Рішення № 8351254, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/66117.02.10 За позовом До проЗаступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»

стягнення 4675302,22 грн. Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури           Радзівіл Б.В. –ст.пом.прок.,

Від Позивача           Нагаївська Н.В., Галас А.М. –предст.,

Від Відповідача           Івженко С.С. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Дарницького району м. Києва (далі –Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі –Позивач, МНС України) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(Відповідач, ТОВ «Північспецбудмонтаж»), в якому просить суд стягнути з Відповідача на користь держави в особі Позивача штрафні санкції в розмірі 4675302,22 грн., з яких 1032953,6 грн. –штраф та 3642348,62 грн. –пеня.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач порушив свої зобов’язання за договором про пайову участь у будівництві житла від 30.08.2007, який був укладений між Позивачем та Відповідачем на підставі тендеру, а саме –не передав Позивачу 80 квартир у місті Первомайськ Миколаївської області у строки, визначені в договорі. За прострочення виконання зазначеного зобов’язання за розрахунками Прокурора Відповідач повинен сплатити Позивачу штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 7 відсотків від вартості несвоєчасно переданих квартир, застосування якого передбачено в ч. 3 ст. 231 ГК України, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, застосування якої за порушення Відповідачем своїх обов’язків передбачене договором про пайову участь у будівництві.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що укладений між ним та Позивачем договір про пайову участь у будівництві від 30.08.2007 в дійсності є договором купівлі-продажу нерухомого майна, так як квартири, передача яких передбачена в зазначеному договорі, були збудовані та здані в експлуатацію ще до укладення самого договору. Водночас, договір про пайову участь в будівництві укладено в простій письмовій формі, відтак він є недійсним, оскільки договори купівлі-продажу нерухомого майна згідно зі ст. 657 ЦК України повинні укладатися в нотаріальній формі та підлягають державній реєстрації. З огляду на викладене, Відповідач наполягає на тому, що нараховані Прокурором штрафні санкції за невиконання договору є безпідставними, оскільки сам договір є нікчемним і не породжує будь-яких юридичних наслідків.

10.02.2010 в судовому засіданні Прокурором була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача в межах заявленої суми позовних вимог.

Зазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки Прокурор в порушення вимог ст.ст. 32-34, 66 ГПК України не надав доказів та не навів будь-яких фактичних обставин на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення, прийнятого у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2007 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 269 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання», відповідно до якої Позивачу було виділено 690000000,00 грн. для забезпечення житлом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом його закупівлі в порядку, передбаченому Законом України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти».

30.08.2007 між Позивачем та Відповідачем за наслідками проведення процедури державних закупівель (тендеру) був укладений договір № 21-5/114 про пайову участь у будівництві житла (далі –договір), відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого Позивач зобов’язується перерахувати Відповідачу грошові кошти у розмірі 14756480,00 грн. з метою отримання житла на умовах, визначених в даному договорі, а Відповідач зобов’язується передати Позивачу в трьохмісячний термін після попередньої оплати 80 квартир загальною площею 4611,4 кв. м.

Згідно з п. 2.1 договору 80 квартир, які Відповідач зобов’язується передати Позивачу, знаходяться в житлових будинках, що розташовані за адресами: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Достоєвського, 32, та Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Гвардійців генерала Родимцева, 56.

Відповідно до п. 4.1 договору на Позивача покладений обов’язок здійснити стовідсоткову попередню оплату за договором відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за державні кошти».

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за державні кошти»в редакції, що діяла на момент укладення договору, не регулює строк здійснення замовником попередньої оплати за договорами про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, а лише визначає, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати попередню оплату у разі закупівлі робіт з капітального будівництва, капітального ремонту, реконструкції та реставрації, придбання основних засобів і житла на строк не більше трьох місяців.

Будь-яких інших умов щодо конкретного строку виконання Позивачем своїх зобов’язань з попередньої оплати в договорі не міститься.

06.09.2007 Позивач перерахував на рахунок Відповідача 14756480,00 грн. з призначенням платежу «перерахування пайового внеску в будівництво житла згідно з договором № 21-5/114 від 30.08.2007», що підтверджується копією платіжного доручення № 2 від 06.09.2007, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач згідно з п. 4.2 договору зобов’язаний передати за актом вказані в договорі квартири, забезпечити відповідності якості житла вимогам ДБН України, в письмовій формі та обґрунтовано повідомити Позивача про часткову або повну неможливість виконання своїх зобов’язань в строк не пізніше 10 робочих днів з моменту настання таких обставин.

Згідно з п. 2.2. договору термін передачі квартир –три місяці після попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, враховуючи те, що Позивач здійснив попередню оплату в повному обсязі 06.09.2007, Відповідач повинен був передати обумовлені в договорі квартири не пізніше 06.12.2007.

