну вартості квадратного метру житла, передача якого передбачена договором про пайову участь в будівництві житла № 21-5/130 від 28.09.2007 та запропонувало внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди № 2, доданої до вказаного листа.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі № 6/319 позовні вимоги ТОВ «Північспецбудмонтаж»задоволено частково й зобов’язано МНС України протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням законної сили підписати з ТОВ «Північспецбудмонтаж»додаткову угоду № 2 до договору про пайову участь у будівництві житла № 21-5/130 від 28.09.2007 щодо зміни вартості одного квадратного метра житла, кількості квадратних метрів житла, що підлягають передачі, та перелік з характеристикою квартир, що підлягають передачі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2008 касаційну скаргу МНС України задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, якій присвоєно № 6/319-45/27, Господарський суд міста Києва прийняв рішення від 04.03.2009, яким відмовив ТОВ «Північспецбудмонтаж»в задоволенні позову, вказавши на невідповідність чинному законодавству вимог останнього про збільшення вартості квадратного метру житла та зміну характеристик квартир, передача яких передбачалась договором про пайову участь в будівництві житла № 21-5/130 від 28.09.2007. Зазначене рішення було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2009 Наведені тексти рішень у справі № 6/319-45/27 взяті з офіційного веб-порталу судової влади України (http://www.reyestr.court.gov.ua) та використані при розгляді справи відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на те, що акти приймання-передачі квартир за договором, надіслані Відповідачем Позивачу листом № 102 від 22.10.2008, були складені з урахуванням змін до договору, внесених на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 6/319, яке в подальшому було скасоване, і остаточним рішенням в даній справі була встановлена незаконність вимог Відповідача щодо збільшення вартості квадратного метру житла та зміну характеристик квартир, передача яких передбачалась договором, суд вважає правомірною відмову Позивача від підписання зазначених актів.

З пояснень представників осіб, що беруть участь у справі, слідує, що квартири, передбачені в договорі про пайову участь в будівництві житла № 21-5/130 від 28.09.2007, так і не були передані Відповідачем Позивачу.

З викладених обставин справи вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем в строки, передбачені договором, зобов’язання щодо передачі квартир Позивачу.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними договору про пайову участь в будівництві житла за результатами процедури державних закупівель (тендеру).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», норми якого діяли на момент укладення спірного договору договір про закупівлю— це письмова угода між замовником та учасником-переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

Як вбачається з викладених вище обставин справи, предметом укладеного між Позивачем та Відповідачем договору є взаємні права та обов’язки сторін, а саме обов’язок Позивача сплатити Відповідачу виділені з державного бюджету кошти за квартири в житлових будинках, що будуються в місті Куликівка Чернігівської області, для їх подальшої передачі особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, та право Позивача на одержання зазначених квартир після закінчення будівництва, якому кореспондує обов’язок Відповідача здійснити передачу квартир Позивачу у визначені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач повинен був виконати передбачене договором зобов’язання щодо передачі квартир Позивачу не пізніше 07.03.2008, проте на момент винесення даного рішення квартири Позивачу не передані.

Доводи Відповідача про те, що несвоєчасне виконання ним зобов’язання щодо передачі квартир є наслідком прострочення Позивача, а саме відмова останнього від підписання актів приймання-передачі, не приймаються судом з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України та ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

З наведених норм слідує, що кредитор ввжається таким, що прострочив, лише в тому випадку, коли він відмовився прийняти саме належне виконання боржником свого зобов’язання, яким згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК України вважається зобов’язання, що виконане відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, судом встановлено, що акти приймання-передачі квартир за договором Відповідач направив Позивачу лише 27.10.2008, тоді як зазначений обов’язок мав бути ним виконаний не пізніше 07.03.2008. Також судом встановлено, що зазначені акти не відповідали вимогам укладеного між сторонами договору, тому відмова Позивача від їх підписання є правомірною.

Таким чином, суд приходить до висновку про необгрунтованість тверджень Відповідача про те, що несвоєчасне виконання ним зобов’язань за договором було зумовлене простроченням Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З огляду на наведене, суд вважає правомірним нарахування Прокурором штрафу за допущене Відповідачем прострочення виконання зобов’язань щодо передачі Позивачу квартир в розмірі семи відсотків від вартості квартир, передача яких передбачається договором, що складає 763797,08 грн.

Пунктом 7.3 договору про пайову участь у будівництві житла передбачено, що за порушення Відповідачем строків закінчення будівництва та здачі об’єкту в експлуатацію при необґрунтованості такого порушення Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної вартості простроченого до передачі житла за кожний день прострочення.

Зі змісту наведеного пункту договору слідує, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачена саме за порушення Відповідачем строків закінчення будівництва та здачі об’єкту в експлуатацію, а не за порушення встановленого в договорі строку передачі житла Позивачу.

Водночас, ні договором, ні тендерною пропозицією Відповідача, що була акцептована Позивачем, не передбачено строку закінчення будівництва та строку здачі об’єкту будівництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Куликівка, вул. Щорса, 43-А, в експлуатацію.

Проте, з розрахунків штрафних санкції, доданих до позовної заяви та змісту позовної заяви вбачається, що нарахування передбаченої в п. 7.3 договору пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до передачі житла здійснювалося прокурором, починаючи з дати, коли житло згідно з договором мало бути переданим Позивачу, тобто, починаючи з 08.03.2008.

Однак, суд звертає увагу на те, що строки закнічення будівництва, здачі його в експлуатацію та передачі квартир, що знаходяться в будинку, будівництво якого закінчено, є різними строками і не можуть співпадати, що підтверджується, зокрема, положеннями законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору між Позивачем та Відповідачем.

Так відповідно до п. 15 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 (далі –Порядок), що діяв на момент укладення спірного договору, строк, установлений для прийняття закінченого будівництвом об’єкта державною приймальною комісією, не включається до загального строку будівництва об’єкта.

Згідно з п. 29 Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

З огляду на викладене, суд не має підстав для стягнення з Відповідача пені, передбаченої в п. 7.3 договору, як про це просить Прокурор.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(02088, м. Київ, вул. Борова, 14-А; код ЄДРПОУ 32660138; р/р 2600101020093 в АКБ «Правекс-Банк» в м. Києві, МФО 321983) на користь держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобилської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-А; код ЄДРПОУ 00013528; р/р 35216137000044 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) штраф у розмірі 763797,08 грн. (сімсот шістдесят три тисячі сімсот дев’яносто сім гривень 08 копійок).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(02088, м. Київ, вул. Борова, 14-А; код ЄДРПОУ 32660138; р/р 2600101020093 в АКБ «Правекс-Банк»в м. Києві, МФО 321983) в дохід бюджету 7637,97 грн. (сім тисяч шістсот тридцять сім гривень 97 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 18.02.2010