Рішення № 8351040, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/34103.02.10 «3»лютого 2010 р.Справа № 14/341 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/341

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 5476,25 грн.

за участю представників сторін від позивача- Воробйовська В.В. від відповідача- Глузманова М.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2009 року Відкрите акціонерне товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі –Комітет) про стягнення 4975,60 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей, 426,63 грн. інфляційних нарахувань, 74,02 грн. відсотків річних, а всього –5476,25 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 91/364/12, у зв’язку з чим позивачем понесені витрати на зберігання, які не відшкодовані відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.08.2009 р., зобов’язано сторони виконати певні дії.

У судове засідання 14.08.2009 р. представник позивача не з'явився, проте надіслав до господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2009 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2009 р. призначено у справі № 14/341 судову бухгалтерську (економічну) експертизу та на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2009 р. поновлено провадження у справі № 14/341 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.02.2010 р.

У процесі розгляду справи відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечує, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не вбачається, що такі витрати понесені позивачем саме у зв’язку зі зберіганням таких цінностей.

У судовому засіданні 03.02.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 6 серпня 2002 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської дирекції (зберігач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 91/364/12 (надалі - Договір).

Додатковою угодою № 1 від 09.10.2007 р. до Договору сторони внесли зміни, відповідно до якої зберігачем за Договором є ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії (надалі –ВАТ "Укртелеком в особі Херсонської філії").

Предметом Договору є зберігання матеріальних цінностей державного резерву (надалі –цінності), що здійснюється в складських приміщеннях, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах та на майданчиках зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.

Згідно Договору зберігач зобов'язаний вжити заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; закладати на відповідальне зберігання цінності, передбачені номенклатурою; надсилати Комітетові акти форми № 1; відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження; щороку подавати Комітетові станом на 1 січня звіт форми № 12; станом на 1 липня –інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою Комітетом, щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

В свою чергу, Комітет зобов’язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими, регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР, ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно зі ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

У відповідності до п. 2 вищезгаданого Порядку, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Зазначені положення передбачені також і Договором, пунктом 4.2. якого передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем.

Строк оплати за договором встановлений не був.

У своєму позові позивач зазначає, що виконуючи взяте на себе зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей, за рахунок власних коштів зберігало цінності державного резерву, у зв’язку з чим понесло витрати на їх утримання та зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача направлялась претензія № 52-12 від 16.04.2009 р., у якій позивач зазначає про наявність у Державного комітету України з матеріального резерву заборгованості за Договором у розмірі 4975,60 грн.

Відповідачем була надіслана відповідь, в якій зазначив, що претензія № 52-12 від 16.04.2009 р. не підлягає задоволенню, з огляду на те, що позивачем не надано належних документів, які б підтверджували понесені ним витрати.

Як стверджує позивач, за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. відповідно до умов Договору, позивач зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та, відповідно до поданої позовної заяви поніс витрати на їх зберігання в розмірі 4975,60 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та не вбачається, що такі витрати понесені позивачем саме у зв’язку зі зберіганням таких цінностей. Однак такі твердження відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2009 р. з метою встановлення точного фактичного розміру витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та утримання складу мобілізаційного резерву за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до висновку № 8907/10251 судово-економічної експертизи, Херсонською філією ВАТ «Укртелеком»за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву витрачено грошових коштів на загальну суму 4975,60 грн.

Досліджуючи матеріали, первинні документи та оцінюючи подані позивачем докази в їх сукупності, в тому числі висновок судово-економічної експертизи, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 4975,60 грн., які складаються з витрат на заробітну плату працівників з нарахуваннями, вартості електричної енергії, паливних матеріалів, амортизація основних виробничих фондів, задіяних у процесі зберігання, охорона матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та інші.

За таких обставин, враховуючи положення чинного законодавства, загальний строк позовної давності у три роки, а також те, що відповідач у семиденний строк з дня пред’явлення йому вимоги не оплатив витрати позивача на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, з нього на користь позивача підлягає стягненню 4975,60 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 426,63 грн. інфляційних нарахувань, 74,02 грн. відсотків річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що строк оплати витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Договором не встановлений, приймаючи до уваги направлення відповідачу вимоги про сплату витрат на зберігання матеріальних цінностей претензією 17.04.2009 р., за розрахунком суду стягненню підлягають 79,61 грн. інфляційних нарахувань, 27,81 грн. відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 41, код 01188661) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 4975 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 60 коп. витрат на зберігання матеріальних цінностей, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 27 (двадцять сім) грн. 81 коп. відсотків річних, 2007 (дві тисячі сім) грн. 60 коп. витрат на проведення судової експертизи, 94 (дев’яносто чотири) грн. 67 коп. державного мита, 292 (двісті дев’яносто дві) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 15.02.2010 р.