Рішення № 8351209, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/36626.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контур»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Еквівес сервіс»

про стягнення 319,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - не з’явився

Від відповідача - Лактіонова С.В. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 275,00 грн. втрат від інфляції, 44,00 грн. –3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-312,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. було порушено провадження у справі № 47/366 та призначено її до розгляду на 06.10.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 27.10.2009р., але судове засідання 27.10.2009р. не відбулось у зв’язку з находженням судді Станіка С.Р. на лікарняному, а тому ухвалою від 17.11.2009р. розгляд справи було призначено на 26.11.2009р.

21.10.2009 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на те, що остаточний розрахунок згідно виставленого рахунку –фактури № СФ-0007394 від 06.11.2008 було здійснено відповідачем 03.07.2009, позивач просив суд стягнути з відповідача 275,00 грн. втрат від інфляції, 44,00 грн. –3% річних. Також, позивач зазначав про те, що підставою стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є та обставина, що в платіжному дорученні на перерахування грошових коштів відповідачем було зазначено «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку № СФ-0007394 від 06.10.2009», тобто здійснену оплату позивач зарахував як передплату у поточному періоді.

В судовому засіданні 06.10.2009р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідно до акту здачі-прийняття робіт, позивачем було надано відповідачу транспортно експедиційні послуги на загальну суму –3000,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено з порушенням строків,оскільки лист з виправленим призначенням платежу був отриманий позивачем вже після порушення провадження в справі, а тому позивач просив стягнути втрати від інфляції –275,00 грн. та 3% річних –44,00 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем невірно встановлено дату виникнення обов’язку оплати у відповідача, оскільки відповідачем платіжними дорученнями № 949 від 05.02.2009, № 1156 від 03.04.2009, № 1304 від 15.05.2009, № 30 від 03.07.2009 повністю оплатив надані послуги згідно рахунку –фактури № СФ-0007394 від 06.11.2008. Але відповідачем у платіжному дорученні № 30 від 03.07.2009 на суму 1900,00 грн. помилково було зазначено невірне призначення платежу в частині дати рахунку –фактури, але 25.09.2009 відповідач направив на адресу позивача лист № 936, в якому уточнив призначення платежу у платіжному дорученні № 30 від 03.07.2009 стосовно дати рахунку –фактури.

В судове засідання 26.11.2009 з’явився представник відповідача, а позивач своїх представників не направив, причин неявки –не повідомив. Про проведення судового засідання 26.11.2009 позивач був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження.

Суд, враховуючи те, що сторонами було надано обсяг документів, який на їх думку необхідний для вирішення спору, в минулих засіданнях представники сторін надали свої пояснення та заперечення, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку –фактури № СФ-0007394 від 06.11.2008р., позивачем - ТОВ «Торговий дім «Контур», було надано, а відповідачем –ТОВ «НВФ Еквівес сервіс»прийнято транспортно- експедиційні послуги загалом в сумі 3000,00 грн. , в т.ч. ПДВ –500,00 грн.

Відповідно до акту здачі –прийняття робіт № ОУ-0007513 від 06.11.2008, підписаного повноважними представниками позивача та відповідача, посвідчений печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем по рахунку фактурі № СФ-0007394 транспортно-експедиційних послуг складає 3000,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 949 від 05.02.2009р. на суму 600,00 грн., № 1156 від 03.04.2009р. на суму 200,00 грн., № 1304 від 15.05.2009р. на суму 300,00 грн., відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг згідно рахунку –фактури № СФ-0007394 від 06.11.2008р., а саме в сумі 1100,00 грн.

Згідно претензії позивача № 1-09/05 від 14.05.2009, яка була отримана безпосередньо відповідачем 14.05.2009, позивач просив відповідача погасити заборгованість по наданим послугам згідно рахунку –фактури № СФ-0007394 від 06.11.2008р., а саме: погасити заборгованість в сумі 2200,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 30 від 03.07.2009р., відповідач перерахував на рахунок позивача 1900,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за транспортно-експедиційні послуги по рахунку № 0007394 від 06.10.2009р.».

25.09.2009р. відповідач направив на адресу позивача лист № 936, в якому уточнив призначення платежу по платіжному дорученню № 30 від 03.07.2009р., а саме просив вважати правильним наступне призначення платежу: «оплата за транспортно-експедиційні послуги по рахунку № 0007394 від 06.11.2008р.».

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк термін виконання боржником обов’язку не встановлено або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України позивачем було надано комплекс послуг відповідачу на суму 3000,00 грн., які останнім було прийнято, що підтверджується рахунком –фактурою № СФ-0007394 від 06.11.2008р. та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), але оплачено з порушенням строків. Оскільки між позивачем та відповідачем не було узгоджено у належній письмовій формі строк (термін) виконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманих послуг, а претензія позивача № 1-09/05 від 14.05.2009 з вимогою погасити заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку –фактури № СФ-0007394 від 06.11.2008р. була отримана відповідачем 14.05.2009, про що свідчить наявний на претензії позивача № 1-09/05 від 14.05.2009 підпис директора відповідача, посвідчений печаткою, а тому зобов’язання по оплаті наданих послуг відповідач мав виконати згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 21.05.2009р. включно.

Також судом встановлено, що до пред’явлення вимоги (з 14.05.2009р.), відповідач здійснив часткову оплату на суму –1100,00 грн., а остаточно зараховані грошові кошти в сумі –1900,00 грн. були на підставі платіжного доручення та листа про зміну призначення платежу № 936 від 25.09.2009р.

Суд враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов’язання по оплаті наданих послуг, а позивачем заявлено до стягнення втрат від інфляції та 3% річних за період з 10.11.2008р. до 26.06.2009р. (дата визначена позивачем самостійно), а судом встановлено, що граничною датою оплати наданих послуг є 21.05.2009р., дійшов висновку , що вимога позивача про стягнення з відповідача, 3% річних, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, однак такою що підлягає задоволенню частково з огляду на нижчевикладене.

Розмір 3% річних за розрахунками суду складає:

1900,00 грн. (розмір заборгованості в період з 22.05.2009р. по 26.06.2009р. (дата визначена позивачем самостійно) х 3% річних /365 х 35 (днів прострочено) = 5,46 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуюче те, що позивач здійснює нарахування втрат від інфляції до червня 2009р., а судом встановлено що червень 2009р. є першим повним місяцем, в якому позивач несе втрати від інфляції, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції за період з листопада 2008р. по травень 2009р. включно, не є законною та обґрунтованою, недоведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 3% річних в сумі 5,46 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «НВФ Еквівес Сервіс»(код ЄДРПОУ 31238855, адреса: 02090, м. Київ. вул. Алма-Атинська, 8, корп. 1, к. 216) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контур»(код ЄДРПОУ 32421102, місцезнаходження юридичне: 03049, м. Київ, вул. Курська, 13А, кв. 1; місцезнаходження фактичне: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 37А, офіс 115) 3% річних в сумі 5 (п’ять) грн. 46 коп., а також 01 (одна) грн. 74 коп. - витрат по сплаті державного мита та 05 (п’ять) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

          Дата підписання рішення –17.02.2010.