11.12.2007 між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої термін передачі квартир в житловому будинку по вул. Достоєвського, 32, в м. Первомайськ перенесений на липень 2008 року, а в житловому будинку по вул. Гвардійців генерала Родимцева, 56, в м. Первомайськ –на І квартал 2008 року.

10.07.2009 рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 31/128 за позовом МНС до ТОВ «Північспецбудмонтаж»про визнання недійсною додаткової угоди визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 11.12.2007 до договору № 21-5/114 про пайову участь у будівництві від 30.08.2007, укладену між МНС та ТОВ «Північспецбудмонтаж». Зазначене рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 24.09.2009 та є чинним на момент прийняття даного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З огляду на наведене, строк виконання Відповідачем свого зобов’язання щодо передачі Позивачу квартир визначається відповідно до п. 2.2 договору без врахування положень додаткової угоди № 1 від 11.12.2007, що була визнана судом недійсною.

Таким чином, останнім днем строку виконання Відповідачем свого зобов’язання з передачі Позивачу кваритра за договором є 06.12.2007.

20.02.2009 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/369 за позовом ТОВ «Північспецбудмонтаж» до МНС про розірвання договору № 21-5/114 про пайову участь у будівництві від 30.08.2007 та за зустрічним позовом МНС до ТОВ «Північспецбудмонтаж» про виконання зобов’язань за договором № 21-5/114 про пайову участь у будівництві від 30.08.2007 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено та зобов’язано ТОВ «Північсецбудмонтаж»виконати умови договору № 21-5/114 про пайову участь у будівництві від 30.08.2007 шляхом передачі Позивачу 80 квартир загальною площею 4611,4 кв. м в м. Первомайськ Миколаївської області.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 у справі № 8/369 набрало законної сили 28.04.2009 та є чинним на момент прийняття даного рішення.

В матеріалах справи знаходиться копія рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради від 12.03.2007 № 160, яким затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Гвардійців Родимцева, 56.

З пояснень представників осіб, що беруть участь у справі, слідує, що квартири, передбачені в договорі про пайову участь в будівництві житла, так і не були передані Відповідачем Позивачу.

З викладених обставин вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем в строки, передбачені договором, зобов’язання щодо передачі квартир Позивачу.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними за результатами проведення державних закупівель (тендеру) договору про пайову участь в будівництві житла

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», норми якого діяли на момент укладення спірного договору, договір про закупівлю - це письмова угода між замовником та учасником-переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

Предметом укладеного між Позивачем та Відповідачем договору є взаємні права та обов’язки сторін його сторін, а саме обов’язок Позивача сплатити Відповідачу виділені з державного бюджету кошти за квартири в будинках, що будуються в місті Первомайську Миколаївської області, для їх подальшої передачі особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, та право Позивача на одержання зазначених квартир після закінчення будівництва, якому кореспондує обов’язок Відповідача здійснити передачу квартир Позивачу у визначені договором строки.

Відповідач стверджує, що укладений між ним та Позивачем договір про пайову участь в будівництві насправді є договором купівлі-продажу квартир, оскільки на момент його укладення житлові будинки, в яких знаходилися передбачені договором квартири, були збудовані, здані в експлуатацію, а також були видані свідоцтва про право власності на житлові квартири. Відтак, зазначений договір є недійсним, оскільки укладений в простій письмовій, а не в нотаріальній формі, як це вимагається ст.ст. 220, 657 ЦК України.

Суд на підставі дослідження наявних у справі доказів не може погодитися з наведеним твердженням Відповідача.

Так відповідно до п. 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 (далі –Порядок), що діяв на момент укладення спірного договору, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Судом встановлено вище, що рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради від 12.03.2007 № 160, затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Гвардійців Родимцева, 56.

Водночас, Відповідач для доведення обґрунтованості своїх тверджень не надав суду рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради, якими затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Достоєвського, 32, в місті Первомайську Миколаївської області. Так само Відповідачем не були надані свідоцтва про право власності на квартири, що знаходяться в зазначених будинках, для підтвердження того, що право власності на них було оформлене до укладення спірного договору з Позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Зі змісту наведеної норми слідує, що правочин є удаваним лише тоді, коли воля обох його сторін спрямована на приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За твердженням Позивача та Прокурора, укладення спірного договору про пайову участь у будівництві було спрямоване саме на придбання в майбутньому житла, що будується.

Водночас, Відповідачем зазначене твердження не було спростоване шляхом подання доказів, які б свідчили про те, що на момент укладення договору про пайову участь в будівництві Позивач дійсно знав про те, що житло, передача якого передбачається зазначеним договором, вже збудоване, здане в експлуатацію та право власності на нього оформелене у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», норми якого діяли на момент укладення спірного договору між Позивачем та Відповідачем, договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання замовником та учасником, визначеним переможцем процедури закупівлі, згідно з цим Законом.

