Рішення № 8351125, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/37210.12.09 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» До Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс-Автотрак»

про стягнення 36541,22 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Карманов В.Є. –представник за довіреністю;

Від відповідача - не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 32387,62 грн. заборгованості за поставлений товар по Договору № 37 від 10.12.2007р., пені –2987,65 грн., 3% річних –388,65 грн., втрати від інфляції –777,30 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –365,41 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-236,00 грн., 70,80 грн. –витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. було порушено провадження у справі № 47/372 та призначено її до розгляду на 08.10.2009р., ухвалою від 08.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2009р., але судове засідання 29.10.2009р. не відбулось в зв’язку з находженням судді Станіка С.Р. на лікарняному, а тому ухвалою від 19.11.2009р розгляд справи було призначено на 10.12.2009р.

В судовому засіданні 10.12.2009р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору № 37 від 10.12.2007р. не було здійснено оплату поставленого товару, оскільки позивачем було поставлено товар загалом на суму 35 145,80 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 2 758,18 грн. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 32 387,62 грн. Також, за прострочення виконання зобов’язання по своєчасній оплаті поставленого товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних –388,65 грн. та втрати від інфляції - 777,30 грн..

Відповідач своїх представників в судові засідання 08.10.2009р., 10.12.2009р. не направляв, причин неявки представників –не повідомив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 895074. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007р. між позивачем –ТОВ «Ирбис-Авто», як постачальником, та відповідачем ТОВ «Люкс-Автотрак»як покупцем, було укладено договір № 37 (далі –договір № 37 від 10.12.2007р.), який підписано повноважними представниками постачальником та покупцем, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується постачати, а покупець приймати та оплачувати на умовах договору товари (п. 1.1).

Умовами договору № 37 від 10.12.2007р. сторони погодили, що загальна ціна договору складається з погоджених сторонами партій товару виражених в грошовому еквіваленті (п. 2.1), оплату товару покупець зобов’язаний провести на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.1), якщо покупець не здійснить оплату у відповідності з п. 3.1 договору, то покупець за вимогою постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від вартості поставленого але не оплаченого товару, за кожен день прострочки, шляхом перерахування пені на розрахунковий рахунок постачальника (п. 8.1).

Згідно за видатковими накладними по договору № 37 від 10.12.2007р., а саме: № К-001860 від 01.12.2008р. на суму 4897,62 грн., № Б-001324 від 02.12.2008р. на суму 8817,12 грн., № К-001894 від 09.12.2008р. на суму 3411,96 грн., № К-001913 від 15.12.2008р. на суму 8666,50 грн., № К-001936 від 19.12.2008р. на суму 7394,80 грн., № К-000179 від 12.02.2009р. на суму 1957,80 грн., які підписано повноважними представниками постачальника (позивача) та покупця (відповідача), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 35145,80 грн.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору № 37 від 10.12.2007р. не було здійснено в повному обсязі оплату поставленого товару, оскільки позивачем було поставлено товар загалом на суму 35145,80 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 2758,18 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 32387,62 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк термін виконання боржником обов’язку не встановлено або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як постачальник, на виконання умов договору № 37 від 10.12.2007р. поставив відповідачу товар на загальну суму 35 145,80 грн., який відповідачем було прийнято, що підтверджується видатковими накладними, а відповідач свої зобов’язання по повній оплаті отриманого товару не виконав в повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату в сумі 2758,18 грн., що позивачем не заперечувалось. Оплата за поставлений товар в сумі 32 387,62 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 37 від 10.12.2007р. існує непогашена заборгованість в сумі 32 387,62 грн. (35 145,80 (сума поставленого товару) –2 758,18 грн. (часткова оплата) = 32387,62 грн.), а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, але не оплачений у повному обсязі відповідачем товар законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі: в сумі 32 387,62 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті поставленого товару, пені –2987,65 грн., 3% річних –388,65 грн., втрати від інфляції –777,30 грн..

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов’язання по оплаті поставленого товару по Договору № 37 від 10.12.2007р. у строк передбачений п. 3.1 Договору, тобто протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, оплата в сумі 32 387,62 грн. здійснена відповідачем не була, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції, пеню, та 3% річних, з зазначенням періоду існування боргу, а саме з дати прострочки оплати по останній видатковій накладній та посиланням на конкретні документи, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних, пені, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунків втрат від інфляції, пені, 3% річних, наданих позивачем, які судом перевірені і з якими суд погоджується щодо сум нарахування та періодів, розмір втрат від інфляції складає 777,30 грн., пені –2987,65 грн., 3% річних –388,65 грн., і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: 32387,62 грн. –заборгованість, втрати від інфляції –777,30 грн., пені –2987,65 грн., 3% річних –388,65 грн., витрати пов’язані з розглядом справи, а саме отримання довідки ЄДРПОУ –70,80 грн.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати по отриманню витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в сумі 70,80 грн. (понесення яких позивачем документально підтверджено квитанціями) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Автотрак»(код ЄДРПОУ 34187636, адреса: 03148, м. Київ. вул. Пшенична, 9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто»(код ЄДРПОУ 35352325, місцезнаходження: 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 35-А, поштова адреса: 61001 м. Харків, пров. Микитинський, 24) суму заборгованості в розмірі 32 387 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 62 коп., втрати від інфляції –777 (сімсот сімдесят сім) грн. 30 коп., пені –2987 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 65 коп., 3% річних –388 (триста вісімдесят вісім) грн. 65 коп., а також 365 (триста шістдесят п’ять) грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 70 (сімдесят) грн. 80 коп. інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

          Дата підписання рішення –17.02.2010