Рішення № 8350928, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/45608.02.10 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "ЛІКОН"

до акціонерного комерційного банку "НАДРА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-НТ"

про визнання договору іпотеки від 27.11.2007 року таким, що припинив свою дію

Представники сторін:

від позивача Оліус Є.В. –голова правління;

від відповідача Пасацький Ю.О. –представник за довіреністю № 13-11-12040 від 18.06.2009;

від третьої особи не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство "ЛІКОН" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до акціонерного комерційного банку "НАДРА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-НТ" про визнання договору іпотеки від 27.11.2007 року таким, що припинив свою дію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Відкритим акціонерним товариством „ЛІКОН" та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „НАДРА" 27 листопада 2007 року укладений договір іпотеки.

Згідно предмету Договору ВАТ "ЛІКОН", з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-НТ" перед Банком, що випливають з кредитного договору №70/КЛ-V/2007-980 від 27 листопада 2007 року, передав, а Банк прийняв в іпотеку нежитлове приміщення (в літері А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 40.

08 жовтня 2008 року листом № 33 Боржник сповістив Позивача, що 15 липня 2008 року між Банком та Боржником була підписана Додаткова Угода №1 до Кредитної Угоди № 70/КЛ-V/2007-980 від 27 листопада 2007 року згідно якої були змінені умови кредитування Боржника. Згідно цієї Угоди були збільшені відсотки за користування кредитними коштами до 16% річних.

Ніяких повідомлень від Банку стосовно збільшення зобов'язань Боржника за кредитним договором Позивач не отримував і згоди на таке збільшення не давав.

Відповідно до укладеного Договору, Позивач виступив майновим поручителем перед Банком за виконання зобов'язань перед Банком Боржником.

Додатковою угодою з Боржником Банк збільшив відсотки за користування кредитними коштами, чим змінив зобов'язання Боржника та, фактично, збільшив обсяг відповідальності Боржника.

Збільшення відповідальності Боржника було зроблено без згоди Позивача (майнового поручителя).

Таким чином, позивач вважає, що згідно п.1 ст. 559 ЦК зобов'язання Позивача перед банком припинилися з моменту підписання Банком та Боржником додаткової угоди до кредитного договору і у зв’язку з цим звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/456, розгляд справи призначено на 22.09.09. о 10:00.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено до 09.11.2009 року на 12:05 у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, а його неявкою та неявкою представника третьої особи в судове засідання.

Судове засідання, призначене до слухання на 09.11.2009, у зв'язку із перебуванням судді Мудрого С.М. на лікарняному, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено до 26.11.2009 року на 12:10.

В судове засідання 26.11.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/456 від 30.06.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача подав суду доповнення до позовних вимог.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 18.01.10р.

В судовому засіданні оголошено перерву на 08.02.10р. у зв’язку з клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні 08.02.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подавши відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, будь-яких клопотань не подавав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Відкритим акціонерним товариством „ЛІКОН" та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „НАДРА" 27 листопада 2007 року укладений договір іпотеки.

Згідно предмету Договору ВАТ "ЛІКОН", з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-НТ" перед Банком, що випливають з кредитного договору №70/КЛ-V/2007-980 від 27 листопада 2007 року, передав, а Банк прийняв в іпотеку нежитлове приміщення (в літері А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 40.

08 жовтня 2008 року листом № 33 ТОВ "АЛЬФА-НТ" повідомило Позивача, що 15 липня 2008 року між Банком та Боржником була підписана Додаткова Угода №1 до Кредитної Угоди № 70/КЛ-V/2007-980 від 27 листопада 2007 року згідно якої були змінені умови кредитування Боржника. Згідно цієї Угоди були збільшені відсотки за користування кредитними коштами до 16% річних.

Зобов'язання Боржника перед банком визначені у Договорі, а саме:

-повернути Банку фактично отриманий кредит до 26 листопада 2009 року;

-щомісячно сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 13,9% відсотків річних з розрахунку 360 днів на рік;

-щомісячно сплачувати комісію за управління кредитною лінією у розмірі 0.5% відсотків річних за кожен день існування такої суми; сплатити разову комісію за поставку кредитної лінії.

Відповідно до укладеного Договору, Позивач виступив майновим поручителем перед Банком за виконання зобов'язань перед Банком Боржником.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

В силу п.1 ч. 1 ст. 17 цього ж закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частина 4 цієї ж статті передбачає, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Така трансформація існуючого зобов'язання можлива за наявності наступних умов: наявність дійсного зобов'язання, що припиняється; наявність зобов'язання, що замінить первісне зобов'язання; незмінність сторін первісного зобов'язання та зобов'язання, що його припиняє; оформлення даної домовленості шляхом укладення відповідної угоди між сторонами.

Укладаючи додаткову угоду № 1, сторони висловили згоду припинити існуюче зобов'язання, замінивши його іншим, зокрема встановивши інший розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Укладення додаткової угоди №1 до Кредитної угоди супроводжувалося наявністю всіх вище перелічених умов, тому в даному випадку має місце саме припинення зобов'язання, а не внесення змін до договору, оскільки зміни стосуються змісту зобов'язання, що спричиняє безумовну необхідність застосування наслідків, передбачених в ст.17 Закону України «Про іпотеку».

Про наявність угоди про заміну одного зобов'язання іншим вказує також той факт, що Відповідач та Боржник уклали додаткову угоду до кредитного договору «Додаткова Угода №1 до Кредитної угоди №70/КЛ-V/2007-980 від «27»листопада 2007 року», а не угоду про внесення змін та доповнень до кредитного договору (як би це мало місце у випадку якщо б сторони вносили зміни до договору, а не припиняли одне зобов'язання шляхом його заміни на інше за домовленістю між собою).

Згідно з ч.2 ст.19 ЗУ «Про іпотеку»будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Тобто, ВАТ КБ «Надра» були порушені вимоги ст. 19 Закону України «Про іпотеку», згідно якої будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

На думку суду, укладений договір іпотеки в розумінні ст. 1 Закону України «Про іпотеку»по своїй суті є договором майнової поруки.

Згідно з ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки ВАТ КБ «Надра»та TOB «АЛЬФА-НТ»підписали додаткову угоду до кредитного договору, змінивши первісне зобов'язання новим зобов'язанням у зв'язку з чим відбулася новація. А згідно ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не приймаються судом до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Стаття 55 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що при посвідченні угод про відчуження нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Відповідно до п.47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Наявність запису щодо майна, яке належить позивачу обмежує його право власності, а тому таке право підлягає захисту, передбаченим ст.391 ЦК України способом, шляхом виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та записів з Державного реєстру іпотек.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача і задовольняє їх у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати Договір іпотеки укладений 27 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Л1КОН" та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „НАДРА" таким, що припинив свою дію з 15 липня 2008 року.

3.Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк „НАДРА"(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) вилучити зазначений в Договорі предмет іпотеки - нежитлове приміщення (в літері А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 40 з Державного реєстру іпотек.

4.Стягнути з ВАТ КБ «НАДРА»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, к/р №39005000000001 в ВАТ КБ "НАДРА" м. Київ, МФО 320003) на користь ВАТ «ЛІКОН»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 00910535, п/р №260003014445 в АБ "Старокиївський банк" м. Київ, МФО 321477) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий