Рішення № 8351128, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/1309.02.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне» до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»

про                              стягнення 79549,45 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    не з’явились;

від відповідача:          Тихоплав С.О. –представник за довіреністю від 13.11.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»про стягнення 79549,45 грн.

          Позивач вказує, що згідно з видатковими накладними № Т-00007446 від 23.04.2009 року, № Т-00008005 від 30.04.2009 року, № Т-00008588 від 07.05.2009 року, № Т-00009239 від 14.05.2009 року, № Т-00009630 від 21.05.2009 року, № Т-00010215 від 28.05.2009 року, № Т-00010735 від 04.06.2009 року, № Т-00011269 від 11.06.2009 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 94167,70 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в порушення зобов’язань, що випливають із договору поставки, відповідач оплатив поставлені товари частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 79549,45 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.01.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, у судовому засіданні 19.01.2010 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

          Посилаючись на часткове погашення відповідачем суми заборгованості, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 64918,76 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 19.01.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 16.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача у судове засідання, неподання ним витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень перешкоджали вирішення спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 02.02.2010 року.

          У судовому засіданні 02.02.2010 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору та подав заяву про припинення провадження у справі, у зв’язку з повним погашенням суми заборгованості перед позивачем.

          Представник позивача у судове засідання 02.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.01.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З огляду на те, що нез’явлення представника позивача у судове засідання, неподання сторонами витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових матеріалів перешкоджали вирішення спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 09.02.2010 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Представник позивача у судове засідання 09.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними № Т-00007446 від 23.04.2009 року, № Т-00008005 від 30.04.2009 року, № Т-00008588 від 07.05.2009 року, № Т-00009239 від 14.05.2009 року, № Т-00009630 від 21.05.2009 року, № Т-00010215 від 28.05.2009 року, № Т-00010735 від 04.06.2009 року, № Т-00011269 від 11.06.2009 року, які підписані повноважними представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне»(надалі –позивач) й Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(надалі –відповідач) та скріплені печатками, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари народного споживання на загальну суму 94167,70 грн.

          Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів поставки даного виду. Тому, суд вважає, що щоразу з моменту підтвердження позивачем прийняття до виконання замовлення відповідача на поставку товарів між сторонами виникали відносини за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Строк оплати кожної з поставлених партій товарів сторони визначили безпосередньо у видаткових накладних.

          Зокрема, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00007446 від 23.04.2009 року, відповідач зобов’язався розрахуватися у термін до 23.05.2009 року, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00008005 від 30.04.2009 року, –у термін до 30.05.2009 року, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00008588 від 07.05.2009 року, –у термін до 06.06.2009 року, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00009239 від 14.05.2009 року, –у термін до 13.06.2009 року, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00009630 від 21.05.2009 року, –у термін до 20.06.2009 року, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00010215 від 28.05.2009 року, –у термін до 27.06.2009 року, за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00010735 від 04.06.2009 року, –у термін до 04.07.2009 року та за товари, поставлені згідно з видатковою накладною № Т-00011269 від 11.06.2009 року, –у термін до 11.07.2009 року.

          За твердженням позивача, станом на день звернення до суду в рахунок оплати поставленого товару відповідач перерахував позивачу 14618,25 грн.

          Згідно з наданою суду випискою по особовому рахунку позивача 30.12.2009 року у процесі розгляду справи в рахунок погашення заборгованості відповідач здійснив на користь позивача переказ 14660,69 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Згідно з поданими відповідачем платіжними дорученнями № 1057621 від 01.02.2010 року та № 1058323 від 02.02.2010 року, у процесі розгляду справи відповідач частково погасив суму заборгованості, сплативши позивачу, крім попередньо перерахованих 29278,94 грн., ще 64888,75 грн.

          Таким чином, станом на день вирішення спору предмет спору щодо стягнення заборгованості у розмірі 64888,75 грн. відсутній.

          Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

          Тому, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64888,75 грн.

          Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30,01 грн. суд зазначає наступне.

          Як зазначалося вище, позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 94167,70 грн., станом на день звернення до суду в рахунок оплати поставленого товару відповідач перерахував позивачу 14618,25 грн., у процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу ще 29278,94 грн. та 64888,75 грн.

          Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 0,01 грн.

          Належних доказів поставки на користь відповідача додаткової кількості товарів на суму 30,00 грн. позивач не надав.

          Водночас, відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язань за договором в частині перерахування в рахунок оплати поставленого товару 0,01 грн.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30,01 грн. суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 0,01 грн.

          При припиненні провадження у справі вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

          Оскільки суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64888,75 грн. у зв’язку з її погашенням у процесі розгляду справи, судові витрати в частині стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів суд покладає на відповідача.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Тому, судові витрати в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30,01 грн. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Крім того, при розподілі судових витрат суд враховує, що позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості у процесі розгляду справи.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64888,75 грн.

2.          Іншу частину позовних вимог задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код 30437110) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Рівне» (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Артилерійська, 3-А; ідентифікаційний код 35504783) заборгованість у розмірі 00 (нуль) грн. 01 коп., 795 (сімсот дев’яносто п’ять) грн. 49 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –15.02.2010 року.