Рішення № 8350983, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 10/172-33/725.01.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «Авів Технології»

до           відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Центральне відділення Філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Рівненське відділення

про           зобов’язання вчинити певні дії та стягнення пені в розмірі 1500,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ткачук А.О. –директор;

Корень О.М. - представник за довіреністю б/н від 22.01.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

          Приватне підприємство «Авів Технології»звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Центральне відділення Філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Рівненське відділення про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення пені в розмірі 1500,00 грн.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 19.09.2008 року було укладено договір на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221.

Згідно з п. 2.1. договору, договір визначає умови та порядок надання банком комплексного обслуговування клієнта по бізнес-пакету «Базовий»у відділеннях банку згідно з режимом роботи відділень, визначеним банком.

Відповідно до додатку-повідомлення до договору на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221 від 19.09.2008 року, ВАТ КБ «Надра»підтверджує, що на підставі договору на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221 від 19.09.2008 року, здійснено відкриття рахунків:

№Вид рахункуВалюта№ рахункуПризначення основного рахунку

1Поточний98026008001221001основний

2Картковий98026053001221001 3Прибутковий98026007001221002 4Депозитний98026150001221001 Згідно з п. 4.3.9. договору банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку клієнта для здійснення операцій та сплати комісій бізнес-пакету на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з поточного рахунку клієнта в межах суми встановленого овердрафту. В іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення. Якщо при поверненні платежу у позичальника існує прострочена заборгованість по кредиту, овердрафту, тощо, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов’язань по цьому договору в наступному порядку: - комісія/відсотки/пені за користування кредитом та прострочених/поточних кредитних зобов’язань; - комісія/відсотки за користування овердрафтом; - нарахована щомісячна плата за обслуговування бізнес-пакету;

- невиконані автоматичні платежі;

- поточні платежі.

Позивач, 19.01.2009 року надав відповідачеві для виконання платіжне доручення № 13 на перерахування грошових коштів в сумі 15000,00 грн. на поточний рахунок 26009218544400 АКІБ «Укрсиббанк». Зазначене платіжне доручення було прийняте відповідачем до виконання 19.01.2009 року, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні.

Станом на 06.10.2009 року дане платіжне доручення відповідачем не виконане.

16.09.2009 року позивач направив відповідачеві претензію № 1 про припинення дій, які порушують право.

В кінці вересня 2009 року позивач отримав від відповідача лист без дати та номера, в якому відповідач повідомляє, що для стабілізації роботи банку, захисту інтересів вкладників, кредиторів та забезпечення належного рівня ліквідності з 10.02.2009 року в НАДРА БАНКУ працює тимчасова адміністрація, яка призначена Національним банком України, відповідно до постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року.

Відповідно до п. 9.2. договору за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу.

За прострочення виконання платіжного доручення позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 1500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.10.2009 року порушено провадження у справі № 10/172, розгляд справи призначено на 27.10.2009 року.

У судове засідання 27.10.2009 року представник відповідача не з’явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники позивача з’явились, позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідно ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт нез’явлення в судове засідання представника відповідача та витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 17.11.2009 року.

У судове засідання 17.11.2009 року представник відповідача не з’явився, проте через канцелярію Господарського суду Рівненської області подав клопотання про передачу справи за правилами підсудності.

Представники позивача з’явились, подали клопотання щодо територіальної підсудності, позовні вимоги підтримали повністю, просили розглядати справу в Господарському суді Рівненської області.

Відповідно до ст.1, 15, 17, 21, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив надіслати матеріали справи № 10/172 за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2009 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 10/172-33/7, призначено розгляд справи на 25.01.2010 року.

У судове засідання 25.01.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.10.2009 року не виконав, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з його необґрунтованістю.

Представники позивача подали документи на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2009 року, надали пояснення по справі та просили зобов’язати відповідача виконати платіжне доручення № 13 від 19.01.2009 року на суму 15000,00 грн., виконувати переказ коштів відповідно до платіжних доручень, які є на рахунку на вимогу ПП «Авів Технології», стягнути пеню в розмірі 1500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 165,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Між позивачем та відповідачем 19.09.2008 року було укладено договір на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 2.1. договору, договір визначає умови та порядок надання банком комплексного обслуговування клієнта по бізнес-пакету «Базовий»у відділеннях банку згідно з режимом роботи відділень, визначеним банком.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до додатку-повідомлення до договору на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221 від 19.09.2008 року, ВАТ КБ «Надра»підтверджує, що на підставі договору на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221 від 19.09.2008 року, здійснено відкриття рахунків:

№Вид рахункуВалюта№ рахункуПризначення основного рахунку

1Поточний98026008001221001основний

2Картковий98026053001221001 3Прибутковий98026007001221002 4Депозитний98026150001221001 Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Згідно з п. 4.3.9. договору банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку клієнта для здійснення операцій та сплати комісій бізнес-пакету на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з поточного рахунку клієнта в межах суми встановленого овердрафту. В іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення. Якщо при повернення платежу у позичальника існує прострочена заборгованість по кредиту, овердрафту, тощо, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов’язань по цьому договору в наступному порядку: - комісія/відсотки/пені за користування кредитом та прострочених/поточних кредитних зобов’язань; - комісія/відсотки за користування овердрафтом;

- нарахована щомісячна плата за обслуговування бізнес-пакету;

- невиконані автоматичні платежі;

- поточні платежі.