Договір про закупівлю укладається тільки в письмовій формі та відповідно до положень Цивільного кодексу України. Нотаріальне посвідчення договору не є обов’язковим, але на вимогу замовника договір про закупівлю підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»).

З огляду на наведене та з урахуванням того, що договір про пайову участь у будівництві житла був укладений за результатами проведення державних закупівель (тендеру), суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений саме договір про пайову участь в будівництві житла, нотаріальне посвідчення якого чинним законоадвством не вимагається.

Відтак, договір про пайову участь в будівництві житла, укладений між Позивачем та Відповідачем, є підставою для винекнення в останніх передбачених ним зобов’язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно доумов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач повинен був виконати передбачене договором зобов’язання щодо передачі квартир Позивачу не пізніше 06.12.2007, проте на момент винесення даного рішення квартири Позивачу не передані. Будь-яких доказів на підтвердження наявності передбачених законодавстом обставин для звільнення від відповідальності за невиконання зазначеного зобов’язання Відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З огляду на наведене, суд вважає правомірним нарахування Прокурором за допущене Відповідачем прострочення виконання зобов’язань щодо передачі Позивачу квартир штрафу в розмірі семи відсотків вартості квартир, передача яких передбачається договором, що складає 1032953,6 грн.

Пунктом 7.3 договору про пайову участь у будівництві житла передбачено, що за порушення Відповідачем строків закінчення будівництва та здачі об’єкту в експлуатацію при необґрунтованості такого порушення Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної вартості простроченого до передачі житла за кожний день прострочення.

Зі змісту наведеного пункту договору слідує, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачена саме за порушення Відповідачем строків закінчення будівництва та здачі об’єкту в експлуатацію, а не за порушення встановленого в договорі строку передачі житла Позивачу.

Водночас, ні договором, ні тендерною пропозицією Відповідача, що була акцептована Позивачем, не передбачено строку закінчення будівництва та строку здачі об’єктів будівництва в експлуатацію.

Проте, з розрахунків штрафних санкції, доданих до позовної заяви та змісту позовної заяви вбачається, що нарахування передбаченої в п. 7.3 договору пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до передачі житла здійснювалося Прокурором, починаючи з дати, коли житло згідно з договором мало бути переданим Позивачу, тобто, починаючи з 07.12.2007.

Однак, суд звертає увагу на те, що строки закнічення будівництва, здачі його в експлуатацію та передачі квартир, що знаходяться в будинку, будівництво якого закінчено, є різними строками і не можуть співпадати, що підтверджується, зокрема, положеннями законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору між Позивачем та Відповідачем законодавства.

Так відповідно до п. 15 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 (далі –Порядок), що діяв на момент укладення спірного договору, строк, установлений для прийняття закінченого будівництвом об’єкта державною приймальною комісією, не включається до загального строку будівництва об’єкта.

Згідно з п. 29 Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

З огляду на викладене, суд не має підстав для стягнення з Відповідача пені, передбаченої в п. 7.3 договору, як про це просить Прокурор.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність—це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Водночас, в ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У своєму відзиві на позов Відповідач цитує положення ст. 258, 261 ЦК України щодо позовної давності. При цьому у відзиві відсутнє твердження про те, що Прокурором при зверненні до суду з позовом щодо стягнення штрафу та пені з Відповідача були порушені передбачені законодавством строки позовної давності. Крім того, Відповідач ні у відзиві на позов, ні в окремій заяві чи клопотанні, адресованому суду, не заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог, заявлених Прокурором.

Згідно з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 30 Інформаційного листа від 29.09.2009 № 01-08/530, заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.

Оскільки Відповідач не заявив про застосування позовної давності до позовних вимог, заявлених Прокурором, останні підлягають задоволенню в частині стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 1032953,6 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(02088, м. Київ, вул. Борова, 14-А; код ЄДРПОУ 32660138; р/р 2600101020093 в АКБ «Правекс-Банк» в м. Києві, МФО 321983) на користь держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобилської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-А; код ЄДРПОУ 00013528; р/р 35216137000044 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) штраф у розмірі 1032953,6 грн. (один мільйон тридцять дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят три гривні 60 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(02088, м. Київ, вул. Борова, 14-А; код ЄДРПОУ 32660138; р/р 2600101020093 в АКБ «Правекс-Банк»в м. Києві, МФО 321983) в дохід бюджету 10 329,54 грн. (десять тисяч триста двадцять дев’ять гривень 54 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 18.02.2010