Позивач, 19.01.2009 року надав відповідачеві для виконання платіжне доручення № 13 на перерахування грошових коштів в сумі 15000,00 грн. на поточний рахунок 26009218544400 АКІБ «Укрсиббанк». Зазначене платіжне доручення було прийняте відповідачем до виконання 19.01.2009 року, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні.

Станом на 06.10.2009 року дане платіжне доручення відповідачем не виконане.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п. 4.2.2. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього договору.

16.09.2009 року позивач направив відповідачеві претензію № 1 про припинення дій, які порушують право.

В кінці вересня 2009 року позивач отримав від відповідача лист без дати та номера, в якому відповідач повідомляє, що для стабілізації роботи банку, захисту інтересів вкладників, кредиторів та забезпечення належного рівня ліквідності з 10.02.2009 року в НАДРА БАНКУ працює тимчасова адміністрація, яка призначена Національним банком України, відповідно до постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року.

Станом на 30.12.2009 року залишок коштів на рахунках позивача складав 19436,70 грн., згідно виписки банку від 05.01.2010 року, отже залишок коштів на рахунку позивача був достатнім для виконання платіжного доручення.

Таким чином, суд встановив, що Відповідач умови договору не виконав.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221 від 19.09.2008 року, тому позовні вимоги в частині зобов’язання виконання платіжного доручення № 13 від 19.01.2009 року на суму 15000,00 грн., визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2. договору за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від суми переказу.

Відповідно до ч. 1 п. 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

За прострочення виконання платіжного доручення позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 1500,00 грн.

Згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Кім того, постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач нараховує відповідачеві пеню у сумі 15000,00 грн. за період з 19.01.2009 року по 06.05.2009 року. Таким чином, нарахування пені починається з наступного дня - 20.01.2009 року по 09.02.2010 року (до початку дії мораторію).

Розрахунок пені:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

22.01.09.-09.02.10.15000,002112%207,12

Загальна сума пені за перерахунком суду становить 207,12 грн. та підлягає стягненню.

Таким чином, хоча відповідачем і було прострочено виконання зобов’язання по договору на обслуговування бізнес-пакету № 96/1221 від 19.09.2008 року, але беручи до уваги вищезазначені норми законодавства України, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1292,88 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, в частині заявленої вимоги про зобов’язання виконувати переказів коштів відповідно до платіжних доручень, які є на рахунку на вимогу ПП «Авів Технології»відмовити, оскільки не вказано платіжні доручення та вони не є предметом спору та зазначена вимога є вимогою на майбутнє у зв’язку з цим дана вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Кім того, постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача виконати платіжні доручення, зазначені вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, статті 80 та частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки вимога позивача про зобов’язання вчинити певні дії є немайновою вимогою то відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача в сумі 85,00 грн., вимога позивача про стягнення пені є майновою вимогою, таким чином, сума державного мита становить 85,00 + 102,00 = 187,00 грн.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 87,91 грн., на відповідача –85,00 + 14,09 = 99,90 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 118,00 грн., на відповідача –118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, ч.5 ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»в особі Центрального відділення Філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Рівненського регіонального управління (33028, м. Рівне, вул. Поштова, буд. 11, р/р в ВАТ КБ «Надра», МФО 333681, код ЄДРПОУ 26259468) виконати платіжне доручення № 13 від 19.01.2009 року на суму 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. приватного підприємства «Авів Технології»(35701, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Другого Лютого, буд. 6А, кв. 7; р/р 26008001221001 в Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Рівненське РУ, МФО 333681, код ЄДРПОУ 33020647).

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Центрального відділення Філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Рівненського регіонального управління (33028, м. Рівне, вул. Поштова, буд. 11, р/р в ВАТ КБ «Надра», МФО 333681, код ЄДРПОУ 26259468) з будь-якого рахунку на користь приватного підприємства «Авів Технології»(35701, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Другого Лютого, буд. 6А, кв. 7; р/р 26008001221001 в Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Рівненське РУ, МФО 333681, код ЄДРПОУ 33020647) пеню у сумі 207 (двісті сім) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 99 (дев’яносто девять) грн. 90 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення пені в розмірі 1292 (одна тисяча двісті дев’яносто дві) грн. 88 коп. та заявленої вимоги про зобов’язання виконувати перекази коштів відповідно до платіжних доручень, які є на рахунку на вимогу ПП «Авів Технології»відмовити.

5. Стягнути з приватного підприємства «Авів Технології»(35701, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Другого Лютого, буд. 6А, кв. 7; р/р 26008001221001 в Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Рівненське РУ, МФО 333681, код ЄДРПОУ 33020647) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 22 (двадцять дві) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 12.02.2010 року.